Поговоримо про сон

Сьогодні життя задає шалений темп. Поспівати за ним все важче. Активні люди постійно стикаються з питанням як підтримувати свою працездатність,  бути здоровим та активним? Ми починаємо цикл статей про те яким чином працює наш організм, як про нього дбати щоб він нам довго служив і чи можна адаптуватися до суспільства зразка ХХІ сторіччя.
Наука продовжує розкривати таємниці життя які можуть бути в нагоді в нашому повсякденному житті. Допоможе нам з цим розібратися наш молодий науковець, активний учасник екологічного руху Максим Кущ.
Почнемо з теми важливої, якій ми приділяємо близько третини свого життя. Поговоримо про сон. 

 

Сучасний темп життя вимагає від людини неабиякого запасу енергії для своєчасного виконання усіх поставлених перед нею життєвих задач. Як часто буває ситуація, що цілого дня не досить, щоб довести усі справи до кінця, коли доводиться жертвувати власним сном заради навчання, роботи чи сім’ї.  І з часом такі жертви стають настільки звичними, що непомітно втрачається межа, та недоведені до кінця справи, заради яких жертвують сном, стають недоведеними до кінця справами через неповноцінний сон. Так, недосипання для багатьох стає звичкою, і важливо оцінити: наскільки шкідливою звичкою?

Досконально вивченням сну займається сомнологія – відносно недавно виокремлений напрям нейробіології.  І хоча досі далеко не всі механізми регуляції сну відомі, все-таки, існуючі досягнення вчених-сомнологів дають можливість сформувати певне уявлення про сон та його роль для живих організмів, зокрема людини.

Отже, сон – фізіологічний процес, який супроводжує нас: більше у дитинстві, менше у похилому віці, але загалом – близько третини усього життя. Суб’єктивно здається, що цю частину життя ми проводимо досить пасивно, «байдикуючи» у ліжку, але насправді це не зовсім так. Хоча й дійсно під час сну ми рухаємось досить мало, але наш «внутрішній світ» у цей час вирує життям. Уявимо весь спектр одночасної активності у нашому мозку під час бадьорості (неспання): обробка інформації про те, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо на смак, запах та дотик, правильна та своєчасна реакція на отриману інформацію, регуляція безлічі життєво важливих функцій. Якщо розглядати усі ці процеси у вигляді електричних імпульсів від клітин нашого мозку – це виглядає як хаос,  набір імпульсів різної сили та частоти. Поступове ж заспокоєння перед засинанням характеризується частковим впорядкуванням електричних імпульсів мозку. При переході до сну такі імпульси стають сильнішими, але вже одноманітними, частота їх зменшується, нервові клітини мозку починають функціонувати як єдиний гармонійний механізм. Врешті ми засинаємо, і наш мозок продовжує активно працювати, але вже в іншому ніж під час бадьорості режимі. Такий режим науковці називають фазою повільного сну. Але не лише синхронізація роботи нервових клітин характеризує наш сон. Ми продовжуємо спати і, на зміну фазі повільного сну, приходить наступна – фаза, так званого швидкого сну, яка, що цікаво, супроводжується майже ідентичною мозковою активністю, як під час бадьорості. Отже, дві фази: повільний та швидкий сон – разом вони об’єднуються у єдиний цикл – основну структурну одиницю усього сну. Такий цикл у здорової дорослої людини триває близько 90 хвилин і за повноцінний акт сну повторюється 5-6 разів.

Що ж криється за особливою активністю мозку під час таких циклів?

Гармонійна робота нервових клітин під час повільного сну: у цей час відновлюється електролітичний баланс мозку (порушений за час активної бадьорості), відбувається обробка та впорядкування інформації (отриманої мозком за час бадьорості), регенерація та ріст організму, реактивація імунної системи.

Надзвичайна активність мозку під час швидкого сну: у цей час, серед відомих процесів, відбувається налагодження старих та формування нових взаємозв’язків між нервовими клітинами, відновлення та коригування взаємодії усіх життєво важливих систем організму.

Як бачимо, кожен цикл сну наче призначений налагодити наш організм, підготувати до важкої активності після пробудження. І таке налагодження вартує чималих зусиль. Про це свідчать досить великі енергетичні затрати нашого організму під час сну. Згідно фізіологічним дослідженням, це приблизно 1 Ккал енергії на кожен кілограм маси тіла, що всього на 100 калорій менше ніж за відповідний час спокійної бадьорості.

Повертаючись до питання про звичку недосипати, можна сказати, що неповноцінний сон у чомусь дуже схожий на недоліковану хворобу, коли після обірваного курсу лікування відчуваєш себе вже краще, але приховані проблеми зі здоров’ям все більше і більше знесилюють. Так і наші цикли сну: якщо вони повноцінні, то прекрасно налагоджують організм на правильну роботу, а якщо налагодження не доведене до кінця – поступово ми отримуємо збої, причому часто у найважливіших життєзабезпечуючих системах того самого організму. Беззаперечним доказом цього є той факт, що без сну людина довго вижити не може.

Звичайно, можна назвати безліч причин недосипу, але які ж причини викликають у нас таке, часто непереборне, бажання спати? Так, з фізіологічної та біохімічної точок зору перехід до сну надзвичайно складний процес, але існує модель, яка досить доступно відображає загальну схему «бадьорість-сон». Згідно цієї моделі, бажання спати поступово охоплює нас з двох причин:

1)      Біологічні ритми нашого організму ( так званий, внутрішній годинник), які налаштовані так, що змушують нас спати у темний час доби і прокидатися зі сходом сонця;

2)      Власне фізіологічна втома, коли ( якщо грубо узагальнити процеси, які відбуваються )

накопичені під час активної бадьорості  продукти життєдіяльності нейронів (клітин мозку) запускають, так звані центри сну;

І якщо поклик до сну від внутрішнього годинника можна силою волі проігнорувати, дочекавшись ранку, то другий фактор – втома, не дасть спокою незалежно від часу доби. Власне, втома безпосередньо пов’язана з фазою повільного сну. Як вже згадувалося, фаза повільного сну характеризується поступовою синхронізацією роботи нервових клітин, і чим більш вони синхронізовані, тим глибше буде сон і тим повніше реалізуються відновні функції цієї фази. Так, існує певна залежність: чим більше ми втомлені, тим в результаті довше триватиме така стадія глибокого сну. Обернена залежність також має місце, тобто, чим менше втома, тим менш глибоким буде сон. Особливо важливо враховувати цю залежність під час денного відпочинку, бо навіть, здається безневинний післяобідній сон може суттєво вплинути на наше самопочуття на наступний день. Звісно, коли втома валить нас з ніг та вимагає сну посеред дня, найкращий засіб перебороти це бажання – поспати. Такий, приблизно, півторагодинний сон відновить сили у стадії глибокого сну та ніяк не вплине на реалізацію цієї ж стадії вночі. Але якщо піддатися спокусі післяобіднього відпочинку, не будучи до цього особливо активним, можна повністю вичерпати необхідність у стадії глибокого сну до настання ночі. Як результат, неповноцінний нічний сон залишить нас без сил вже серед дня наступної доби. Звичайно, це не стосується особливого 16-годинного режиму сну немовлят, чи вікових скорочень стадії глибокого сну у літніх людей (ці теми вартують окремої уваги).

Важливо також те, що у нашому організмі фаза швидкого сну більш «підконтрольна» добовим ритмам, тобто реалізується саме вночі. Фаза ж повільного сну супроводжує втому у будь-який час доби, коли ми спимо. Інакше кажучи, якщо людина, наприклад, всю ніч була активна і після цього вдень лягла виспатися – її сон буде неповноцінним, позбавленим важливих відновних процесів закладених у фазі швидкого сну. Саме через це дуже страждає організм людей, яким доводиться працювати у нічні зміни, і найкращий рецепт відновлення тут – добре виспатися у першу ліпшу ніч. Взагалі, ідеальним варіантом для реалізації сну являється співпадіння позовів заснути від максимальної втоми з сигналом нашого біологічного годинника.

А як же посприяти повноцінному нічному сну? Впершу чергу – еволюційно сформований засіб – тиша й темрява. Звичайно, не буквально. Все-таки наші предки засинали під гармонійні звуки природи та м’яке місячне світло, а не в повній ізоляції. Власне відсутність світла діє на нас особливо: стимулюється залоза в мозку – епіфіз, яка починає активно синтезувати гормон мелатонін. Достовірно не відомий повний механізм впливу цього гормону на систему «бадьорість-сон», але дослідження вчених-сомнологів показують його безсумнівну роль у формуванні «сонного ефекту» нашого біологічного годинника. Діє мелатонін м’яко, виявляючи легкий седативний ефект, який легко перебороти за необхідності. Саме тому другий фактор – тиша, – додатково допоможе невідволікаючись спокійно заснути.

Як не дивно, така спокійна обстановка важлива не лише для засинання. Як вже згадувалося, сон процес циклічний і по завершенню кожного циклу (після фази швидкого сну, при переході знову до повільного) ми, як правило, ненадовго прокидаємося. Імовірно це також пристосування, яке нам дісталося з генами від предків, яким життєво важливо було переривати сон, щоб перевірити чи досі все безпечно у місці ночівлі. Такі перерви у сні досить короткі і, якщо мозок не виявляє ніяких змін у навколишній обстановці, він продовжує сон, не фіксуючи в пам’яті цей період. Якщо ж такі зміни виявлені ( зміна освітлення, шум, зміна розташування предметів та ін. ), то ми прокидаємося на довше, чудово це пам’ятаємо і досить важко далі засинаємо, через невеликий викид гормонів стресу у цей час. Це явище добре спостерігається, коли доводиться спати на новому місці ( в гостях чи деінде). До речі, існує ще один механізм, який змушує нас переривати сон, але вже через знайомі очікувані фактори. Наш мозок (саме таламус) здатен програмуватися на реакцію на певні звуки, які, незалежно від фази сну, ми почуємо та прокинемося від них. Так, до речі, запрограмовано реакцію матері на плач дитини. Але не завжди подібна реакція приносить користь. Часто ми автоматично програмуємось на звук, якому приділяємо підвищену увагу, як наприклад, нервуючу музику чи набридаючі розмови сусідів за стіною. Тоді, під час сну ми можемо прокидатися від цих же звуків, хоча вони й будуть досить тихими, а подальші намагання позбавитись цих звуків (скандали з сусідами та ін.) будуть ще більше концентрувати на них. Так досить легко порушити свій сон на досить довгий час. Поступове відведення уваги від подразника, можливо найкращий вихід у такій ситуації.

Також, важливо пам’ятати, що гормон мелатонін у нашому організмі знаходиться у єдиній ланці синтезу з гормоном серотоніном, так званим гормоном щастя. Тому у нічний темний період, коли активно починається синтез мелатоніну, спостерігається різке падіння рівня серотоніну в мозку. Такий стан характеризується більш депресивним сприйняттям людиною дійсності, а отже не дарма кажуть – ранок вечора мудріший. До речі, завжди важливо робити поправки на подібний стан під час нічних змін та, взагалі, під час прийняття важливих рішень серед ночі.

Не менш важливу роль відіграють гормони і для своєчасного завершення сну. На ранок, у відповідності до режиму нашого біологічного годинника, організм поступово знижує рівень мелатоніну та починає синтез гормонів стресу, які саме запускають поступовий процес пробудження. Цікаво, що синтез гормонів стресу активується приблизно за годину до біологічно запланованого відходу від сну, тобто ми прокидаємося вже від їх високої концентрації. Це означає, що для легшого пробудження досить лише злегка посприяти нашим гормонам виконувати свої функції. Так, яскраве світло різко блокує синтез мелатоніну, а легкі фізичні вправи сприяють додатковому виділенню та розповсюдженню гормонів стресу. Саме тому 5-хвилинна ранкова прогулянка під сонячним промінням позбавляє сонливості не менш ефективно випитої чашки кави. Ще одним варіантом активації синтезу пробуджуючих гормонів стресу є, так зване програмування на час пробудження. Подібно як наш мозок вибірково може пропускати звуки крізь сон, так він може допомагати нам прокинутись у необхідний час. Так, експериментально доведено, що у людини, яку попередили про точний час, коли її (досить рано) розбудять, рівень гормонів стресу у крові на час пробудження набагато вище ніж у тої, яку неочікувано для неї розбудили в той же час. Та і досить часто ми самі помічаємо, як прокидаємося за декілька хвилин до будильнику, особливо якщо важливо не проспати. Іноді ж, коли нас на наступний день чекає надто важлива подія, ми самі так боїмося не прокинутися вчасно, що мозок всю ніч реагує на це, як постійну необхідність пробудження. В результаті, гормони стресу не дають нам спати всю ніч. З такою ситуацією справлятися досить важко, але,  можливо, більш-менш спокійному сну може допомогти додаткова впевненість, що прокинешся вчасно (додатковий будильник, чи ін.).

Важливо, що описана вище гормональна регуляція механізму «бадьорість-сон» підпорядковується саме нашим біологічним добовим ритмам. І, якщо нам легко змінити режим сну відносно доби (через нічні зміни, або трансмеридіанні перельоти), то адаптація гормональної регуляції  організму під новий режим відбувається досить складно. Тому, якщо з якихось причин доведеться не спати у звичний час, все одно нас чекає відповідне підвищення рівню мелатоніна з наступним гальмівним ефектом на різні системи організму, пониженням температури тіла, кров’яного тиску, зниженням рівня серотоніну і т.д., а далі через, приблизно, 7 годин – викид гормонів стресу з подальшим підвищенням температури тіла, підвищенням кров’яного тиску та т.ін. Звісно, такі «біологічні стрибки» далеко не кращим чином впливають на наше самопочуття під час бадьорості, а це іноді може нашкодити у досить відповідальний момент.

Безумовно, важко переоцінити роль сну у нашому житті. Саме тому, вміння контролювати процес повноцінної його реалізації являється чи не найважливішим фактором для збереження нашої життєвої енергії, якої завжди так не вистачає.

Сколько гербицидов в вашем завтраке точно не знает никто

Изображение взято с 1950s Unlimited/Flickr
Изображение взято с 1950s Unlimited/Flickr

В начале мая адвокаты из Нью-Йорка и Калифорнии подали коллективный иск против QuakerOats из-за продажи овсянки, маркированной как «100% натуральная», несмотря на то, что она содержит незначительные количества не такого уж и натурального химического соединения глифосата, активного вещества в гербициде, известном как Roundup. Если не говорить о маркировке, то иск поднимает ещё более серьёзный вопрос: насколько нас должны пугать химикаты в завтраке?

Всемирная организация здравоохранения (ВОЗ) в прошлом году объявила глифосат «вероятным канцерогеном для человека», повысив обеспокоенность потребителей применением этого гербицида к нашей пище. Глифосат смешивается с другими химическими составляющими для изготовления Roundup, а также широко применяется к продовольственным культурам для того, чтобы убивать нежелательные сорняки в процессе сельскохозяйственного производства; также он часто используется на приусадебных участках. Отчет ВОЗ указал на повышенный риск неходжкинской лимфомы у людей, подвергающихся воздействию этого гербицида на работе, а также отметил частоту редких опухолей печени и почек у животных, подвергающихся воздействию глифосата.

Глифосат, производимый биотехнологической компанией Monsanto, является наиболее часто используемым гербицидом широкого спектра в мире. Его применение выросло по всему миру со 112,6 миллионов фунтов в 1995 году до 1,65 миллиарда фунтов в 2014 году. Этот резкий рост совпадает с введением культур ГМО «RoundupReady», которые генетически модифицированы под сопротивление действию этого гербицида. Кроме того, даже некоторые не относящиеся к ГМО культуры, в том числе пшеница, овёс, ячмень и бобы, опрыскиваются Roundup в рамках практики под названием «десикация», высушивающей посевы и ускоряющей созревание. Это, как и то, что в 2013 году АООС подняло допустимый предел содержания остатка глифосата в пище, вызвало тревогу. Это значит, что существует значительная вероятность того, что остаток Roundup скрывается как в продуктах из ГМО, так и продуктах без ГМО. (Использование глифосата, как и многих других пестицидов, гербицидов и фунгицидов, запрещено в органическом земледелии, поэтому по идее, сертифицированные органические продукты должны быть свободны от этих остатков).

Испытания, проведённые на образце овсянки QuakerOatsQuick 1-MinuteOats в независимой лаборатории и оплаченные RichmanLawGroup, которая представляет истцов в новом иске, обнаружили содержание глифосата на уровне 1,18 миллионной доли. В настоящее время АООС допускает наличие в злаковом зерне до 30 миллионных долей. Представитель QuakerOats написал в заявлении, присланном VICE по электронной почте: «Любые уровни глифосата, которые могут там оставаться, являются незначительными количествами и существенно ниже любых пределов, установленных АООС в качестве безопасных для потребления человеком». В другом заявлении, присланном VICE по электронной почте, представитель АООС написал примерно то же самое: «Устанавливая допуски на остатки пестицидов для различных продуктов, АООС обеспечивает разумную уверенность в отсутствии ущерба для людей при употреблении пищи, содержащей остатки, которые появились вследствие использования пестицида».

Другими словами, и QuakerOats, и АООС утверждают, что не следует волноваться из-за остатка Roundup в овсянке или где-нибудь ещё, поскольку уровни его содержания ниже порога, установленного АООС в качестве «безвредного».

Исследователи не могут этично исследовать воздействие глифосата в рамках случайного контролируемого эксперимента на людях, так что вместо этого им приходится полагаться на исследования на животных, а также крупномасштабные обсервационные исследования, в рамках которых они устанавливают связи (к примеру, между сельскохозяйственными рабочими, подвергающимися на работе воздействию Roundup, и повышением частоты лимфомы). А учитывая результаты исследований на данный момент, учёные, которые исследуют химические соединения, воздействующие на окружающую среду, категорически не согласны с мыслью о безвредности низких уровней глифосата. Четырнадцать из этих экспертов недавно опубликовали совместное заключение, выражающее обеспокоенность тем, что этот гербицид может являться химическим веществом, разрушающим эндокринную систему (EDC), а это значит, что он обладает потенциалом биологической активности даже в крайне низких дозах. Тысячи отдельных исследований EDC показали, что их воздействие на низком уровне может обладать губительными последствиями для здоровья, в том числе повышенным риском определённых видов рака, бесплодия, ожирения, диабета и проблем развития. Это указывает на то, что даже незначительные количества таких химических соединений, как глифосат, находящиеся в овсянке или других продуктах, могут быть канцерогенными или разрушительными для других важных биологических функций. «Сами по себе гормоны активны при содержании [в нашем организме] на уровне нескольких триллионных и миллиардных долей, – рассказывает VICE Джон Петерсон Майерс, руководитель исследовательских работ в некоммерческой исследовательской и нормативной некоммерческой организацииEnvironmentalHealthSciences. – В реальном мире биологии эти уровни обладают огромным воздействием. Химические соединения, разрушающие гормоны, также могут быть биологически активными в этих дозах».

Исследования показали, что глифосат может вмешиваться в развитие плода и вызывать врождённые пороки развития, и хотя многое до сих пор неизвестно, проводимая в данный момент работа с подопытными грызунами показывает, что он обладает воздействием на мужское репродуктивное развитие. Эндокринная система крайне чувствительна к низким дозам EDC, заявила VICE Андреа Гор, профессор и Вачековский заведующий кафедрой фармакологии Техасского университета, и это в особенности касается развивающихся плодов, младенцев и детей. «Незначительные отклонения от нормы могут вносить изменения в процессы развития и приводить к дисфункции во время воздействия, а порой – спустя много лет после воздействия», – сказала она.

Учитывая исследования эндокринных нарушений, допускаемые АООС уровни слишком высоки и не имеют под собой научной основы, поведал VICE Брюс Блумберг, профессор биологии развития, цитобиологии и фармации Калифорнийского университета в Ирвайне. «Это решение политическое, а не основанное на разумных, рецензируемых научных данных». В особенности Блумберга беспокоит десикация, которая может подразумевать, что, возможно, в нашей пище ещё больше остатка Roundup, чем учитывалось ранее. «Глифосат и другие гербициды никогда не предназначались для использования [в качестве десикантов], и меня поистине изумляет то, что АООС допускает это, не указывая, сколько глифосата или других гербицидов присутствует в конечном продукте».

Другим поводом для беспокойства является то, что Roundup на самом деле является смесью глифосата и других потенциально вредоносных химических соединений, а это сочетание не испытывалось никогда. Испытания проводятся на одном только глифосате, на что ряд учёных, с которыми пообщался VICE, указали как на важнейшую и часто упускаемую из виду проблему.

«Реально используемый продукт является смесью химических соединений, смешанных ради повышения эффективности активного вещества, – сказал Майерс. – Реальная смесь в продукте никогда не испытывается во время нормативных испытаний. Никогда, хотя она-то и воздействует на людей».

Широкое применение Roundup означает, что потенциально существует множество продуктов питания (на упаковке иных из которых есть этикетка «полностью натуральный»), которые также содержат остаток глифосата. Однако потребителям никак об этом не узнать. Несмотря на наличие установленного предела содержания остатка глифосата в пище и несмотря на то, что он был введён в нашу продовольственную систему в 1974 году, FDA никогда не контролировала уровень содержания глифосата в пище.

Однако в феврале этого года агентство объявило, что начнёт контролировать его содержание в соевых бобах, кукурузе, молоке и яйцах. Примечательно отсутствие в этом списке продукта, ставшего предметом иска, – овса. Когда в FDA обратилсяVICE, оно не стало предоставлять более подробную информацию об этом, но один из представителей заявил, что агентство недавно разработало «упрощённые методы испытания глифосата».

По-видимому, наличие Roundup в нашей овсянке не оспаривается вовсе;QuakerOats и АООС признаются, что он в ней есть. Вероятно, он есть ещё во множестве других продуктов питания. И в этом состоит более глубинная значимость данного иска: он указывает на то, что очень многое о том, что в итоге попадает к нам в пищу, неизвестно или не разглашается. В то время как контролирующие органы тянули резину, а производители продуктов продолжают делать сомнительные заявления на этикетках, потребители берут дело в свои руки с помощью коллективных исков – к примеру, Ким Ричмэн из RichmanLawGroupтакже подавала коллективные иски в связи с наличием в пище трансжиров и ГМО.

Р. Томас Зёллер, профессор биологии Массачусетского университета, изучающий эндокринные нарушения, заявил, что существует ряд примеров того, как государству не удалось защитить потребителя от воздействия химических соединений, воздействующих на окружающую среду. Он указывает на ингибиторы горения и химические соединения под названием ПХБ. «Теперь мы знаем, что подвергали воздействию этих химических соединений, которые влияли на развитие мозга, беременных женщин и детей: эту историю мы слышали снова и снова, – поведал VICE Зёллер. – Государство использует стратегию, которая не защитила людей».

Все могут согласиться с тем, что в этой области нужно больше исследований;АООС в данный момент проверяет прошлогодние результаты исследований ВОЗ. На самом деле вопрос таков: окажется ли глифосат очередным печально известным химическим соединением, воздействующим на окружающую среду, которое, как мы узнаем впоследствии, вредит здоровью человека? А если такое вообще возможно, то как нам перестраховываться до этого?

Кристин Уортман Лоулесс

http://www.vice.com/ru/read/no-one-knows-how-much-herbicide-is-in-your-breakfast

Кристин Уортман Лоулесс пишет свою первую книгу, «Ранее известная как еда» («Formerly Known As Food»), критический взгляд на то, как промышленная продовольственная система меняет наши разум, тело и культуру. Она будет опубликована издательством StMartinPress. Помимо многих других изданий, она писала для The New York TimesThe Atlantic и Newsweek. Следите за её сообщениями на Twitter.

Ранняя версия этой статьи не упоминает о том, что АООС не считает глифосат EDC, и подразумевает, что глифосат является синонимом Roundup. На самом деле глифосат – это основной ингредиент в Roundup.

Дніпропетровщина проведе зелену модернізацію економіки

15 червня 2016 року у конференц-залі Дніпропетровської Торгово-Промислової Палати  (вул. Шевченка, 4) пройшла практична конференція за підсумками реалізації демонстраційного компоненту проекту «Програма сприяння зеленій модернізації української економіки».

Проект реалізується Німецьким товариством міжнародного співробітництва GIZ, GmbH) спільно з Дніпропетровською Торгово-Промисловою Палатою і Центром ресурсоефективного та чистого виробництва (м. Київ).

13467528_1345866085430849_2111457510_o

 

Зліва направо: Ігор Шилович  – директор КМІГОР “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва”, Олена Базир – регіональний координатор GIZ, Матіас Кох – постійний заступник Генерального Консула Республіки Німеччини в Донецьку, Сергій Кучерявенко – віце-президент Дніпропетровської ТПП.
 

Нагадуємо, що цей захід є першою частиною довгострокової програми, основні положення якої зафіксовані в меморандумі про порозуміння між Програмою сприяння зеленій модернізації української економіки, що реалізується Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ), Дніпропетровською обласною радою, Дніпропетровською торгово-промисловою палатою України, Федерацією організацій роботодавців Дніпропетровщини та Дніпропетровською обласною екологічною асоціацією “Зелений Світ / Друзі Землі України”.

13441564_889669981143685_1355606544_o

Україна проходить переломний момент. Стара індустріальна модель націлена на потреби ВПК, яка була сформована в радянські часи остаточно відмирає. Впровадження ідей зеленої економіки не тільки допоможе вийти Україні з кризи, а й дасть нам шанси стати однією з передових країн світу. Щоб це стало реальністю потрібно перш за все змінити світогляд і брати на озброєння найсучасніші наукові та технологічні розробки.

                 – наголосив Олексій Ангурець, директор ДОЕА “Зелений Світ / Друзі Землі України”.

Дніпропетровська область стала пілотним регіоном з впровадження «Програми сприяння зеленої модернізації української економіки». Програма розрахована на 3 роки і фінансується Урядом Німеччини. Бюджет Програми становить 5 млн. євро.

В рамках реалізації Програми з листопада 2015 року у Дніпропетровську було проведено пошук та відбір підприємств для участі у демонстраційних проектах з впровадження практики ресурсоефективного та чистого виробництва.

Участь у демонстраційних проектах для підприємств передбачала змогу отримати:

–      комплексну інженерну й технологічну оцінку виробничих процесів на підприємстві з метою розробки технічних рекомендацій щодо підвищення ефективності використання виробничих ресурсів з урахуванням можливостей підприємства (шляхи зменшення виробничих витрат; скорочення споживання енергії, матеріалів і води на одиницю продукції; зменшення кількості відходів шляхом оптимізації конструкції та дизайну виробів; збільшення частки використання відходів у виробничому процесі тощо);

–      технічну консультацію й експертний супровід під час реалізації заходів щодо скорочення енерго- та ресурсоспоживання;

–      рекомендації щодо взаємодії із національними та міжнародними фінансовими установами для отримання фінансування розроблених проектів

Важливою складовою демонстраційного компоненту стало навчання фахівців підприємств-учасників сучасним методикам і практикам ресурсоефективного та більш чистого виробництва (РЕЧВ). Організацію та проведення тренінгового курсу за методикою ЮНІДО забезпечив Центр ресурсоефективного та більш чистого виробництва. Навчання проводили експерти з РЕЧВ із міжнародною сертифікацією.

Програма, розроблена Центром РЕЧВ, включала 2 етапи:

1)    підготовка експертів з впровадження практики РЕЧВ на семінарах та практичних заняттях;

2)    здійснення підготовленими експертами комплексних технічних обстежень підприємств, що були залучені до участі у Програмі.

Участь у демонстраційному компоненті Програми взяли п’ять підприємств:

ТОВ «АТП 11231»

ТОВ «Спецтехоснастка»

ТОВ «ТМ ВЕЛТЕК»

ПАТ «Дніпропетровський меблевий комбінат» МПФ «Прем’єр»

Слухачі тренінгового курсу спільно з експертами Центру РЕЧВ здійснили попередню оцінку потенціалу ресурсоефективності підприємств-учасників, і на основі отриманих даних розробили технічні опції (рекомендації) щодо підвищення ресурсоефективності. Зокрема були запропоновані технічні опції щодо:

–    повторного використання води для технічних потреб та скорочення споживання електроенергії і твердого палива на опаленні;

–    скорочення електроенергії та матеріалів;

–    зниження енергоспоживання ТПА, утеплення стін фасадів будівель, компенсації реактивної потужності, заміна ламп освітлення, ремонт та утеплення теплопроводів тепломагістралі, зменшення відходів металу;

–    ефективного використання сировини;

–    зниження рівня несиметрії напруги електричної мережі на підприємствах, зниження температури конденсаторів у компенсуючих установках, покращення ізоляції технологічного обладнання.

Впровадження згаданих опцій дозволить підприємствам заощадити загалом близько 2,2 млн. грн.

На конференції за участю представників промисловості, малого і середнього бізнесу, фінансових установ, учасників та експертів міжнародних проектів GIZ, UNIDO також обговорюються технічні та фінансові аспекти реалізації сучасних підходів до зеленої модернізації промисловості, зниження ресурсо- та енергоємності виробництва без скорочення його фактичних обсягів.