Архів позначки: сталий розвиток

Цілі сталого розвиту: Дніпро-2030. Регіональна доповідь

Забезпечення сталого розвитку є глобальним імперативом та особливо актуалізується для України з огляду на економічні, соціальні та екологічні виклики, що постають перед нею. Реформа децентралізації влади в Україні зумовила необхідність у конкретизації на регіональному рівні шляхів досягнення Цілей сталого розвитку, визначених у Національній доповіді “Цілі сталого розвитку: Україна”, процес адаптації якої було завершено в 2017 році. Ініційоване Дніпропетровською областю за підтримки Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Інституту суспільно-економічних досліджень та у співпраці з Програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні обговорення адаптованих завдань, показників для їх моніторингу та прогнозних значень фіналізувалося в регіональній доповіді “Цілі сталого розвитку: Дніпро-2030”, яка формує дорожню карту сталого розвитку регіону.

У публікації враховано рекомендації та експертні оцінки широкого кола представників громадянського суспільства: консультантів із різних сфер господарської діяльності, науковців, бізнесменів, державних службовців регіонального та місцевого рівнів. Регіональні консультації та підготовка регіональної доповіді є важливим кроком у демократизації процесів управління сталим регіональним розвитком.

З повним текстом публікації можна ознайомитись за посиланням: Цілі сталого розвитку. Дніпро-2030

Все возможно!

– Все возможно! – уверенно улыбается мой собеседник. Эту уверенность можно понять. Павел Хазан, молодой перспективный политик, общественный деятель и ученый-прикладник, объездивший полмира, один из тех, кто добивается превращения Украины в современное демократическое государство с устойчивым развитием и безопасной экологической обстановкой. Поймать его, чтобы взять интервью, было непросто, но мы все-таки встретились в библиотеке института «Ткума».

zsfoe_khazan1

– Павел, недавно вы вернулись из Ирландии, с конференции «друзей земли». Что это за «друзья»?

– Это международное объединение, в которое входит наша организация «Зелений світ». В работе объединения мы участвуем с 94-го года. Почему? Прежде всего потому,что это международная федерация, объединяющая общественные движения из всех стран, где существует экологическое движение. Европейские конференции проходят раз в год, всемирные – раз в два года. На них обсуждаются актуальные глобальные проблемы. Например, проблемы борьбы с «фрекингом» (один из методов интенсификации работы нефтяных и газовых скважин и увеличения объемов добычи. Метод заключается в создании высокопроводимой трещины в целевом пласте для обеспечения притока добываемого флюида. Применяется для добычи сланцевого газа и газа уплотненных песчаниковприм авт.), проблемы энергетической безопасности, применения генетически модифицированных организмов, вопросы биоразнообразия (сложности биологической системы, разнокачественности ее компонентовприм авт.) и устойчивого развития в целом. Еще одно перспективное направление – вопросы энергосбережения и содействия развитию возобновляемых источников энергии: солнечная энергетика, ветроэнергетика, теплонасосы и т. д.

– А откуда у вас возник интерес к экологии?

– В работе ассоциации «Зелений світ» я участвовал с последних классов школы. Ориентировался на отца – он идеолог концепции устойчивого развития, его научными работами пользуются в разных странах,он участвовал в разработке программ устойчивого развития для многих стран, городов (например, разработка программы и плана действий для Эдинбурга), разумеется, и для Украины. Так я оказался вовлеченным в экологические проекты, несмотря на то,что у меня несколько иное образование – я радиофизик. Но и работая в области физики твердого тела,я был по своим интересам близок к проблемам охраны окружающей среды, а темой моей дипломной работы была разработка полупроводниковых датчиков для газоанализаторов. Позже я стал работать в Академии наук, занимаясь именно экологической безопасностью. Кстати, мой сын тоже помогает работе ассоциации «Зелений світ».

– Есть одна очень больная тема – добыча сланцевого газа в Донецком регионе…

– Ну, если говорить об Украине, это скорее добыча газа уплотненных песчаников. Я руководил кампанией по запрещению добычи такого газа. Технология добычи опасна для окружающей среды. Даже внешне – скважин надо пробурить много, это уродует ландшафт. Глубина скважин – около 5 км, на эту глубину закачивается большой объем суспензии, содержащей более 100 высокотоксичных веществ. Мало того, что идет разрушение пород и могут случаться оползни, землетрясения, загрязняются водоносные слои. Короче – добыча газа может привести к техногенной катастрофе. Это не голословное утверждение – там, где уже начались разработки, – в США, Британии – это привело к негативному воздействию на окружающую среду. Во время европейской конференции «Друзей Земли» мы в Северной Ирландии участвовали в пикетировании мест, где, с нарушениями закона, без проведения общественных слушаний, без соответствующей экспертизы планировалось начать добычу сланцевого газа. И это в Британии, стране, где, кстати, и меня учили верховенству права и основам демократии.

zsfoe_khazan2

– А не грозит ли подобный подход Украине?

– К счастью, в компании Shell приняли решение о прекращении работ в этом направлении. Тут сыграли роль два фактора – мощное общенациональное движение противодействия. Ну, и война. Обе вышки оказались в доне АТО, и в Shell решили закончить проект.

– Возможно ли продолжение проекта собственными силами… Ну, скажем, не совсем порядочными людьми?

– Во-первых, это очень дорогостоящая технология. Во-вторых, у нас есть предположение, что одной из причин сворачивания проекта была его экономическая нецелесообразность. Количество добываемого газа должно быть таким, чтобы проект окупился. В Украине, предположительно, такого не будет. Предварительное обследование доказало нерентабельность проекта.

– Получается, что занимались вы проблемой не просто как общественный деятель, но и как ученый?

– Прежде чем заниматься подобной общественной деятельностью, надо провести тщательный научный анализ проблемы. Без науки экологическая общественная деятельность – нонсенс. Я конечно,больше практик. Ученый – это мой отец, Виктор Борисович Хазан. Ученый – это исследования, анализ. Я занимаюсь реализацией многих проектов: возобновляемые источники энергии, энергетический аудит.

– И все-таки, что вас толкнуло на общественное поприще?

– Я хочу жить в демократической Украине, в стране с верховенством права, с устойчивым развитием и экологически безопасной. Есть позитивный опыт многих стран – стран, где я бывал, где учился, где бывали мои коллеги. И этот опыт необходимо перенимать. Тем более, у нас есть ресурсы. Вот как работают в Израиле коммунальные службы! Сегодня ничего не было, завтра смотришь – там уже цветы, деревья, полив организован. Великолепные дороги, сады. Это притом, что весь Израиль – за небольшим исключением – песок и болота.

zsfoe_khazan_rabbi

– Можно ли Украине использовать израильский опыт? Например, в применении экологически безопасных технологий переработки мусора? Или в солнечной и ветровой энергетике?

– Можно и нужно. И я собираюсь это делать, поскольку я сейчас как депутат областного совета отвечаю за энергосбережение, я член экологической комиссии. И в этом качестве приложу все усилия, чтобы наладить систему экологической безопасности. Есть знания, есть опыт и я думаю достичь успеха. Сегодня я и мои коллеги по экологической комиссии посетили новомосковскую свалку. Мы разрабатываем такую концепцию: «Свалок не должно быть». А должна быть система переработки и утилизации твердых бытовых отходов. Слово «свалка» должно исчезнуть из лексикона. Но пока система очень консервативна. Мы на комиссии обсуждали эту проблему. Была уже устаревшая концепция полигонов, мы категорически против нее. Города производят огромное количество мусора. Значит, необходимо убедить – как производителя, так и потребителя – меньше использовать неперерабатываемые упаковки. Необходим раздельный сбор мусора и грамотно организованная переработка, которая будет в результате давать электроэнергию, тепловую энергию, топливо, стройматериалы. Регулировать эти вещи должно государство, на законодательном уровне. Только государство может поставить производителя в такие рамки, чтобы ему было невыгодно производить токсические элементы, неперерабатываемые упаковки и прочее. К примеру, мы все еще используем люминесцентные лампы. Необходимо вынудить производителя заботиться о переработке ламп. Государство должно поощрять производства, которые не используют ртуть, кадмий, тяжелые металлы, прочие канцерогены. Вообще,вопрос устойчивого воспроизведения – глобальный, но мы должны стремиться к тому, чтобы уменьшить нагрузку на окружающую среду, уменьшить количество потребляемых ресурсов. Кроме израильских ноу-хау в этой области есть европейские наработки, есть свои разработки в Украине. Главное – добиться того, чтобы этот рынок правильно развивался. Пока же в Украине системы переработки бытовых отходов просто нет. Инвесторы в Украину приходят и ничегошеньки не делают – для них не созданы необходимые условия. Нужно предоставлять возможности и крупному, и среднему, и мелкому бизнесу, который готов использовать уже имеющиеся технологии и оборудование. Этих возможностей множество: перерабатывать стеклянные и пластиковые бутылки, к примеру. Поразительно, но в сельском хозяйстве перестали производить удобрения. Даже удивительно. Ведь это органика. В целом, в сельском хозяйстве есть множество «зеленых технологий». Фермерские хозяйства могут создавать возобновляемые источники энергии. В Украине уже существует «зеленый тариф», при котором выгодно производить электроэнергию и продавать ее в сеть. Можно вкладывать деньги в солнечные электростанции и иметь окупаемость от 4 до 7 лет.

– Вы носите особую фамилию. Хазан – «шалиах цибур», посланник общины. Но в средневековых общинах, особенно сефардских, у него была дополнительная должность, которая называлась «пайтан». То есть не просто исполнять пиюты, но и сочинять их надо было уметь. Ваш отец не только выдающийся ученый-эколог, но и одаренный поэт, обладатель диплома Международного биографического центра в Кембридже за выдающийся вклад в современную литературу. Поэтический дар – это у вас тоже наследственное?

– Ну, за отцом мне пока не угнаться, у меня вышел только один небольшой поэтический сборник. Я пишу песни, пишу музыку. В 95-96 гг. мы записали компакт- диск под названием «Источник». Это была такая международная компания – несколько треков из разных стран. Один трек был украинский. Кстати, была и еврейская музыка. Сейчас появился такой внутренний порыв – вернуться к музыке, хочу собрать свои песни, написанные в разные годы, записал два трека для одного компакт-диска, который в ближайшее время выйдет, и планирую сделать (совместно с Татьяной Гончаровой) компакт-диск городского романса.

zsfoe_khazan4

– А вы не хотели бы презентовать свое творчество в еврейской общине?

– Я об этом думал. Но надо делать концерт, а к концерту надо готовиться. А последние два года… Я и в АТО побывал, командовал отделением спецсвязи, поскольку окончил университет, как офицер связи. Я все-таки надеюсь, что постепенно перестану заниматься войной. Хотя меня всячески приглашают в Генштаб (еще бы, талантливый, молодой, энергичный, перспективный. Да только еще и умный, имеющий свое любимое дело. Экология ближеприм авт.). Я участвовал в боевых действиях, поскольку разворачивали радиосвязь непосредственно в зоне огня. Это были опасные боевые задачи, под огнем снайперов, операции в районе Широкино. Кстати, в подразделении евреев было несколько, шутили, что даже в Шабат приходится связь разворачивать. …А в общине все же выступлю с удовольствием!

Эстер Тахтерина, Шабат Шалом

Поговоримо про сон

Сьогодні життя задає шалений темп. Поспівати за ним все важче. Активні люди постійно стикаються з питанням як підтримувати свою працездатність,  бути здоровим та активним? Ми починаємо цикл статей про те яким чином працює наш організм, як про нього дбати щоб він нам довго служив і чи можна адаптуватися до суспільства зразка ХХІ сторіччя.
Наука продовжує розкривати таємниці життя які можуть бути в нагоді в нашому повсякденному житті. Допоможе нам з цим розібратися наш молодий науковець, активний учасник екологічного руху Максим Кущ.
Почнемо з теми важливої, якій ми приділяємо близько третини свого життя. Поговоримо про сон. 

 

Сучасний темп життя вимагає від людини неабиякого запасу енергії для своєчасного виконання усіх поставлених перед нею життєвих задач. Як часто буває ситуація, що цілого дня не досить, щоб довести усі справи до кінця, коли доводиться жертвувати власним сном заради навчання, роботи чи сім’ї.  І з часом такі жертви стають настільки звичними, що непомітно втрачається межа, та недоведені до кінця справи, заради яких жертвують сном, стають недоведеними до кінця справами через неповноцінний сон. Так, недосипання для багатьох стає звичкою, і важливо оцінити: наскільки шкідливою звичкою?

Досконально вивченням сну займається сомнологія – відносно недавно виокремлений напрям нейробіології.  І хоча досі далеко не всі механізми регуляції сну відомі, все-таки, існуючі досягнення вчених-сомнологів дають можливість сформувати певне уявлення про сон та його роль для живих організмів, зокрема людини.

Отже, сон – фізіологічний процес, який супроводжує нас: більше у дитинстві, менше у похилому віці, але загалом – близько третини усього життя. Суб’єктивно здається, що цю частину життя ми проводимо досить пасивно, «байдикуючи» у ліжку, але насправді це не зовсім так. Хоча й дійсно під час сну ми рухаємось досить мало, але наш «внутрішній світ» у цей час вирує життям. Уявимо весь спектр одночасної активності у нашому мозку під час бадьорості (неспання): обробка інформації про те, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо на смак, запах та дотик, правильна та своєчасна реакція на отриману інформацію, регуляція безлічі життєво важливих функцій. Якщо розглядати усі ці процеси у вигляді електричних імпульсів від клітин нашого мозку – це виглядає як хаос,  набір імпульсів різної сили та частоти. Поступове ж заспокоєння перед засинанням характеризується частковим впорядкуванням електричних імпульсів мозку. При переході до сну такі імпульси стають сильнішими, але вже одноманітними, частота їх зменшується, нервові клітини мозку починають функціонувати як єдиний гармонійний механізм. Врешті ми засинаємо, і наш мозок продовжує активно працювати, але вже в іншому ніж під час бадьорості режимі. Такий режим науковці називають фазою повільного сну. Але не лише синхронізація роботи нервових клітин характеризує наш сон. Ми продовжуємо спати і, на зміну фазі повільного сну, приходить наступна – фаза, так званого швидкого сну, яка, що цікаво, супроводжується майже ідентичною мозковою активністю, як під час бадьорості. Отже, дві фази: повільний та швидкий сон – разом вони об’єднуються у єдиний цикл – основну структурну одиницю усього сну. Такий цикл у здорової дорослої людини триває близько 90 хвилин і за повноцінний акт сну повторюється 5-6 разів.

Що ж криється за особливою активністю мозку під час таких циклів?

Гармонійна робота нервових клітин під час повільного сну: у цей час відновлюється електролітичний баланс мозку (порушений за час активної бадьорості), відбувається обробка та впорядкування інформації (отриманої мозком за час бадьорості), регенерація та ріст організму, реактивація імунної системи.

Надзвичайна активність мозку під час швидкого сну: у цей час, серед відомих процесів, відбувається налагодження старих та формування нових взаємозв’язків між нервовими клітинами, відновлення та коригування взаємодії усіх життєво важливих систем організму.

Як бачимо, кожен цикл сну наче призначений налагодити наш організм, підготувати до важкої активності після пробудження. І таке налагодження вартує чималих зусиль. Про це свідчать досить великі енергетичні затрати нашого організму під час сну. Згідно фізіологічним дослідженням, це приблизно 1 Ккал енергії на кожен кілограм маси тіла, що всього на 100 калорій менше ніж за відповідний час спокійної бадьорості.

Повертаючись до питання про звичку недосипати, можна сказати, що неповноцінний сон у чомусь дуже схожий на недоліковану хворобу, коли після обірваного курсу лікування відчуваєш себе вже краще, але приховані проблеми зі здоров’ям все більше і більше знесилюють. Так і наші цикли сну: якщо вони повноцінні, то прекрасно налагоджують організм на правильну роботу, а якщо налагодження не доведене до кінця – поступово ми отримуємо збої, причому часто у найважливіших життєзабезпечуючих системах того самого організму. Беззаперечним доказом цього є той факт, що без сну людина довго вижити не може.

Звичайно, можна назвати безліч причин недосипу, але які ж причини викликають у нас таке, часто непереборне, бажання спати? Так, з фізіологічної та біохімічної точок зору перехід до сну надзвичайно складний процес, але існує модель, яка досить доступно відображає загальну схему «бадьорість-сон». Згідно цієї моделі, бажання спати поступово охоплює нас з двох причин:

1)      Біологічні ритми нашого організму ( так званий, внутрішній годинник), які налаштовані так, що змушують нас спати у темний час доби і прокидатися зі сходом сонця;

2)      Власне фізіологічна втома, коли ( якщо грубо узагальнити процеси, які відбуваються )

накопичені під час активної бадьорості  продукти життєдіяльності нейронів (клітин мозку) запускають, так звані центри сну;

І якщо поклик до сну від внутрішнього годинника можна силою волі проігнорувати, дочекавшись ранку, то другий фактор – втома, не дасть спокою незалежно від часу доби. Власне, втома безпосередньо пов’язана з фазою повільного сну. Як вже згадувалося, фаза повільного сну характеризується поступовою синхронізацією роботи нервових клітин, і чим більш вони синхронізовані, тим глибше буде сон і тим повніше реалізуються відновні функції цієї фази. Так, існує певна залежність: чим більше ми втомлені, тим в результаті довше триватиме така стадія глибокого сну. Обернена залежність також має місце, тобто, чим менше втома, тим менш глибоким буде сон. Особливо важливо враховувати цю залежність під час денного відпочинку, бо навіть, здається безневинний післяобідній сон може суттєво вплинути на наше самопочуття на наступний день. Звісно, коли втома валить нас з ніг та вимагає сну посеред дня, найкращий засіб перебороти це бажання – поспати. Такий, приблизно, півторагодинний сон відновить сили у стадії глибокого сну та ніяк не вплине на реалізацію цієї ж стадії вночі. Але якщо піддатися спокусі післяобіднього відпочинку, не будучи до цього особливо активним, можна повністю вичерпати необхідність у стадії глибокого сну до настання ночі. Як результат, неповноцінний нічний сон залишить нас без сил вже серед дня наступної доби. Звичайно, це не стосується особливого 16-годинного режиму сну немовлят, чи вікових скорочень стадії глибокого сну у літніх людей (ці теми вартують окремої уваги).

Важливо також те, що у нашому організмі фаза швидкого сну більш «підконтрольна» добовим ритмам, тобто реалізується саме вночі. Фаза ж повільного сну супроводжує втому у будь-який час доби, коли ми спимо. Інакше кажучи, якщо людина, наприклад, всю ніч була активна і після цього вдень лягла виспатися – її сон буде неповноцінним, позбавленим важливих відновних процесів закладених у фазі швидкого сну. Саме через це дуже страждає організм людей, яким доводиться працювати у нічні зміни, і найкращий рецепт відновлення тут – добре виспатися у першу ліпшу ніч. Взагалі, ідеальним варіантом для реалізації сну являється співпадіння позовів заснути від максимальної втоми з сигналом нашого біологічного годинника.

А як же посприяти повноцінному нічному сну? Впершу чергу – еволюційно сформований засіб – тиша й темрява. Звичайно, не буквально. Все-таки наші предки засинали під гармонійні звуки природи та м’яке місячне світло, а не в повній ізоляції. Власне відсутність світла діє на нас особливо: стимулюється залоза в мозку – епіфіз, яка починає активно синтезувати гормон мелатонін. Достовірно не відомий повний механізм впливу цього гормону на систему «бадьорість-сон», але дослідження вчених-сомнологів показують його безсумнівну роль у формуванні «сонного ефекту» нашого біологічного годинника. Діє мелатонін м’яко, виявляючи легкий седативний ефект, який легко перебороти за необхідності. Саме тому другий фактор – тиша, – додатково допоможе невідволікаючись спокійно заснути.

Як не дивно, така спокійна обстановка важлива не лише для засинання. Як вже згадувалося, сон процес циклічний і по завершенню кожного циклу (після фази швидкого сну, при переході знову до повільного) ми, як правило, ненадовго прокидаємося. Імовірно це також пристосування, яке нам дісталося з генами від предків, яким життєво важливо було переривати сон, щоб перевірити чи досі все безпечно у місці ночівлі. Такі перерви у сні досить короткі і, якщо мозок не виявляє ніяких змін у навколишній обстановці, він продовжує сон, не фіксуючи в пам’яті цей період. Якщо ж такі зміни виявлені ( зміна освітлення, шум, зміна розташування предметів та ін. ), то ми прокидаємося на довше, чудово це пам’ятаємо і досить важко далі засинаємо, через невеликий викид гормонів стресу у цей час. Це явище добре спостерігається, коли доводиться спати на новому місці ( в гостях чи деінде). До речі, існує ще один механізм, який змушує нас переривати сон, але вже через знайомі очікувані фактори. Наш мозок (саме таламус) здатен програмуватися на реакцію на певні звуки, які, незалежно від фази сну, ми почуємо та прокинемося від них. Так, до речі, запрограмовано реакцію матері на плач дитини. Але не завжди подібна реакція приносить користь. Часто ми автоматично програмуємось на звук, якому приділяємо підвищену увагу, як наприклад, нервуючу музику чи набридаючі розмови сусідів за стіною. Тоді, під час сну ми можемо прокидатися від цих же звуків, хоча вони й будуть досить тихими, а подальші намагання позбавитись цих звуків (скандали з сусідами та ін.) будуть ще більше концентрувати на них. Так досить легко порушити свій сон на досить довгий час. Поступове відведення уваги від подразника, можливо найкращий вихід у такій ситуації.

Також, важливо пам’ятати, що гормон мелатонін у нашому організмі знаходиться у єдиній ланці синтезу з гормоном серотоніном, так званим гормоном щастя. Тому у нічний темний період, коли активно починається синтез мелатоніну, спостерігається різке падіння рівня серотоніну в мозку. Такий стан характеризується більш депресивним сприйняттям людиною дійсності, а отже не дарма кажуть – ранок вечора мудріший. До речі, завжди важливо робити поправки на подібний стан під час нічних змін та, взагалі, під час прийняття важливих рішень серед ночі.

Не менш важливу роль відіграють гормони і для своєчасного завершення сну. На ранок, у відповідності до режиму нашого біологічного годинника, організм поступово знижує рівень мелатоніну та починає синтез гормонів стресу, які саме запускають поступовий процес пробудження. Цікаво, що синтез гормонів стресу активується приблизно за годину до біологічно запланованого відходу від сну, тобто ми прокидаємося вже від їх високої концентрації. Це означає, що для легшого пробудження досить лише злегка посприяти нашим гормонам виконувати свої функції. Так, яскраве світло різко блокує синтез мелатоніну, а легкі фізичні вправи сприяють додатковому виділенню та розповсюдженню гормонів стресу. Саме тому 5-хвилинна ранкова прогулянка під сонячним промінням позбавляє сонливості не менш ефективно випитої чашки кави. Ще одним варіантом активації синтезу пробуджуючих гормонів стресу є, так зване програмування на час пробудження. Подібно як наш мозок вибірково може пропускати звуки крізь сон, так він може допомагати нам прокинутись у необхідний час. Так, експериментально доведено, що у людини, яку попередили про точний час, коли її (досить рано) розбудять, рівень гормонів стресу у крові на час пробудження набагато вище ніж у тої, яку неочікувано для неї розбудили в той же час. Та і досить часто ми самі помічаємо, як прокидаємося за декілька хвилин до будильнику, особливо якщо важливо не проспати. Іноді ж, коли нас на наступний день чекає надто важлива подія, ми самі так боїмося не прокинутися вчасно, що мозок всю ніч реагує на це, як постійну необхідність пробудження. В результаті, гормони стресу не дають нам спати всю ніч. З такою ситуацією справлятися досить важко, але,  можливо, більш-менш спокійному сну може допомогти додаткова впевненість, що прокинешся вчасно (додатковий будильник, чи ін.).

Важливо, що описана вище гормональна регуляція механізму «бадьорість-сон» підпорядковується саме нашим біологічним добовим ритмам. І, якщо нам легко змінити режим сну відносно доби (через нічні зміни, або трансмеридіанні перельоти), то адаптація гормональної регуляції  організму під новий режим відбувається досить складно. Тому, якщо з якихось причин доведеться не спати у звичний час, все одно нас чекає відповідне підвищення рівню мелатоніна з наступним гальмівним ефектом на різні системи організму, пониженням температури тіла, кров’яного тиску, зниженням рівня серотоніну і т.д., а далі через, приблизно, 7 годин – викид гормонів стресу з подальшим підвищенням температури тіла, підвищенням кров’яного тиску та т.ін. Звісно, такі «біологічні стрибки» далеко не кращим чином впливають на наше самопочуття під час бадьорості, а це іноді може нашкодити у досить відповідальний момент.

Безумовно, важко переоцінити роль сну у нашому житті. Саме тому, вміння контролювати процес повноцінної його реалізації являється чи не найважливішим фактором для збереження нашої життєвої енергії, якої завжди так не вистачає.