Архів категорії: Право

Legal statement of EPL

International Charitable Organization “Environment-People-Law” (hereinafter – EPL) express our deep concern over the fact that the President of Ukraine vetoed two environmental European integrational laws adopted by the Verkhovna Rada of Ukraine on October 4, 2016.

To whom it may concern

The proposals of the President of Ukraine to the Law of Ukraine “On Strategic Environmental Assessment” and the Law of Ukraine “On Environmental Impact Assessment” are ungrounded, sometimes explicitly erroneous, not offering specific recommendations, and had been repeatedly discussed and duly declined by authors of the draft laws. This proves to be a deliberate manipulation of the veto right, whichis confirmed by the facts presented below.


According to Art. 102 of the Constitution of Ukraine, the President of Ukraine is the guarantor of state sovereignty and territorial integrity of Ukraine, compliance with the Constitution of Ukraine, rights and freedoms of a man and a citizen. Consequently, Art. 94 of the Constitution of Ukraine, which provides for a veto by the President of Ukraine, should take into account the scope of his/her functions.

The President, as the guarantor of the Constitution of Ukraine, is well aware of its articles such as Art. 13 (the ownership right of the people of Ukraine to natural resources), Art. 16 (the right to environmental security), Art. 50 (healthy and safe environment). The right to environmental security is detailed by the Law of Ukraine “On Environmental Protection” in Art. 50, which defines environmental security as a condition of the environment, which ensures the prevention of environmental degradation and risks to human health. Environmental security is guaranteed to citizens of Ukraine through implementation of a wide range of interrelated political, economic, technical, organizational, legal and public measures.

The introduction of strategic environmental assessment and environmental impact assessment is introduction ofenvironmental safety measures, implementation of which will affect the level of guarantee to people of Ukraine of their constitutional rights.

The President of Ukraine is the Head of the State and acts in its name. According to findings of the Compliance Committee of the Aarhus Convention, the Espoo Convention and provisions of the EU-Ukraine Association Agreement (Annex 30 contains relevant obligations), Ukraine has an obligation to the international community to introduce in Ukraine the procedure of environmental impact assessment and strategic environmental assessment. According to the Decree of the President of Ukraine “On “Ukraine – 2020 ” Strategy of Sustainable Development”, the President determined that the vector of Ukraine’s development is to ensure sustainable economic growth in an environmentally sustainable manner; the security vector is aimed to ensure safe life and health through safe environment.

Therefore, it is not clear why the President and Presidential Administration did not manage to do professional analysis of articles of the laws during 15 days as stipulated by law, did not provide proposals to articles together with justification of these proposals. Comments of the President on the Law of Ukraine “On Strategic Environmental Assessment” make it evident that he did not get familiarized with the latest version of the law. The proposals refer to nonexistent articles, do not offer any examples of assumed abstract rules, legal uncertainty and contradictions. Such proposals cannot be taken into account because they do not contain any specific comments. The expressed concern about a possible check ofbudget documents indicates to full misunderstanding of the essence of strategic environmental assessment, which is aimed to ensure that due account is taken of environmental issues, in particular human health issues, in the course of development of plans and programs, while having nothing to do with the analysis of financial mechanisms of funds distribution.

The proposals of the President of Ukraine as regards the Law of Ukraine “On Environmental Impact Assessment” № 1639-VIII show a low level of understanding of the very essence of the institute of EIA and content of the reform of environmental assessment as a tool of state regulation as proposed by this law. The President is not aware of the fact that the procedure of EIA is introduced to replace the institute of state environmental expertise, so neither the number of permits for launching planned activities nor the terms of their issuance will increase as a result of adoption of the law.

The President expresses concerns about the possibility of increasing corruption factors in decision-making on economic activities. However, the law 1639-VIII is the first Ukrainian law, which provides for official publication through the Unified Register of EIA of all documents that are grounds for making decisions on EIA. It is recognized that openness and transparency of the procedure are key prerequisites of reducing a corruption component.

Some proposals formulated by the President are not in line with international documents and EU directives, for implementation of which the law was developed. In particular, the President proposes to exclude from the scope of EIA business activities in the Chornobyl zone, as well as large-scale and important for restoring economic potential of the state infrastructure projects and changes in the activities and facilities as regards their environmental impact. Introduction into the law of such exceptions and failure to cover by the EIA procedure changes in the activities and facilities would be partial compliance of Ukraine with its obligations, including under the EU-Ukraine Association Agreement and agreements in the framework of the Energy Community.

Other proposals of the President are clearly erroneous. There are complaints about the violation of the principle of legal certainty as part of the constitutional principle of the rule of law, because the law does not define a body (an official) authorized to consider cases on administrative offenses, introduced by the law. However, the President overlooked the fact that the law does provide for exactly such changes to Article 255 of the Code of Ukraine on Administrative Offences, which defines the powers of the relevant authorities. Equally erroneous are comments of the President as regards the contradictions between the law “On Environmental Impact Assessment” and special law of Ukraine “On Principles of State Supervision (Control) over Economic Activities.” The latter does not provide for requirement to impose limitations on activities (reduce emissions and discharges of pollutants and waste disposal) exclusively by the court; such a requirement is provided for only to suspend production (manufacturing) or sale of goods, works and services.

In view of the above, we can draw two conclusions: either the President deliberately undermines already unstable political situation in the country and is aware of the violations and failure to comply with his earlier promises, especially those that no one can close European doors of democracy for our country, or the President is misinformed about the laws he vetoed because some people from his inner circle want to get some immediate benefits.

The position of the President regarding the mentioned laws is particularly regrettable in view of the fact that the country is close to ecocide. This is proved by facts of environmental disasters occurring over recent years: there are loggers that destroy forests, there are poachers that are not stopped by the current legislation, there are amber republics, with which the government cannot cope, there are destructed Carpathians and poisoned rivers.

The position of the President regarding the mentioned laws is particularly regrettable in view of the fact that these two laws are the result of many years of work of Ukrainian and European experts funded by the European Union. The position of the President negated long titanic high-quality work of the team of experts including within the EU project. Thus, significant funds of EU taxpayers were spent in vain. Return of the laws for a new circle of consideration will many years of battles with supporters of chaos in environmental protection and again waste of budgetary funds and funds of European donors, which is absolutely unacceptable in terms of good governance. In view of this we have a question for donors: is it worth supporting the country with such irrational management?

In view of the above mentioned, in view of the fact that the President’s proposals are unjustified and were submitted with delay violating the 15-day timeframe, we demand to declare the Law of Ukraine “On Strategic Environmental Assessment”, the Law of Ukraine “On Environmental Impact Assessment” to have been signed and send them for publication.

Attached you may find the analysis of proposals of the President of Ukraine as regards the Laws “On Strategic Environmental Assessment” and “On Environmental Impact Assessment”.

The statement is open for signing.

Olena Kravchenko, executive director of EPL
Yelyzaveta Aleksyeyeva, head of information-analytical department of EPL
Olha Melen’ – Zabramna, head of legal department EPL
Sofia Shutyak, EPL lawyer
Hanna Khomechko, development director of EPL


Богдан Гаврилишин – справжня гордість України

На 91 році життя відійшов у вічність видатний українець – економіст, професор, благодійник та громадський діяч Богдан Гаврилишин

Він народився 19 жовтня 1926 року у селі Коропець на Тернопільщині. Вчився три роки в початковій школі в селі Жизномирі. Потім – у Бучацькій польськомовній гімназії, яку після приходу більшовиків перетворили на середню школу. У 1941-44 роках змінив ще дві гімназії.

Під час Другої світової війни у 1944 року його забирають до Німеччини. Після 1945 року перебуває у таборі для переміщених осіб, а через два роки виїжджає до Канади: працював лісорубом, потім офіціантом і був першим з повоєнних емігрантів, який вступив до Університету Торонто.

У 1952 року отримав диплом інженера, а у 1954-му – диплом магістра. Пропрацювавши в міжнародній компанії три роки, був направлений на навчання до Міжнародного інституту менеджменту у Швейцарії.

У 1960 року розпочалася багаторічна педагогічна діяльність Гаврилишина. Вісім років він керує навчальними програмами в Міжнародному інституті менеджменту в Женеві, викладає курси з економічного розвитку, світового бізнесового середовища, керування міжнародними операціями та державного управління. Згодом стає директором цього навчального закладу й керує ним 18 років.

За час роботи в МІМ-Женева Богдан Гаврилишин виростив цілу плеяду спеціалістів вищої кваліфікації для сотень компаній в усьому світі.

Водночас Гаврилишин не полишав громадської діяльності. У 1972 році його обирають членом Римського клубу, у 1973 — членом Міжнародної академії менеджменту, 1975 року — членом Світової академії мистецтва та науки. У 1976 році пану Гаврилишину присвоєно ступінь доктора економіки Університету Женеви, почесного доктора права Йоркського університету (Канада) 1984 року та Університету Альберти (Канада) в 1986 році. Згодом доктор Гаврилишин отримує почесну відзнаку (Engeneering Hall of Distinction) Університету Торонто (Канада).

im578xAny-maxresdefault (1)

“Україна знаходиться в певному геополітичному вакуумі. Вона є заслабкою і економічно, і мілітарно для того, щоб відігравати незалежну роль у світовій політиці. Йти в обійми Росії означало би поступово повернутись до статусу колонії, що призвело би до втрати своєї ідентичності, мови, культури. Єдина альтернатива – це стати членом НАТО”, – Богдан Гаврилишин.

Гаврилишин створив Міжнародний центр перспективних досліджень, Міжнародний інститут менеджменту в Індії, після – в Україні (1990). Став співзасновником Європейського форуму з менеджменту у Давосі (тепер Світовий економічний форум). Був консультантом компаній General Electric, IBM, Unilever, Phillips, радником кількох країн.

Про високий міжнародний авторитет Богдана Дмитровича свідчить те, що він є знаним консультантом з питань державного управління та міжнародного бізнесу, виступає доповідачем, модератором і головою на міжнародних наукових конференціях та семінарах у понад 70 країнах світу.

В науковому доробку вченого понад 100 статей з проблем менеджменту, освіти в галузі менеджменту, економічного та політичного середовищ. Його перу належать дві книги, причому одна з них — “Дороговкази в майбутнє — до найбільш ефективних суспільств” — набула світового визнання і видана в перекладі вісьмома мовами. У 2009 році книга “До ефективних суспільств: Дороговкази в майбутнє” втретє перевидана в Україні із доповненнями.

Повернення в Україну


З кінця 1988 року доктор Гаврилишин присвячує свою подальшу діяльність Україні. Він ініціює заснування Академією наук України та МІМ-Женева спільного підприємства — Міжнародного інституту менеджменту в Києві (МІМ-Київ), який першим в колишньому СРСР почав готувати магістрів бізнес-адміністрування, і до 2013 року очолював Наглядову раду Міжнародного інституту менеджменту.

За активної участі та організаційної допомоги Богдана Гаврилишина в 1989 році в Україні було створено Міжнародний благодійний фонд “Відродження”, що фінансується Джорджем Соросом. З початку діяльності фонду і до 1998 року науковець очолював Наглядову раду цієї громадської організації, головною метою якої став розвиток в Україні засад громадянського суспільства в культурній, освітній, науковій та соціальній сферах.

У 1991 році доктор Гаврилишин створив і очолив Консультативно-дорадчу раду при президії Верховної Ради України, яка діяла протягом наступних семи років, був членом Американо-українського дорадчого комітету, радником президента Леоніда Кравчука, чотирьох голів Верховної Ради та трьох Прем‘єр-Міністрів України, почесним головою “Пласту” (Національної скаутської організації України).

“Інституції влади – це “ахілесова п‘ята” України. Є надмірна кількість партій, багато з них кишенькові, без ясної ідеології і програми трансформації всіх гілок державних органів, пропозицій впорядкування законодавства і плану дій уряду у зовнішній політиці та всіх аспектах внутрішнього життя, включаючи інструменти для реалізації певної політики та планів”, – Богдан Гаврилишин.

Гаврилишин — член Ради Світової Академії мистецтва та науки, член Швейцарського форуму з міжнародної політики. Він також сприяв створенню Міжнародного центру перспективних досліджень і був головою його Наглядової Ради до 2006 року.

Надзвичайно плідна праця Гаврилишина в Україні високо цінується найширшими колами освітян, науковців та державних діячів. Його було обрано іноземним членом Національної академії наук України, нагороджено відзнакою Президента України — орденом Свободи.

Він є Заслуженим діячем науки і техніки України, позаштатним радником голови Верховної Ради України, одержав почесні докторати Тернопільської Академії народного господарства, Університету імені Василя Стефаника в Івано-Франківську і Університету імені Юрія Федьковича в Чернівцях.

У 2011 році у Києві була видана друга книга спогадів Гаврилишина – “Залишаючись українцем”. У цій книзі Гаврилишин розповідає про свій цікавий і надзвичайно насичений життєвий шлях, перед читачем постають впливові особистості й важливі події, активним учасником яких був автор.

Шлях видатного українця також зафільмований у 53-хвилинному документальному фільмі “Місія-Свобода”.

Останні хвилини свого життя Богдан Гаврилишин провів у родинному колі у своїй квартирі в Києві.

Максим Івануха, ESPRESO.TV

Михайло Михалко — зелений воїн

В нашому зеленому русі є надзвичайно цікаві та легендарні люди. Михайло Михалко — член ради УЕА “Зелений Світ” / Friends of the Earth Ukraine, дисидент, патріот, борець за незалежність України. З початку заснування “Зеленого світу” був і залишається одним з найактивніших борців за права людини та екологічні права в Україні. Саме він добився надання статусу національного Голосіївському парку, який з 1988 р. захищав від знищення, через це на нього неодноразово скоювались замахи.

Коли у нас в 2015 р. були обшуки, він дуже підтримував нас. У 1984 р. у нього теж були обшуки. Йому давали 11 років в’язниці, адвокат змогла зменшити йому термін увз’язнення до 3 років, яке відбував  у таборі загального режиму № ЮА–45/75 у сел. Біличі під Києвом. Вважаючи, що на волі залишалося багато незробленого, клопотався про помилування: «Я зрозумів свої помилки. Більше так робити не буду». Але й у неволі продовжував агітацію серед в’язнів, за що його декілька разів викликав начальник колонії і попереджував: «Михалко, зупинись, бо одержиш тюрму в тюрмі і на волю ніколи не вийдеш».  Амністований у 1992 році, а у 2008 р. нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
Пан Михайло каже, що влада залишається поганою, розповідає, як друкував листівки за незалежність України: «Я став маскувати свої листівки під оголошення. Наприклад: «Продається друкарська машинка для виготовлення листівок за незалежність України». Тобто міліція бачить, що в оголошенні є слово «продається», та не звертає уваги, а хтось інший побачить і задумається. Інша листівка: «Міняю першого секретаря ЦК Компартії України Щербицького на Петра Юхимовича Шелеста. Можливі варіанти, але кандидат обов’язково не повинен бути кремлівським сраколизом». Це було в 1977 році.»
На початку 80-х років пан Михайло був у Дніпрі, розповідає про музей: «Якось у Дніпропетровську зайшов у музей Яворницького та прочитав там оригінал листа запорізьких козаків. Переписав собі і вирішив у такому ж стилі писати листа Щербицькому. Написав, що вони там всі продажні шкури, що продали українську мову. Надрукував і відправив йому. Але ж я хитрий. Пішов на вокзал і попросив чоловіка, який їхав у Владивосток, кинути листа у скриньку там. Той кинув, і цей лист прийшов Щербицькому. Піднявся переполох. Але я не знав про це.»
Повне інтерв’ю читайте тут – https://focus.ua/society/353931/