Legal statement of EPL

Legal statement of EPL

Лис 11, 2016

International Charitable Organization “Environment-People-Law” (hereinafter – EPL) express our deep concern over the fact that the President of Ukraine vetoed two environmental European integrational laws adopted by the Verkhovna Rada of Ukraine on October 4, 2016. To whom it may concern The proposals of the President of Ukraine to the Law of Ukraine “On Strategic Environmental Assessment” and the Law of Ukraine “On Environmental Impact Assessment” are ungrounded, sometimes explicitly erroneous, not offering specific recommendations, and had been repeatedly discussed and duly declined by authors of the draft laws. This proves to be a deliberate manipulation of the veto right, whichis confirmed by the facts presented below. According to Art. 102 of the Constitution of Ukraine, the President of Ukraine is the guarantor of state sovereignty and territorial integrity of Ukraine, compliance with the Constitution of Ukraine, rights and freedoms of a man and a citizen. Consequently, Art. 94 of the Constitution of Ukraine, which provides for a veto by the President of Ukraine, should take into account the scope of his/her functions. The President, as the guarantor of the Constitution of Ukraine, is well aware of its articles such as Art. 13 (the ownership right of the people of Ukraine to natural resources), Art. 16 (the right to environmental security), Art. 50 (healthy and safe environment). The right to environmental security is detailed by the Law of Ukraine “On Environmental Protection” in Art. 50, which defines environmental security as a condition of the environment, which ensures the prevention of environmental degradation and risks to human health. Environmental security is guaranteed to citizens of Ukraine through implementation of a wide range of interrelated political, economic, technical, organizational, legal and public measures. The introduction of strategic environmental assessment and environmental impact assessment is introduction ofenvironmental safety measures, implementation of which will affect the level of guarantee to people of Ukraine of their constitutional rights. The President of Ukraine is the Head of the State and acts in its name. According to findings of the Compliance Committee of the Aarhus Convention, the Espoo Convention and provisions of the EU-Ukraine Association Agreement (Annex 30 contains relevant obligations), Ukraine has an obligation to the international community to introduce in Ukraine the procedure of environmental impact assessment and strategic environmental assessment. According to the Decree of the President of Ukraine “On “Ukraine – 2020 ” Strategy of Sustainable Development”, the President determined that the vector of Ukraine’s development is to ensure sustainable economic growth...

Богдан Гаврилишин – справжня гордість України

Богдан Гаврилишин – справжня гордість України

Жов 25, 2016

На 91 році життя відійшов у вічність видатний українець – економіст, професор, благодійник та громадський діяч Богдан Гаврилишин Він народився 19 жовтня 1926 року у селі Коропець на Тернопільщині. Вчився три роки в початковій школі в селі Жизномирі. Потім – у Бучацькій польськомовній гімназії, яку після приходу більшовиків перетворили на середню школу. У 1941-44 роках змінив ще дві гімназії. Під час Другої світової війни у 1944 року його забирають до Німеччини. Після 1945 року перебуває у таборі для переміщених осіб, а через два роки виїжджає до Канади: працював лісорубом, потім офіціантом і був першим з повоєнних емігрантів, який вступив до Університету Торонто. У 1952 року отримав диплом інженера, а у 1954-му – диплом магістра. Пропрацювавши в міжнародній компанії три роки, був направлений на навчання до Міжнародного інституту менеджменту у Швейцарії. У 1960 року розпочалася багаторічна педагогічна діяльність Гаврилишина. Вісім років він керує навчальними програмами в Міжнародному інституті менеджменту в Женеві, викладає курси з економічного розвитку, світового бізнесового середовища, керування міжнародними операціями та державного управління. Згодом стає директором цього навчального закладу й керує ним 18 років. За час роботи в МІМ-Женева Богдан Гаврилишин виростив цілу плеяду спеціалістів вищої кваліфікації для сотень компаній в усьому світі. Водночас Гаврилишин не полишав громадської діяльності. У 1972 році його обирають членом Римського клубу, у 1973 — членом Міжнародної академії менеджменту, 1975 року — членом Світової академії мистецтва та науки. У 1976 році пану Гаврилишину присвоєно ступінь доктора економіки Університету Женеви, почесного доктора права Йоркського університету (Канада) 1984 року та Університету Альберти (Канада) в 1986 році. Згодом доктор Гаврилишин отримує почесну відзнаку (Engeneering Hall of Distinction) Університету Торонто (Канада). “Україна знаходиться в певному геополітичному вакуумі. Вона є заслабкою і економічно, і мілітарно для того, щоб відігравати незалежну роль у світовій політиці. Йти в обійми Росії означало би поступово повернутись до статусу колонії, що призвело би до втрати своєї ідентичності, мови, культури. Єдина альтернатива – це стати членом НАТО”, – Богдан Гаврилишин. Гаврилишин створив Міжнародний центр перспективних досліджень, Міжнародний інститут менеджменту в Індії, після – в Україні (1990). Став співзасновником Європейського форуму з менеджменту у Давосі (тепер Світовий економічний форум). Був консультантом компаній General Electric, IBM, Unilever, Phillips, радником кількох країн. Про високий міжнародний авторитет Богдана Дмитровича свідчить те, що він...

Михайло Михалко — зелений воїн

Михайло Михалко — зелений воїн

Сер 22, 2016

В нашому зеленому русі є надзвичайно цікаві та легендарні люди. Михайло Михалко — член ради УЕА “Зелений Світ” / Friends of the Earth Ukraine, дисидент, патріот, борець за незалежність України. З початку заснування “Зеленого світу” був і залишається одним з найактивніших борців за права людини та екологічні права в Україні. Саме він добився надання статусу національного Голосіївському парку, який з 1988 р. захищав від знищення, через це на нього неодноразово скоювались замахи. Коли у нас в 2015 р. були обшуки, він дуже підтримував нас. У 1984 р. у нього теж були обшуки. Йому давали 11 років в’язниці, адвокат змогла зменшити йому термін увз’язнення до 3 років, яке відбував  у таборі загального режиму № ЮА–45/75 у сел. Біличі під Києвом. Вважаючи, що на волі залишалося багато незробленого, клопотався про помилування: «Я зрозумів свої помилки. Більше так робити не буду». Але й у неволі продовжував агітацію серед в’язнів, за що його декілька разів викликав начальник колонії і попереджував: «Михалко, зупинись, бо одержиш тюрму в тюрмі і на волю ніколи не вийдеш».  Амністований у 1992 році, а у 2008 р. нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Пан Михайло каже, що влада залишається поганою, розповідає, як друкував листівки за незалежність України: «Я став маскувати свої листівки під оголошення. Наприклад: «Продається друкарська машинка для виготовлення листівок за незалежність України». Тобто міліція бачить, що в оголошенні є слово «продається», та не звертає уваги, а хтось інший побачить і задумається. Інша листівка: «Міняю першого секретаря ЦК Компартії України Щербицького на Петра Юхимовича Шелеста. Можливі варіанти, але кандидат обов’язково не повинен бути кремлівським сраколизом». Це було в 1977 році.» На початку 80-х років пан Михайло був у Дніпрі, розповідає про музей: «Якось у Дніпропетровську зайшов у музей Яворницького та прочитав там оригінал листа запорізьких козаків. Переписав собі і вирішив у такому ж стилі писати листа Щербицькому. Написав, що вони там всі продажні шкури, що продали українську мову. Надрукував і відправив йому. Але ж я хитрий. Пішов на вокзал і попросив чоловіка, який їхав у Владивосток, кинути листа у скриньку там. Той кинув, і цей лист прийшов Щербицькому. Піднявся переполох. Але я не знав про це.» Повне інтерв’ю читайте тут...

Российские блогеры познакомились с еврейской жизнью Днепра

Российские блогеры познакомились с еврейской жизнью Днепра

Лип 25, 2016

Институт «Ткума» и музей «Память еврейского народа и Холокост в Украине» стали важной частью программы для участников проекта «Украина своими глазами», в котором принимают участие гражданские активисты, блогеры и общественники из России, не доверяющие российской пропаганде и желающие составить свое мнение. В этот раз группа из 9 человек проехала по маршруту Киев – Днепр – Одесса, и в нашем городе их особо интересовала «Менора», еврейская община и феномен патриотического украинского еврейства. Участники проекта, представляющие Москву, Казань, Новосибирск, Брянск и даже Кольцово, не скрывали своего потрясения от «Меноры», Музея, а в особенности от того, как в Еврейском музее Днепра представлена нынешняя война и подвиг защитников Украины от российской агрессии. Однако главным для российских блогеров стала встреча с общественностью Днепра, в том числе лидерами и активистами еврейской общины и участниками украинского национального возрождения. Павел Хазан, руководитель «Фонда оборони країни», Олег Репан – историк, офицер, получивший ранение при защите Украины от российских агрессоров, Дмитрий Иткин, вынужденный бежать от ужасов и террора, развязанных российскими оккупантами и их пособниками, Олег Ростовцев – советник мэра Днепра, рассказали о том, какие процессы сейчас происходят в Украине, о том, как формируется многоэтничная и поликонфессиональная украинская нация, и в чем суть украинской национальной идеи. Российских участников программы очень волновал вопрос – важно ли для Украины то, что они, пусть их и мало, не поддерживают политику Путина, и значимо ли вообще, что в России думают об Украине, поддерживают ли в Украине демократические кружки и сообщества, которые, по их словам, существуют на их родине, и даже попросили совета – как им обустроить Россию. Они даже не скрывали удивления, когда узнали, что положение в России, за исключением развязанной ею войны с Украиной, не очень волнует украинское общество, так же, как положение в Венгрии, Румынии и у других соседей. «Мы желаем вам всего лучшего, но вы не более близки нам, чем другие страны, – сказал Олег Ростовцев, – нам в Украине, в общем-то, не интересно кому ставят памятники в Молдове и как называют улицы в Литве. Наши пути уже давно разошлись, и ваша жизнь не часть нашей жизни. Вы для нас не только чужая, но и чуждая страна, и у нас нет никаких пожеланий вам, кроме того, чтобы вы жили мирно, счастливо, демократично и не угрожали (а лучше...

Воєнний стан в Україні: чи варто вводити?

Воєнний стан в Україні: чи варто вводити?

Лип 22, 2016

Член екологічної комісії обласної ради Павло Хазан на Oboz. TV про те, чи варто вводити воєнний стан в Україні....