Президент Петро Порошенко підписав закон щодо правого статусу території, забрудненої під час Чорнобильської катастрофи. Одночасно з ним також набуває чинності указ про створення там біосферного заповідника. Чи стане це стартом для повноцінного відновлення природи у зоні відчуження – читайте в матеріалі журналістів сайту “24”.
Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник створюють з метою збереження в природному стані типових природних комплексів Полісся, підвищення бар’єрної функції Чорнобильської зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення, стабілізації гідрологічного режиму. Крім того, реабілітація територій, забруднених радіонуклідами, а також проведення міжнародних наукових досліджень, – йдеться на офіційному сайті президента України.
Доречно сказати, біосферний заповідник – це не класичний заповідник, де заборонена будь-яка діяльність. Біосферний передбачає зонування, тобто там може бути, наприклад, буферна чи господарська зона.
Що це буде?
Як відзначив в коментарі сайту “24” Ярослав Мовчан, голова Національного екологічного центру України, варто розуміти, що, по-перше, Чорнобильський заповідник повністю не закриє забруднену територію як таку. Адже окрім самого заповідника залишається велика промислова площа. Тобто, ті майданчики, де стоять ЧАЕС, різні сховища, укриття тощо. Ясна річ, ці об’єкти не ввійдуть до біосферного заповідника. За словами Мовчана, біосферний заповідник охопить тільки “природну” територію, де фактично немає промислової діяльності. Бо ж, ідея “заповідної” території – надати можливість природі відновитися.
Ми розуміємо, що одним з інструментів, який може допомогти людству в найближчі роки – це природа. Чим більше природи, тим безпечніше, тим краще. Тому добре, коли ми надаємо можливість природі відновитися,
– підкреслив еколог.
Якщо у природньому заповіднику господарська діяльність забороняється повністю, розповідає Володимир Борейко, директор Київсько еколого-культурного центру, то біосферний можна порівняти, скажімо, з багатошаровим пирогом: тут є заповідна, рекреаційна та господарська зона. У “біосферному” можуть жити, приміром, вчені або охоронці. Основне – не шкодити природі.
Для чого створюють?
У будь-якому разі створення біосферного заповіднику, це краще, ніж, наприклад, звезення й накопичення там радіоактивних відходів або, “ще краще” зрушення зони відчуження й використання там земельних ділянок для сільськогосподарських чи промислових потреб, вважає Павло Хазан, координатор з енергетики та сталого розвитку громадської організації “Зелений світ”. Звісно, режим Чорнобильського біосферного заповідника, через підвищений рівень радіації відрізнятиметься від решти українських заповідників.
Питання створення заповідника в Чорнобильській АЕС треба ретельно проробити. І вирішувати це мають як біологи, спеціалісти в галузі заповідної справи, так і фізики-ядерники. Тобто до цього проекту треба запросити фахівців різних напрямків,
– коментує Хазан.
Наразі, окрім решти невирішених питань, залишається чекати створення у заповіднику адміністрації та набору компетентних кваліфікованих кадрів. Хочеться вірити, що ця процедура, як і решта, буде прозорою.
Які є проблеми?
У свою чергу Володимир Борейко, директор Київсько еколого-культурного центру, стверджує: маючи можливість необхідно створювати якомога більше заповідних територій. У нас, за його словами, площа заповідників лише 5 %, у той час як в Європі – 15%. Якщо ми рухаємося в напрямку Європи, додає експерт, відповідно треба збільшувати площу “природних комплексів”.
Однак справа навіть не в європейському наслідуванні. Скажімо так: впливові люди хочуть скоротити Чорнобильську зону і взяти її в приватну власність чи побудувати там свої підприємства. Відтак, помалу Чорнобильська зона починає зменшуватися. Тому, за словами Борейка, аби такі спритники не дерибанили чорнобильські землі, кордони зони відчуження мають бути чітко зафіксовані.
Окрім того, Чорнобильська територія, це величезна ділянка дикої природи з унікальним багатим тваринним і рослинним світом. Це місце, де природа відновлюється. Як відомо, у чорнобильських лісах, мешкають рідкісні бурі ведмеді, які повернулися після столітньої перерви, а також рисі, дикі кабани, лосі, річкові видри, косулі, лисиці, вовки, олені, сови, журавлі, коні Пржевальського, чорний лелека, який, до речі, є червонокнижним птахом та багато інших унікальних тварин. Не останню роль їх появі зіграла велика територія зони відчуження, де можна по-справжньому розгулятися і не менш важливо практично без будь-якого втручання людини в гармонійний природний процес.
Коні Прежевальського вільно мешкають у зоні віджучення. Їх завезли сюди в 90-ті роки
Які перспективи?
Разом з тим, програма біосферних заповідників передбачає, що там виконуватимуться мінімум п’ять базових завдань: окрім збереження здійснюватиметься також моніторинг та діяльність орієнтовані на освіту, науку, проводитимуться дослідження.
Оскільки, ми розуміємо, що в Чорнобилі і на території біосферного заповідника є ділянки, які майже чисті. Це дасть в перспективі тим людям, які там залишилися, офіційно існувати і здійснювати свою діяльність,
– зазначає Ярослав Мовчан.
З іншого боку, створення біосферного заповідника у Чорнобильські зоні відчуження дозволить скоординувати наукові програми. Експерти підкреслюють, у перспективі є можливість розширення цього заповідника в сторону Житомирщини, де вже є Древлянський заповідник, у сторону Білорусії, де є Білоруський радіо-екологічний заповідник. Крім, великого масиву живої природи, яка отримає шанс відновитися, така заповідна територія, на думку Борейка, має усі шанси стати найбільшою природоохоронною територією, так би мовити, природним резерватом Європи.
