Продовжую потихеньку розповідати про місто Ляйпциг. Минулого разу ми дивилися на місто згори, а тепер пропоную трохи уважніше роздивитися деталі зблизька. В деталях є багато цікавого та корисного.
1. Всюди, де дозволяє ширина вулиці, трамвай їде виділеною смугою. Причому заради економії шпали дуже часто нічим не прикриті, через що колія схожа на залізничну.
2. Зупинки на виділенках виглядають ось так.
3. Тимчасові світлофори захищені бетонними блоками яскраво жовтого кольору.
4.
5. У паркувальних смугах місця для машин чергуються з деревами.
6. В підсумку і вулицю озеленено, і місця для машин є.
7. Загалом Ляйпциг тримає курс на те, щоби максимально звільнити вулиці від припаркованих авто, заховавши їх під землю. Попит на підземні парковки стимулюється простою арифметикою – якщо місце в підземній парковці коштує 3 євро за добу, то поставити машину на вулиці в центральній частині міста буде коштувати вже 2 євро за годину. На фото – табло, що показує кількість вільних місць у найближчих підземних паркінгах.
8. У пішохідній зоні та й загалом по місту повно велопарковок.
9. Будівельні майданчики та зони ремонтних робіт переважно відгороджуються прозорими парканами, що дає цілий ряд переваг. По-перше, зберігається нормальна оглядовість міста, яке не перетворюється на лабіринт з глухих парканів. По-друге, всі можуть бачити та контролювати хід будівельних робіт. По-третє, будівельники, знаючи, про “по-друге”, відповідальніше ставляться до роботи та дотримання чистоти на своїй території.
11. Зони дорожніх робіт відгороджуються яскравими пластиковими парканчиками, які добре видно здалеку навіть у таку туманну погоду. Вночі додатково вмикаються жовті блимаючі прожектори.
12. Біля в’їздів на будівельні майданчики вкладають додатковий шар тимчасового асфальту для захисту дорожнього покриття від пошкоджень важкою будівельною технікою.
13. Тактильний макет будівлі поряд з оригіналом.
14. Це не просто цікаво, а ще й допомагає незрячим скласти враження про споруду, біля якої вони знаходяться.
15. Літні майданчики кафешок це просто столи та стільці, що стоять на тротуарі. Жодних помостів та парканів.
16. Дощоприймач.
18. Навігаційний стенд на вході до офісного будинку з табличками фірм-орендарів. Орендар виїхав – табличку зняли. Дуже зручно.
19. Озеленення.
20. Подекуди кути газонів захищають від витоптування ось такими штуками.
21. Зелені на вулицях багато і вона дуже різноманітна та розлаписта. На фото ліворуч – роздільна смуга, за якою заховано зустрічну смугу руху. Зверніть також увагу на акуратність паркування – жодного влізання по діагоналі. Не раз бачив картину, як вся вулиця зупинялася, чекаючи, поки хтось попереду маневрує, вмощуючись на паркомісце, і ніхто при цьому навіть не думав сигналити чи ще якось демонструвати своє незадоволення.
22. Політична агітація. Жодного клею та скотчу. Пройдуть вибори – все легко зніметься. Реклама інших партій була виконана аналогічним чином. Схоже, це загальноприйнятий стандарт.
23. Пішохідна вулиця Гріммайше.
25. У кожному районі є відділення міської адміністрації для співпраці з мешканцями та роботи над розвитком району. Знаходяться ці відділення на перших поверхах у приміщеннях з виходом прямо на вулицю та великими вітринами, у яких розміщується інформація про актуальні питання та проекти. На фото – відділення, що займається розвитком вулиці Георг Шуман Штрассе.
26. Безпека понад усе. Групу школярів видно здалеку завдяки сигнальним жилетам.
27. Облаштування переходу через трамвайні колії.
28. Просто вулиця. Будівля праворуч – технічна мерія Ляйпцига.
29. Модифікована хрущовка з прибудованими балконами.
30. На дуже багатьох будинках прибудовано балкони, але технічні рішення по цілому місті є уніфіковані. Жодної самодіяльності.
31. Одна з причин цього – квартири належать не окремим мешканцям, а керуючим компаніям, які володіють цілими будинками чи навіть кварталами та поквартирно здають їх в оренду. Якщо мешканці одностайно захочуть мати у своїх квартирах балкони, то керуюча компанія замовить архітекторам проект, виконає роботи і на відповідну погоджену суму підніме орендну плату. Якщо ж домовитись не вдасться, то мешканці знайдуть для себе кращу квартиру та переїдуть туди.
32. Дуже поширеними є гвинтові евакуаційні сходи. Нам, наскільки знаю, робити таке ДБН не дозволяє.
33. Скільки корисних речей можна було б тут зберігати, а вони квіти поставили. Диваки.
34. Ще один приклад огородження дорожніх робіт. А також – поєднання старої та сучасної архітектури.
35. Стовпи нерідко заплетені зеленню.
36. Прохід велодоріжки крізь трамвайну зупинку.
37. Смуги руху помітно вужчі, ніж в нас. По-перше, це дозволяє зекономити місце для велодоріжок, виділених смуг громадського транспорту та тротуарів. А по-друге – спонукає водіїв до повільнішої та більш уважної їзди.
38. Великогабаритний транспорт при цьому відчуває себе цілком комфортно, хоча помітно, що середній рівень майстерності водіїв німецьких автобусів на дві голови вищий за наших.
39. Поворотна смуга для роверів.
40. До речі про ровери. Роверист в Німеччині є повноправним учасником дорожнього руху, а не нікчемою, який лише заважає всім на дорозі. Наприклад у ситуації, що показана на фото, жодному водію ніколи не спаде на думку сигналити та вимагати звільнити дорогу, навіть якщо роверист його явно затримує – він обов’язково дочекається моменту, коли роверист сам звільнить дорогу, заїхавши на велосмугу чи повернувши на бічну вулицю. До того ж, дядечко на ровері цілком може мати у власному гаражі не гіршу машину, якою він просто без зайвої потреби не користується.
41. В цьому плані дуже показовим був випадок під час групової велоекскурсії. Наша група зупинилася у невеликому проїзді на перетині двох вулиць і ззаду до нас під’їхав дядечко на чорному джипі, якому ми повністю перегородили дорогу. Так от – цей дядечко без жодного бібікання мовчки дочекався, поки ми самі його помітимо, звільнимо проїзд, дуже акуратно проїхав поміж нами та ще й на прощання помахав рукою, крикнувши “данке!”. В нас у такій ситуації як мінімум почали би сигналити.
42. В’їзд до пішохідної зони.
43. В парку.
44. Біля університету.
45. Лавочки неподалік.
46. Відпочинкова зона на березі каналу в музичному кварталі.
47. Ще один університетський корпус.
48. Ось така картина.
Фото: www.peopleforbikes.org
Центральна вулиця Асену в 1970-х. Тут також немає місця для велодоріжок. Були необхідні світлофори, щоб справлятися з автомобільним рухом на цьому відрізку.
Те ж саме місце в 2014. Більше немає потреби у світлофорах — автомобілі тепер не їздять цим шляхом.
Пішоходи затиснені на краю вулиці, у той час, як одинокий велосипедист чекає на зелене світло поряд з автомобілями.
Сьогодні: пішохідна вулиця відкрита для проїзду велосипедистів.
1960-і. Головні шляхи однакові для автомобілів та велосипедистів.
Сьогодні: Відкритий для проїзду автомобілів, однак дуже не популярний шлях. Досі переповнений велосипедистами, однак більше немає світлофорів за рогом.
1940-і. Головне перехрестя, у даному випадку більш переповнене, ніж завжди через певну подію.
Сьогодні: гарне місце для того, щоб насолодитися напоєм. Велосипеди вільно курсують і це більше не автобусний маршрут.
1974: Центр Ассена був автостоянкою. Автостоянка була зазвичай переповненою.
Сьогодні: Центр Ассена – площа, що оснащена велопарковками та де проводяться заходи. Більше немає потреби у тому, щоб до цього місця вели дороги, на яких домінують автомобілі. Зверніть увагу на те, що маленьким дітям дозволено використовувати велосипед навіть у центрі міста.