Дніпровський еколог, а нині військовослужбовець Павло Хазан вважає, що росіяни можуть бити ракетами по іншим країнам Європи. Таку думку він висловив у коментарі голландській газеті «Reformatorisch Dagblad». Читати далі Павло Хазан: Це і є Третя світова війна
9 жовтня, на платформі Zoom відбувся семінар «Енергетичне майбутнє України: виклики та можливості». Експерти, науковці, представники місцевого самоврядування та активісти говорили про атомну енергетику та ВДЕ. Вони намагалися знайти відповідь на питання: «Як зробити Україну енергетично незалежною?». Про це повідомляє «Чисте повітря для України».
Далі можна ознайомитися зі стислим описом доповідей спікерів семінару.
Атомна енергетика, чи ВЕД? Як справи у країнах ЄС?
Сучасна Європа стикається з чисельними викликами. Йдеться про залежність від імпорту, високі і не стабільні ціни на енергоносії, обмежену диверсифікацію, зростання глобального попиту на енергію і звісно, загрозу зміни клімату. Це – дані звіту про стан Енергетичного Союзу за 2024 рік. Про них розповіла Марцела Чернохова, координаторка програми «Чисте повітря для України», ГО «Арніка».
«ЄС продовжує підтримувати Україну перед обличчям невпинних нападів Росії на її енергетичну систему. Синхронізація українських і молдовських мереж з континентально-європейською мережею допомогла стабілізувати енергетичну систему України, а також зробила можливим аварійний імпорт. Станом на 31 липня 2024 року понад 40% усіх пожертв держав-членів ЄС було спрямовано на енергетичний сектор», — зазначила Марцела Чернохова.
А от з приводу використання ядерної енергетики у ЄС існують дискусії. Частина країн кажуть їй категоричне «ні». Та є держави, що не хочуть залежати від російського газу, але водночас мати стабільне джерело енергії. Утім, за словами Марцели Чернохової, через ядерні електростанції існують чималі загрози для безпеки та довкілля і ці небезпеки слід брати до уваги також.
У першій половині 2024 року половина енергії, яку споживали країни Європи надходила із відновлюваних джерел. А от частка російського газу в імпорті становила у 2021 році 45%, але в 2024 році скоротилася до 18%. Натомість зріс імпорт від США та Норвегії. Викиди парникових газів в Євросоюзі знизилися на 32,5% з 1990 по 2022 рік, тоді як економіка зросла на 67%.
Якою була енергетична структура України до повномасштабного вторгнення?
Експерт програми «Чисте повітря для України» Олексій Ангурець говорив про енергетичну спадщину України, вплив російського вторгнення на сектор енергетики, а також важливість енергетичної безпеки в умовах конфлікту.
«Енергетична і економічна системи України є наслідком ще радянської системи та тих систем, які будувалися десятки років потому. Ще перед повномасштабним вторгненням ми мали значний вплив на довкілля від викидів промисловості та енергетичний дисбаланс. Оскільки енергетика будувалася в Україні перш за все, щоб забезпечити ті завдання, які ставилися ще в XX-му сторіччі. Більшість з них, до речі, була направлена на воєнну промисловість», — розповів Олексій Ангурець.
До 2022 року основним джерелом енергії в Україні були атомні станції. Натомість, ВДЕ генерували доволі невеликий відсоток у загальну систему. За Енергетичною стратегією України, частка відновлюваних джерел енергії в енергобалансі повинна становити щонайменше 25%, а до 2050 року наша держава поставила собі за мету досягти кліматичної нейтральності.
Чи є плюси у ядерної енергії?
Незалежна експертка з ядерної енергетики та безпеки Ольга Кошарна окреслила всі недоліки та позитивні моменти атомної енергетики. Вона висловила своє бачення, як Україні досягти енергетичної незалежності.
На думку Ольги Кошарної Україні таки потрібна атомна генерація. Але великі ядерні енергоблоки не варіант. На їх будівництво піде багато років та коштів. Тим паче, майже вся теплова генерація зруйнована. Тому, виходом можуть стати малі та середні модульні реактори. Їх слід розміщувати на промислових майданчиках теплових електростанціях вугільної генерації.
«Дані технології малих і середніх модульних реакторів — останні розробки галузі ядерної науки і техніки. Це світовий тренд. Лідером цього напрямку є Канада. Такі реактори більш безпечні та мають пасивну систему захисту, навіть без втручання людини. Деякі потребують перевантаження ядерного палива. Проте вони настільки безпечні, що їх можна розміщувати в містах. Їх розміщують під землею, для цього є різні технології, але вони не мають таких модулів, як великі атомні. Тобто, на мою думку, епоха радянської гігантоманії, яка переслідує нашого оператора і впливає на економіку, закінчилася», — зазначила Ольга Кошарна.
Вона наголошує, що ядерна енергетика має розвиватися в комплексі із відновлюваними джерелами.
Щоб забезпечити опалення, Україні вистачить біогазу
Олександр Зудіков, експерт з енергоменеджменту, говорив про потенціал відновлювальної енергетики для України, законодавчі засади використання цих ресурсів.
«Біоенергетична асоціація України оцінює потенціал виробництва біогазу в Україні у 21,8 млрд кубів на рік до 2050 року. Якщо пам’ятаєте, перед кожним опалювальним сезоном в ЗМІ дуже часто стояло питання, а чи зможемо ми перезимувати, чи вистачить нам газу і так далі. Для порівняння, запаси природного газу, які закачувалися в підземні сховища, і якраз вони були направлені на те, щоб ми опалювали, в першу чергу, наше приміщення, так от там приблизно було близько 18 мільярдів кубічних метрів. Тобто Україна може шляхом використання свого біогазу повністю забезпечити своє опалення», — розповів Олександр Зудіков.
Експерт зробив акцент на перевагах біоенергетики. Вона здатна замінити імпортні енергоносії, зокрема, природний газ. Також це вигідно економічно. Якщо Україна використовуватиме біогаз власного виробництва, вона не витрачатиме валюту на закупівлю природного газу.
Чи варто відбудовувати шахти?
Представниця «Екодії» Анастасія Бушовська розповіла, що вкладання коштів у відновлення вугільних генерацій є недоцільним. По-перше, покладатися на викопне паливо доволі небезпечно. Оскільки воно є зброєю росіян проти нас, а наша енергетична інфраструктура – мішенню. По-друге, чимало шахт на Сході України просто затоплено. Крім того, Україна планує провести декорбанізацію до 2060 року. А тому, нарощувати відновлювані джерела енергії варто вже зараз.
«Наразі ми маємо виклик щодо забезпечення потреб громад, які надалі зможуть не залежати від викопного палива та теплової енергії. Ціль, по відмові від вугілля, вже закладена в плані на національного рівні. Це в енергетичній стратегії України, в національному плані енергетики та клімату. Водночас національний план згадує розробку Цільової програми з трансформації вугільних регіонів. І вже є концепція цієї програми, яка була розроблена в 2021 році. На сьогодні очікуємо вже на саму програму», – вважає Анастасія.
Семінар був організований чеською неурядовою організацією «Арніка» в рамках програми «Чисте повітря для України», що фінансується Міністерством закордонних справ Чеської Республіки в рамках Програми Transition.
Чи на часі моніторити якість води, повітря та ґрунту в умовах російського вторгнення? Як такі дослідження можуть допомогти стягнути компенсації з держави-агресорки за її злочини? Ці та інші питання обговорювали на онлайн-семінарі «Екологічний моніторинг під час війни».
Захід відбувся 10 жовтня на платформі Zoom за ініціативи чеської неурядової організації «Арніка» в рамках проєкту «Посилення екологічного моніторингу Дніпропетровської області під час воєнного конфлікту». У семінарі взяли участь науковці, представники органів місцевого самоврядування, активісти і громадяни, яким болить довкілля.
Далі до Вашої уваги пропонуємо огляд основних моментів доповідей.
Кабмін у своїй постанові № 684 від 13 червня 2024 року «Деякі питання функціонування державної системи моніторингу довкілля та її підсистем» пропонує ось таке визначення:
«Державна система моніторингу – система спостережень, збирання, оброблення, аналізу, зберігання інформації та обміну інформацією про стан довкілля, вплив на нього, прогнозування його змін та розроблення науково-обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні з метою забезпечення досягнення цілей сталого розвитку».
Утім, державна система моніторингу в Україні потребує удосконалення. Такої думки дотримується представниця ГО «Арніка», координаторка програми «Чисте повітря для України» Марцела Чернохова. Її організація працює на теренах нашої держави, починаючи з 2017 року. Головний фокус своєї уваги «Арніка» спрямовує на моніторинг якості повітря у індустріальних регіонах. За словами Марцели Ченохової, державна система м все ще розвинена недостатньо. Свого часу, це посприяло розвитку громадської мережі моніторингу якості атмосферного повітря «EcoCity». Дані з їхніх станцій доволі якісні.
«Доступ до даних, яким можна довіряти є критичним для забезпечення здоров’я громадян та для розвитку громад і країни. Інтеграція теми моніторингу у плани реконструкції після війни і розвиток системи екологічного моніторингу – це дуже важливо. Українська система має відповідати стандартам європейського співтовариства», – зауважила у своєму вітальному слові Марцела Чернохова.
За кілька років до російського повномасштабного вторгнення дніпровські екологи почали створювати регіональну систему автоматизованого моніторингу. Йдеться про комунальне підприємство Центр екологічного моніторингу Дніпропетровської обласної ради. На початок 2021 року система налічувала у місті 16 стаціонарних станцій у семи містах області. Також КП ЦЕМ має мобільні станції та портативні прилади для вимірювань у місцях, де немає стаціонарної мережі.
Центр екологічного моніторингу став майданчиком для розвитку, демонстрації і тестування системи моніторингу, яка б відповідала вимогам сучасного українського законодавства та європейського співтовариства», – пояснює Олексій Ангурець.
Команда ЦЕМ була однією з перших, хто почав викладати дані досліджень в мережу без будь-яких «фільтрів». Тобто, без зміни цифр, на користь заспокоєння населення. І навпаки, експерти КП ЦЕМ не змінювали дані і не давали коментарі, які б могли потенційно налякати людей.
«Наше рішення викликало дуже велику дискусію. Нам навіть казали, що нас піднімуть на вилка. Не підняли. Ми намагалися повернути довіру народу до влади. Бо якщо показувати дані без перегибів, інформація поступово дійде до людей, які приймають рішення», – переконаний Олексій Ангурець.
Улітку 2022-го року КП ЦЕМ призупинило свою роботу через російське широкомасштабне вторгнення. Причина – доволі банальна. Це брак фінансування. Із обласного бюджету виділяли гроші тільки на критичну інфраструктуру.
«А тих коштів, які ми заробили, вистачило лише на кілька місяців. Ми були змушені законсервувати нашу діяльність», – розповідає Олексій Ангурець.
Утім, завдяки підтримці чеської неурядової організації «Арніка» та Чеського Агентством з розвитку, КП Центр екологічного моніторингу тепер може відновити роботу. До того ж, моніторинг довкілля є надзвичайно важливим під час війни.
Російська повномасштабна війна окрім того, що кожного дня відбирає життя за здоров’я українських людей і руйнує їхні домівки, створює нові загрози довкіллю. Їх у своїй доповіді перерахував Олексій Ангурець.
Перша загроза – хімічна зброя. Про «салюти» із білого фосфору українські бійці розповідали не один раз.
«Дякуючи Вищим Силам, ворог її (хімічну зброю – ред.) не застосував проти цивільного населення. Але ця небезпека існує», – зауважив Олексій Ангурець.
Друга загроза довкіллю через російську агресію – забруднення після масових обстрілів. Третя – техногенні аварії та катастрофи. Чого лише вартий підрив росіянами Каховської греблі? За негативними наслідками на довкілля ця катастрофа займає друге місце після Чорнобильської аварії. Крім того, росіяни не один раз руйнували та пошкоджувати резервуари, де зберігалися, або транспортувалися небезпечні хімічні речовини. Зокрема, хлор.
За словами Олексі Ангурця, екомоніторинг під час війни виконує ряд завдань. Першим з них є інформування населення про наявність загрози. А також, моніторинг довкілля здатен протидіяти російським ІПСО.
«Ми вже бачили, як ворог намагався на території України створити паніку щодо радіаційних та хімічних подій. На той час, система державного моніторингу не функціонувала, але EcoCity оперативно висвітлювало і стан атмосферного повітря, і радіаційний стан. Значна частина станцій моніторингу має датчики радіації і може давати інформацію у режимі онлайн. Тому, операція ворога із роздмухування паніки зазнала поразки», – констатував Олексій Ангурець.
Друге завдання моніторингу – фіксація злочинів проти довкілля. Олексій Ангурець у співавторстві з іншими екологами підготував рев’ю про вплив війни на довкілля за перші 9 місяців повномасштабного вторгнення. Крім того, фіксація російських злочинів дозволить Україні звернутися до міжнародних судів і вимагати стягнення із держави-агресорки репарацій.
Ще одне завдання моніторинг стану довкілля – це збирання інформації для повоєнної відбудови України.
«Ми маємо розуміти, що відбувається з нашими повітрям, водою та особливо з ґрунтами. Якщо повітря є динамічним середовищем і проблема забруднення після прильотів та пожеж доволі швидко зникає. Як це відбувається? Забруднювачі перерозподіляються та можуть осідати в ґрунтах. Із цього випливає необхідність проведення оцінки територій. Тобто, які території потрібно відбудовувати в першу чергу, а які можна відкласти на роки та десятиліття», – зазначив Олексій Ангурець.
Додаткова функція моніторингу довкілля – надання інформації про фізико-хімічний стан довкілля на лінії зіткнення для військових потреб.
Більш докладно ознайомитися з презентацією Олексія Ангурця «Особливості моніторингу під час війни» можна ТУТ.
Кривий Ріг – єдина громада, яка змогла зберегти систему державного екологічного моніторингу навіть попри широкомасштабну війну. Це місто знаходиться значно ближче від лінії фронту, ніж Дніпро. Відповідно на теренах громади значно більше забруднювачів, а тому інформування громадськості й влади про стан довкілля є надзвичайно необхідною.
Про те, як у Кривому Розі моніторять довкілля, розповіла Начальник відділу управління якості атмосферного повітря департаменту екології виконкому Криворізької міської ради Оксана Полуєхта.
За її словами, міська автоматизована система атмосферного повітря в Кривому Розі налічує 34 пости моніторингу. Вона розпочала свою роботу ще в 2012 році. Спочатку органи місцевого самоврядування встановили пости за кошти бюджету Кривого Рогу. Таких станцій 5 і вони знаходяться на базі Інституту розвитку міста Кривий Ріг. Решта, 29 постів розташовані на територіях приватних підприємств.
«Ми почали працювати і стимулювати представників бізнесу. Процес пішов, і станом на 2017 рік майже всі підприємства встановили пости за свій кошт. Якесь із них мають тільки один, а деякі два. Все залежить від розгалуженості територій підприємств. Встановлення таких постів моніторингу є обов’язком бізнесу, відповідно до статті 22 Закону України про охорону навколишнього природного середовища», – зазначила Оксана Полуєхта.
Дані з постів моніторингу у Кривому Розі використовують науковці. Починаючи з 2017 року, у місті проводяться інструментально-лабораторні дослідження атмосферного повітря в житлових забудовах, що наближені до промислових підприємств. У 2023 році, попри повномасштабну війну, науковці почали вивчати повітря вздовж основних автомагістралей. Крім того, завжди проводяться дослідження повітря після масових вибухів. Для більш повної інформації використовують мобільну станцію КП ЦЕМ.
Презентації Оксани Полуєхти «Муніципальний моніторинг повітря під час війни в агломерації Кривий Ріг» знаходиться ТУТ.
Рівень забруднення води в українських водоймах зростає з кожним роком. Але через російське повномасштабне вторгнення проблема стала лише гострішою.
«Якщо вибухонебезпечні, чи токсичні речовини потрапляють у водойму, вони здатні накопичуватися і негативно впливати на якість води та біоту», – пояснює старша наукова співробітниця Науково-дослідної лабораторії гідробіології, іхтіології та радіобіології Науково-дослідного інституту біології ДНУ імені Олеся Гончара Вікторія Курченко.
Дослідження екологічного стану водойм у країнах, де йде війна фіксуються у Water Conflict Chronology. Це відкрита база даних Тихоокеанського інституту. Сюди відправляються повідомлення про збройні напади саме на водні об’єкти. Наразі найбільше інформації надходить з країн Близького Сходу. Утім, в цій базі є повідомлення і про Україну.
Україна фіксує напади на свої водні об’єкти іще з 2014 року. Найбільше наші річки й озера страждають на Донеччині та Луганщині. Зокрема, у дуже поганому стані знаходиться Сіверський Донецьк. Багато атак на українські водойми відбулося уже під час повномасштабної війни.
Так, 14 вересня 2022 року російські війська завдали ракетного удару по дамбі Карачунівського водосховища поблизу Кривого Рогу. 6 червня 2023 року окупанти підірвали Каховську ГЕС та спричинили масштабну екологічну катастрофу. 22 березня 2024 року росіяни атакували Дніпровську ГЕС. Цей теракт стався у Всесвітній день води.
«Війна все ще не закінчується, ми не можемо спрогнозувати, що наші водні об’єкти окупанти не атакуватимуть. Тому, треба проводити дослідження водних екосистем по всій Україні і особливо в прифронтових регіонах, як на Дніпропетровщині», – переконана Вікторія Курченко.
Частина Українських територій під російською окупацією, а тому стан деяких озер та річок дослідити неможливо. Є водні об’єкти, які знаходяться поза зоною досяжності екологів, бо вони розташовані у місцях інтенсивних бойових дії. Як бути дослідникам в такій ситуації?
Сучасні технології знають відповідь. На допомогу прийдуть: математичне моделювання, картографію, космічні методи, засоби дистанційного зондування Землі. Наразі існують нові програми, за допомогою яких можна отримувати різномасштабні знімки досліджуваних ландшафтів, об’єктів, водозаборів та виявляти ділянки забруднень.
Сучасні технології настільки розумні, що вміють навіть реєструвати переміщення водоростей під час «цвітіння» води. Або, скажімо, контролювати утворення ділянок теплового забруднення водних об’єктів і виявляти ділянки порушених санітарних зон в районах водозаборів.
Детальніше з презентацією Вікторії Курченко можна познайомитися ТУТ.
А ось запис семінару «Екологічний моніторинг під час війни».
Семінар організовує чеська неурядова організація «Арніка» в рамках проєкту «Посилення екологічного моніторингу Дніпропетровської області під час воєнного конфлікту». Захід підтримано Чеським Агентством з Розвитку та Програмою “Transition” в рамках Розвитку Міжнародного Співробітництва Чеської Республіки.
