Архів категорії: Сталий розвиток

Місце екології в житті чиновників і жителів України

Ми з вами часто спостерігаємо, як працюють різні інститути держави. Інколи вони викликають захват, буває заганяють в повне оніміння. Людині, що побачила цей процес вперше, може видатися, що більшість процесів взагалі не мають сенсу і призводять до відтягування прийняття рішень.

На останньому засіданні Громадської екологічної ради при ДОДА обговорювали концепцію екологічної програми області на десять років. Програма мала вигляд тез, які будуть розширені в майбутньому. Майже відсутні були цифри та норми, яких повинна досягти держава. Це викликало подив і нерозуміння багатьох гостей, особливо тих, що були присутні вперше. Коли ж питання торкнулися забруднення повітря та води – в презентації з’явилися звичні для державних  документів цифри, орієнтири, терміни, бюджети та назви підприємств. Це явище своїм контрастом ще раз здивувало присутніх. Питання назрівали і вилилися від активістів потоком обурень:

1.Чому ми не використовуємо статистику з’язоку між специфічними захворюваннями та викидами за районами? Це ж міжнародний індикатор!

2. Чому при обговоренні викидів у повітря не порушуються теми електротранспорту та велоінфраструктури?

3. Говорячи про спалювання палива та дорогих енергоносіїв, вирубані посадки на дрова, зовсім не чути про програми енергозбереження, зацікавлення населення і держави у  використанні ельтернативних джерел енергії, переходу на інші види палива.

4. Коли постало питання утилізації твердих побутових відходів, не розглядалось питання їх сортування та вторинної переробки, що стало природним у Європі.

Склалося враження, що у нас в країні працюю бюрократи, що не мають бажання вирішувати проблему, а лише борються із симптомами (лише із вмістом двоокису вуглецю в повітрі). Як сказав після зустрічі один із гостей, Стрижак Олег (спеціаліст із контролю за якістю грунту, зелених насаджень та рекультивації земель): “Ви розказуєте, що збільшили виробнитство валянок із 100 тис. до 120 тис., а прийшов час робити тактичні берці і обговорювати телепортацію, як спосіб пересування”.

Оглянувши присутніх, важко було зрозуміти таку “непрофесійність” у підході формування програми та бюджетів. В залі були представники природоохоринних організацій, викладачі університетів, представники влади. Більшіть – великі спеціалісти своєї справи, молоді активісти, поліглоти.

Відповідь на це питання дав Руслан Стрілець – голова Департаменту екології та природніх ресурсів ДОДА. Він сказав, що чудово нас розуміє, як еколог, бачить усі ці проблеми комплексно. Але сучасна структура державних органів дуже сильно обмежує діяльність Департаменту. І, як чиновник, він визнав, що руки зв’язані. Тому що, згідно із діючою концепцією, якщо існує проблема і вона розглядається одним із департаметів (а тим більш якщо на це витрачаються бюджетні гроші), то інші департаменти не можуть претендувати на фінансування цієї проблеми. Як результат, згідно попередніх питань:

1. Захворюваннями займається Департамент охорони здоров’я.

2. Електротранспортом та велодоріжками – Департамент інфраструктури.

3.  Опалюванням – соцполітики та енергетики.

4. Відходами – ЖКХ.

А екологам залишається перевіряти повітря. Оскільки будь-яка програма без фінансування і термінів є гарними балачками, то ми побачили проблему відносин держави, громадян і природи.

Висновки, навіяні зустріччю:

– У держави відсуня комплексна програма із стратегічною метою. Сьогодні вона виглядає так: “підвищити показник А до рівня Б”, повинна ж бути така: “щасливі, здорові, забезпечені громадяни”.

Керівники нової України повинні бути спеціалістами на межі між кількома департаментами, а останні, в свою чергу, бути об’єднанними за логічними принципами і розглядати питання в цілому. Прикладом такої програми є концепція “сталого розвитку”.

Сучасний чиновник повинен бути в першу чергу господарем і трохи екологом, економістом, соціологом, енергетиком та інше. Бо зараз він переймається лише своїм депртаментом – енергетик “знімає” цифри із енергоблоків, не переймаючись утилізацією чи видобуванням палива і вартістю цих процесів.

Те ж торкається більшості українських промислових галузей. Кінцева вартість продукту із урахуванням утилізації відходів та лікування шкоди від виробництва часто ставить під питання доцільність існування таких підприємств взагалі. Криза та конфлікт на сході надає нам унікальну можливисть переформатувати господарство взагалі.

– Державна структура господарювання наплодила безліч підрозділів і чиновників. Маємо величезну кількість депутатів, міністерств, дозвільних процедур, дублюючих органів. Це заважає реалізовувати передові технології, що покривають одночасно декілька сфер діяльності громадян.

– Ми вступаємо в чергову, найскладнішу фазу побудови держави – формування громадянсько активного населення, що приймає участь у виборах, профільних комісіях, громадських організаціях. Кожного дня слідкуємо за виконанням законів членами сім’ї, односельчанами, чиновниками. Перестаємо давати хабарі, кидати сміття, беремо квиточки в маршрутках і слідкуємо за своїм здоров’ям!

Матеріали є власною думкою автора і не  завжди відображають позицію редакції.

В Україні почнуть виробляти екологічні сонячні панелі в промислових масштабах

Сьогодні уже нікого не здивуєш впровадженням енергозберігаючих технологій у повсякденне життя. Для побуту такі речі часто виконують декоративну, енергозберігаючу функції. Складніше і дорожче їх використання на промисловому рівні. В Україні, при відсутності зацікавлення влади у побудові концепції сталого розвитку, такі технології являються все ж досить дорогими. А часто ще й зовсім не ресурсоберігаючими.

В сучасній Україні можна почути про надзвичайну вигоду від використання атомної енергетики, нанотехнологій, люмінісцентних ламп чи кремнієвих сонячних панелей. Із промислового процесу вилучається лише ланка безпосередньої експлуатації приладу та вартість матеріалів. Але зовсім забувають враховувати:

  • відновлення природних ресурсів при видобуванні сировини (якщо паливо для АЕС видобувають не в країнах споживачах, то вартість продукту занижується через відсутність статей кінцевої утилізації та рекультивації);
  • майбутню утилізацію відходів;
  • лікування персоналу від наслідків роботи із шкідливими речовинами.

Якщо це торкається ядерного палива, ртутьвмісних ласмп денного світла чи кремнієвих сонячних панелей, то справжню собівартість таких продуктів навряд чи можна назвати ресурсо- та грошозберігаючою.

Тим більше захоплення викликає нова розробка українських вчених, яка дозволяє вже на промисловому рівні запустити екологічні сонячні панелі, де використовуються органічні матеріали третього покоління. Ця сировина дає можливість значно знизити вартість всієї панелі (майже в 10 разів), при цьому полегшує майбутню утилізацію.  Перед нами приклад реалізації ідеї розумного споживання навіть в складних для країни умовах. Ці розробки є не лише на папері, а вже будується завод та заброньовані замовлення на чотири роки.

Детальніше прошу ознайомитися за посиланням, прошу звернути увагу на коментарії до статті, де член проекту озвучує можливу вартість панелі еквівалент 1кВат в районі 200$,  коли аналоги досягають 1000$. (Дані для ознайомлення, а не для розрахунків).

Використані матеріали та фото ot.kr.ua

 

Сталий екологічний розвиток як концепт гармонічного дизайну та сучасних технологій в побуті

Значна частина населення України розглядає явище “екологія” як особливий інструмент впливу на людий. Дуже часто це приймає образ заборонної організації, яка постійно встановлює рамки та обмеження як підприємців, так і простих людей. Навіть діти стають жертвами ряду правил:

– НЕ викидай!
– НЕ витрачай воду!
– ВИМИКАЙ світло!

Таким чином у кількох поколінь поспіль формується враження, що екологія – це ще один дозвільний чи, навіть, каральний підрозділ силовиків.
Іншим викривлення суті “екології” є уявлення її як обтяжливої, незручної, невигідної надбудови до повсякденного життя. Ця складна, на перший погляд, словесна структура приймає чітких обрисів під час описання енергозберігаючих технологій у сучасному інформпросторі:

–  Якщо це сонячна панель – то вона незграбно виступає на даху, виділяється за кольором чи займає «дорогоцінну землю сільськогосподарського призначення».

– Вітряки нагадують споруди стім-панку, гудуть і генерують вібрації низьких частот.

– Сміттєпереробні та сортувальні станції обов’язково оточені таким же сміттям, генерують сморід та є дуже збитковими.

Усі ці явища є, на жаль, наслідком відсутності системної стратегії екологічного розвитку на рівні держави. Часто виникає враження, що у високопосадовців  відсутнє глобальне бачення взаємозв’язків між соціальним, економічним та екологічними аспектами розвитку людства. Ці поняття чудово пов’язані в концепції сталого розвитку. Обізнаним екологам ці терміни можуть видатися само собою зрозумілими, та переважна більшість людей бачить їх вперше.  Рекомендую ознайомитися.

Сучасне бачення принципів сталого розвитку включає в себе гармонічне і естетично грамотне вбудовування новітніх технологій у  речі нашого повсякденного побуту. Коли сонячні панелі будуть не грізно нависати над металочерепицею, а сама черепиця та інші енергозберігаючі технології будуть виступати у ролі будівельних матеріалів. І такі матеріали вже доступні в Україні!  Приклад можете побачити на фото:

черепица-солн.панель

А пристрій на зразок Smart Palm (сонячні панелі, що накопичують електроенергію, 4 місця для зарядки ноутбуків, смартфонів та безкоштовний wi-fi) взагалі може стати символом міста чи навіть країни.

smart palms

Такі розробки зацікавлюють населення та підготовлюють людей до розуміння, що екологічні продукти – це естетично, цікаво, вигідно і перспективно. Їх не соромно впроваджувати у себе  в будинку, в місті, престижно навчати дітей основам сталого розвитку.

Даний матеріал є особистою думкою автора, яка може не співпадати із баченнями видання.

Використані матеріали infoabad.com та tvoemisto.tv