Архів категорії: Сталий розвиток

Учимся у Копенгагена: больше инноваций, меньше лайкры

Копенгагенские велосипедисты спокойно стоят в очереди в ожидании зелёного сигнала светофора —
хорошо продуманный дизайн помогает соблюдать правила. Фото: Francis Dean/Rex

Столица Дании принесла массу идей в плане улучшения городской велосипедной инфраструктуры: от «зелёной волны» и величественных велопешеходных мостов до светофоров с обратным отсчётом времени и подставок для ног на перекрёстках. Обо всём этом газете The Guardian рассказал Микаэль Колвилл-Андерсен, руководитель Copenhagenize Design Company.

Города всего мира пытаются понять, как вернуть велосипеды на улицы и помочь этому изобретению XIX века решить транспортные проблемы XXI века. Копенгаген же остаётся всеобщим образцом для подражания.

Этот город, где узкие средневековые улочки соседствуют с широкими бульварами ХХ века, вдохновляет планировщиков и политиков по всему миру: они были бы не прочь, чтобы их родные города переняли некоторые черты, присущие столице Дании.

Основные правила для создания дружественного к велосипедистам города были разработаны больше сотни лет назад, но в Копенгагене постоянно находятся всё новые и новые способы сделать жизнь велосипедистов ещё лучше. Именно здесь рождается больше всего новых идей для увеличения велосипедного трафика.

Видео: «умные» светофоры Копенгагена

«Зелёная волна»

Одним из отличных нововведений стала велосипедная «зелёная волна», которую предложил бывший актёр Клаус Бондам (Klaus Bondam) после избрания в городской совет. На главных транспортных артериях, ведущих в центр, светофоры отрегулированы таким образом, чтобы создавать непрерывный поток траффика, позволяющий велосипедистам въезжать утром в центр города, не останавливаясь и не касаясь земли ногами. Вечером та же «волна» идёт в обратную сторону, помогая людям добраться домой быстрее, с электронным «попутным ветром».

На некоторых отрезках пути светодиоды вмонтированы в асфальт, визульно помогая велосипедистамподдерживать скорость, необходимую для того, чтобы попасть на зелёный свет на следующем перекрёстке. Также используется обычный радар с индикатором скорости, напоминающий велосипедистам о том, что нужно ехать со скоростью 20 км/ч, чтобы попасть в «волну». В данный момент проходит тестирование версия 2.0, где датчики позволяют обнаруживать группы людей, едущих вместе, и задерживать для них зелёный свет немножко дольше.

Детали тоже важны

Мелочи тоже имеют большое значение. Перила с опорой для ног, которые появились на перекрёстках, позволяют велосипедистам дожидаться зелёного сигнала, не слезая с седла и даже не спуская ног с педалей. Стоит упомянуть и мою личную идею: урны для мусора, расположенные под наклоном — велосипидесты на ходу забрасывают в них огрызки, стаканчики от кофе и прочий мусор, как заправские баскетболисты бросают мяч в корзину.

Через приложение к сайту Give us a Shout («Сообщи нам!»), жители могут сообщить в администрацию о ямах на дорогах и других неприятностях на улицах, чтобы город как можно скорее их устранил. Светодиодные знаки предупреждают автомобилистов о приближающихся сзади велосипедистах; вибрационные полосы на велодорожках предупреждают о бордюрах, а за сто метров до перекрёстка цифровой индикатор подскажет, сколько времени осталось до конца зеленой фазы светофора — стоит ли ускоряться или вы успеете проехать перекрёсток с потоком, не меняя скорости.

Видео: детали в дизайне Копенгагена

Эффективная велосипедная инфраструктура экономически выгодна

Копенгаген очень серьёзно относится к велосипедной инфраструктуре: столичный регион строит 28 веломагистралей из пригородов в центр города. Всё они конструктивно отделены от автомобильной дороги, а не просто нарисованы на краю проезжей части.

В Большом Копенгагене сейчас насчитывается более тысячи километров выделенных велодорожек и несколько сотен километров велополос. За последние сто лет в Дании сложилась система, когда по всей стране используется четыре вида типовых велодорог. Просто, эффективно, интуитивно.

Вложения в велоинфрастуктуру объясняются вовсе не любовью к природе и заботой об окружающей среде, а банальной выгодой. Стоимость одного километра велосипедной дорожки окупается через пять лет за счёт улучшения здоровья тех, кто по ней регулярно ездит. Автомобильный трафик на этих отрезках пути снижается на 10%, а велосипедный увеличивается на 20%. Примерно 41% жителей добирается на работу или в школу на велосипеде. Они экономят государственной казне гигантскую сумму: 235 млн евро в год. Перераспределение пространства от экономически менее эффективной формы транспорта (автомобиля) к более современному и экономически эффективному (велосипеду) очень выгодно.

Хороший дизайн положительно влияет на поведение велосипедистов

Заставить велосипедистов соблюдать правила очень просто: надо создать для них хорошую инфраструктуру (отделить велосипедные дорожки от движения автомобилей и тротуаров для пешеходов) и выделить им место в городском ландшафте. В Копенгагене самые законопослушные велосипедисты в мире: только 7% в той или иной степени нарушают ПДД и всего лишь 1% допускает грубые нарушения, например, ездит на красный свет или по тротуару. Хороший дизайн помогает соблюдать правила.

Можно добиваться хороших результатов практически с нуля: всего десять лет тому назад в таких городах как Париж, Севилья, Барселона, Бордо и Дублин практически не было велосипедистов. Теперь эти города обновились и встали на путь возвращения к велосипедному транспорту. И помогает им в этом правильная инфраструктура в связке с мерами по замедлению трафика, ужесточением скоростного режима и эффективной системой велопроката.

Самое важное — ощущение безопасности

Создание безопасных условий стимулирует широкие слои населения ездить на велосипеде. В первую очередь это достигается с помощью выделенной инфраструктуры и повышения приоритета велосипеда как вида транспорта. Для жителей Копенгагена ощущение безопасности ничуть не менее важно, чем сама безопасность. Жители города должны как чуствовать себя в безопасности, так и действительно находиться в ней.

Девушка едет по Копенгагену на велосипеде в сильный снегопад.
Фото: Joachim Adrian/Polfoto

Не для спортсменов в велошортах,
а для всех возрастов и уровней дохода

В Копенгагене давно приняли концепцию «велогражданина». В городе построена инфраструктура, подходящая для 99% жителей, а не только для тех, кто ездит в красивых гоночных велошортах. Инфраструктура делается не для тех, кто уже ездит на велосипеде, а для всех, кто мог бы ездить — для людей любого возраста и уровня дохода.

Когда я работал над проектом велоинфрастуктуры в лондонском районе Саутуарк, выяснилось, что именно образ такого велогонщика, несущегося через городские кварталы, отпугивал многих от развития этого проекта.

Не бойтесь экспериментировать

Несмотря на то, что запускать экспериментальные проекты может любой город, Копенгаген остаётся в этом плане уникальным примером. Уже много лет здесь делают так: берут неплохую идею, применяют её в реальных условиях на улице, и проверяют, получится ли из этой неплохой идеи отличная. Как правило, нововведения хорошо продумывают ещё до того, как их «выпустить» на улицу, и большая их часть приживается.

Это полезная и мощная стратегия. Скептически настроенные жители вносятся в списки «испытателей», и вместо того, чтобы по непониманию затоптать новое начинание публичными протестами, люди на своём опыте убеждаются, что идея вправду хороша и действительно работает. Обычно они понимают смысл затеи, и в итоге проект превращается из временного в постоянный. Если нововведение оказывается неудачным, можно вернуть всё как было, но сперва будут собраны данные и получен бесценный опыт, который поможет не повторять ошибок в будущем.

Иногда такие тесты происходят ненамеренно. Прямо сейчас в Копенгагене происходит величайший в мире урбанистический эксперимент. В городе одновременно строят 17 станций метрополитена, которые замкнутся в новое кольцо, и это сильно усложняет передвижение на автомобиле. В результате в период с 2012 по 2013 год доля велосипедистов возросла с 36% до 41%, а доля жителей Копенгагена, добирающихся на работу на машине, снизилась до 12%. Поток людей, как поток воды, находит кратчайший путь из точки А в точку Б. И если этот путь можно проехать на велосипеде, они вас отблагодарят.

Никто не предвидел такого скачка доли велосипедистов. Я надеюсь, что город использует все возможности, чтобы удержать её на нынешнем уровне — в противном случае количество велосипедистов постепенно снизится после 2019 года, когда строительство метро будет закончено.

Видео: использование «желаемых путей» в Копенгагене

Не перекрывайте «желаемые пути»*, используйте их

За многие годы Копенгаген научился понимать, как себя будут вести велосипедисты. Когда в 80-х годах при автоцентричном планировании были восстановлены первые велосипедные дорожки, множество людей пересело обратно на велосипеды. В городе обнаружили, что люди выехали на основные дороги, забитые автомобилями, и власти решили построить для них хорошие трассы на параллельных тихих улочках.

К их удивлению, никто не стал пользоваться ими. Тогда стало понятно, что велосипедисты хотят следовать теми же самыми «желаемыми путями», что и все остальные, и выбирают самую короткую дорогу. В итоге планирование велосипедной инфраструктуры встало с головы на ноги, и велосипедные дорожки стали делать на загруженных главных улицах по направлению в центр города и обратно.

Город понял: нельзя указать людям, как им ездить и ходить. На деле они сами это покажут. Люди транслируют подсознательные сигналы о дизайне города круглые сутки, и современный город должен чутко к ним прислушиваться и обновляться соответственно пожеланиям своих жителей.

Подкрепите обещания деньгами

Создание сети велосипедной инфраструктуры и использование велосипеда как части транспортной инфраструктуры требует вложений. К счастью, по сравнению со стоимостью расширения автомобильных дорог это просто мелочи.

Копенгаген поддерживает обещания деньгами. Всё началось с первого за 700 лет моста через залив Bryggebroen в 2006 году, и этот мост был велопешеходным. Помимо велосипедных магистралей, запроектированы и уже строятся восемь новых велопешеходных мостов через залив Копенгагена и примыкающие к нему каналы.

Недавно построенный Cykelslangen (велозмея) — просто замечательный проект. Его конструкция удовлетворяет всем критериям датского дизайна: он функционален, практичен и элегантен. Изначально город выделил на постройку 1 миллион долларов, но когда был представлен этот проект, нашлись ещё 5 миллионов, чтобы построить мост именно по нему. В Копенгагене знают, что красивые сооружения очень важны, если они выполняют свою функцию.

Проект плавучей велодорожки Thames Deckway.
Фото: Leon Cole/River Cycleway Consortium/Rex

Не тратьте время на «гениальные» идеи,
которые хороши исключительно для громких заголовков

Безумные идеи в стиле фильмов о далёком будущем, такие как SkyCycle, подтверждают тот факт, что существуют заблуждения в понимании велосипеда как вида транспорта. Как сказала Мари Костроп (Marie Kåstrup) из копенгагенского велодепартамента, даже если бы у Копенгагена были бы деньги на постройку чего-то типа SkyCycle, никто бы не стал заниматься такой ерундой. Им не нужны показушные проекты — попытки привлечь людей к большим, блестящим штуковинам, которые свистят, мигают и переливаются, но не выполняют полезной функции.

На деле, велосипедисты — это просто быстрые пешеходы. Любые способы объединения их с машинами или другими формами транспорта обречены на провал. Их место в инфраструктуре находится на улицах, по пути в магазин или на работу, в офис или школу.

В Копенгагене тоже совершают ошибки

Впрочем, в Копенгагене тоже могут ошибаться, и порой это обходится довольно дорого. Современная эпоха городского велопроката началась во Франции, городе Ла-Рошель, в 1974 году. Но именно копенгагенская система Bycyklen, созданная в 1995 году вдохновившая более 650 городов по всему свету, стала революцией в сфере велопроката.

В прошлом году старые велосипеды были заменены системой Go Bike – показушным проектом на велосипедных колёсах. Для Копенгагена не типично совершать такие глупые промашки, но количество грабель, на которые наступили по ходу этого проекта, сложно сосчитать.

Обычно прокатный велосипед стоит примерно 600–800 долларов, новые «компьютерные» велосипеды Копенгагена стоят около 10 000 долларов за штуку, включая установку и обслуживание. В них встроен планшет, чтобы можно было смотреть в него, а не на дорогу и машины. Также они не бесплатны (старая система возвращала монету при возврате велосипеда) и стоят четыре доллара в час и даже пять, если включить электродвигатель, врываясь «стремительным домкратом» в толпу велосипедистов, двигающихся со средней скоростью 16 км/ч.

Расчёт был на то, что каждый велосипед будет использоваться в среднем трижды в день и преимущественно местными жителями. После нескольких месяцев выяснилось: велосипеды используются 0,8 раз в день и в основном туристами. Это самая дорогая туристическая приманка в истории современного транспорта, и платят за неё налогоплательщики. Копенгагену нужно было просто скопировать нидерландскую систему OVFiets за меньшие деньги.

Несмотря на эту крупную неудачу, на примере Копенгагена можно увидеть все необходимые подсказки для быстрого создания дружественного к велосипедистам города. А самое хорошее в этом то, что всё, что необходимое может быть сделано по цене всего шести километров «велополитена» SkyCycle, или же новой задумки, не менее бессмысленной и беспощадной — «плавучей велодорожки на реке Темзе».

Оригинал: Innovation in, lycra out: what Copenhagen can teach us about cycling

http://letsbikeit.ru/2015/02/copenhagen-cycling-innovation/

 

 

Відбулося виїзне засідання за участі органів міської влади щодо велодоріжок!

Сьогодні, 27 лютого 2015 року, відбулося виїзне засідання представників виконкому щодо вивчення питання облаштування велосипедної інфраструктури – перших в місті веломаршрутів по Набережній від Південного мосту до ж/м Парус і по просп. Карла Маркса (від Автовокзалу до Інституту Фізкультури).

Цей виїзд можна назвати проривом у вирішенні питання розвитку велоінфраструктури в нашому місті, адже до того раніше далі просто обговорень в залах міськради і порожніх обіцянок від влади справа не доходила… Оптимізм, звичайно, стриманий і можливо передчасний, але є сподівання, що справа таки буде доведена до кінця.

Серед присутніх на виїзному засіданні були представники ініціативної групи з питань розвитку велоінфраструктури – Юрій Лозовенко (автор проекту Програми розвитку велоінфраструктури, ДОЕА “Зелений світ”) та Максим Семенов (заступник голови Громадської ради при міськвиконкомі, голова Дніропетровської асоціації екстремального спорту). Останній, до слова, пролобіював якнайскоріше проведення цього засідання і фактичне зрушення з місця питання розвитку велотранспорту на рівні міських чиновників.

Також були присутні представники профільних органів міськвиконкому: Департаменту транспорту та зв’язку (Сусленков В. В.), Департаменту комунального господарства та капітального будівництва (Самілик О. М), Департаменту взаємодії з правоохоронними органами, Головного архітектурно-планувального управління (Чайка Л. В.), представники КП “Дніпродорсервіс”.

Маршрут виїзного засідання проходив 2 обраними маршрутами майбутнього велоруху з первинної веломережі (згідно з Програмою) – проспектом Карла Маркса (близько 6 км) і Набережною від Південного мосту до ж/м Парус (21 км).

По проспекту пропозиція облаштувати велодоріжки розміткою з знаками по бульварах з велопереїздами на перерестях в цілому не викликала жодних заперечень (акценти на необхідності тимчасового виведення велодоріжок на бічні тротуари в місцях майданчиків будівництва метро також були сприйняті схвально), окрім ділянки від просп. Гагаріна до пам’ятника Слави де пропозиція вийти велосмугами на проїзні частини викликала неоднозначні відгуки (від посилання на нормативи про те, що нібито “9 м ширини недостатньо для 2 смуг авто і велосмуги” до “неможливості” вирішення проблеми паркування авто на краю проїзної частини).

Найбільшу дискусію викликало питання способу прокладення велоруху по Набережній. Якщо в центральній частині (від Річпорту до Мерефо-Херсонського мосту) ідея проходження велоруху по тротуару з боку Дніпра (в т.ч. і за рахунок звуження кишень для парковки вздовж проїзної частини), то пропозиція щодо можливості облаштування велосмуг зі звуженням ширини автосмуг чи зміни їх кількості на проїзній частині (з метою здешевлення робіт і більшого кілометражу) викликала багато критики з боку представників департаментів. Це стосувалося як Набережної Перемоги, так і Набережної Заводської. Пропонувалося для більшої безпеки винести велорух на пішохідну частину, попри те, що вона перебуває в занедбаному стані і потребує значних капіталовкладень в ремонт і реконструкцію, аж до будівництва з нуля на окремих ділянках.

В цілому ініціативна група погоджувалася з такою критикою, особливо зважаючи на те, що в ідеалі таке розміщення велоруху було б більш правильним. До того ж з облаштуванням велоруху (велодоріжок чи спільного вело-пішохідного руху) на тротуарах (де дозволяють умови) вирішується проблема адаптації пішохідних шляхів для МГН, що є важливим аспектом у формуванні міста зручного для життя.

Загалом було погоджено, що питання способу прокладки велоруху по Набережній варто узгоджувати з проектними організаціями, що будуть розробляти проект веломаршруту по Набережній. Проектна організація повинна буде розглянути (надати передпроектний аналіз і приблизний кошторис) обох рішень і порекомендувати найбільш оптимальне. На основі нього і буде виконаний робочий проект веломаршруту.

Однозначно було схвалено, що на всіх перехрестях, світлофорах і переходх проїзної частини необхідно поруч з пішохідними переходами облаштовувати велопереїзди для доступу на веломаршрут і острівці безпеки на багатосмугових магістралях. Також підтримана ідея про те, що в районах житлової забудови по Набережній необхідно організовувати локальний велорух з боку забудови.

Загалом виїзне засідання пройшло доволі продуктивно. Сподіваємося скоро побачити проект, а за ним і реалізацію принйамні цих перших 2 веломаршрутів. Звичайно, в пріоритеті лишається якнайшвидше прийняття Програми розвитку велоінфраструктури, вкотре підтримане чиновниками на словах.

Нова “надія” на появу велодоріжок в Дніпропетровську

Презентація-ПРОГРАМА

У п’ятницю, 20 лютого 2015 року у Дніпропетровському міськвиконкомі під головування першого заступника міського голови, Крупського А. Ф., відбулася робоча нарада щодо проблем і питань реформування транспортної галузі міста.

Присутні були представники Управління капітального будівництва і комунального господарства, Департаменту транспорту та зв’язку, Управління по зв’язках з МВД, КП “Дніпроміськтранс”, КП “Дніпродорсервіс” та ін. Також були представники перевізників, що володіють автобусними маршрутами міста, громадські активісти та ініціативна група щодо розвитку велоінфраструктури у м. Дніпропетровську, в тому числі і представники ДОЕА “Зелений світ” / Друзі Землі України.

Вступне слово взяв перший заступник міського голови. Виступ був доволі яскравим та емоційним, жорсткій критиці піддавався стан громадського транспорту в місті, зокрема проблема зупинки автобусів поза стаціонарно обладнаними зупинками, озвучувалися плани щодо добудови незавершених об’єктів інфраструктури (надземний перехід через просп. ім. Газети “Правда”), облаштування нових світлофорних об’єктів на ряді перехресть, ремонтів дорожнього покриття і освітлення вулиць тощо.

Також були озвучені амбітні плани щодо реорганізації вуличної парковки в місті, зокрема наміри щодо озброєння польським досвідом в цьому питанні. “Не повинно бути припаркованих машин у правих смугах і поперек тротуарів без відповідної розмітки, знаків і обладнання для нормальної оплати парковки” – заявив заступник мера. На ряді магістралей є плани щодо реорганізації руху і облаштування смуг руху для громадського транспорту.

Загалом прозвучали доволі амбітні і прогресивні моменти щодо розвитку міської транспортної інфраструктури. Будемо бачити, чи будуть усі наміри дійсно втілені в життя, чи залишаться порожніми словами піару перед місцевими виборами, що пройдуть восени.

На порядку денному були питання щодо неналежного функціонування ряду автобусних маршрутів і типових хронічних проблем у сфері автобусних перевезень, зокрема: поганий технічний стан транспортних засобів, невиїзд належної кількості належного типу рухомого складу, невиконання вимоги режиму автобусного руху по зупинках тощо.

Піднімалися також питання щодо проведення поточних ремонтів дорожнього покриття вулиць і дворових проїздів (на цей рік запланована сума в 44 млн. грн. в бюджеті міста), розмітки і встановлення знаків (озвучено, що на наявні кошти з запланованих 80 тонн фарби можуть закупити лише 46, тому розмітка з’явиться лише на основних магістралях міста).

Презентація-ПРОГРАМА2

Окремо розглядалося питання впровадження в місті велосипедної інфраструктури, підняте ще давно ініціативною групою, куди входять ДОЕА “Зеленийй Світ”, Дніпропетровська федерація велоспорту, Дніпропетровський союз велосипедистів та ін. Юрій Лозовенко, активіст “Зеленого світу”, представив проект Програми розвитку велоінфраструктури м. Дніпропетровська до 2030 року, що включає декілька етапів і напрямів реалізації розвитку інфраструктури для велотранспорту, зокрема веломаршрути (велодоріжки, велосмуги тощо), організація велоруху на перехрестях, велопарковки і велопрокат.

Програма покликана створити безпечні умови для пересування містом на велосипедах, покращити безпеку пересування загалом, створити умови для сталої міської мобільності, знизити шкідливий вплив транспорту на міське середовище (затори, ДТП, небезпека руху, шум, вихлопи і т.п.), поліпшити інвестиційний і туристичний клімат міста. Очікується збільшення велосипедних поїздок до 5-7% від усіх видів пересувань до 2020 р. і до 15-25% до 2030 року.

Презентація-ПРОГРАМА3

Програма передбачає такі етапи:
– 1 етап до 2020 р., протягом якого в місті має з’явитися до 200 км веломаршрутів, прокладених економним способом без капітальних робіт – розміткою на проїзній частині і тротуарах, знаками, пониженням бордюрів, облаштуванням острівців безпеки, поточним ремонтом покриття доріг і тротуарів; первинна веломережа має зв’язати основні житлові райони між собою і з центром у найкоротший термін;

– 2 етап до 2025 р.,протягом якого мають шляхом капремонтів, реконструкцій і нового будівництва прокласти магістральну мережу веломаршрутів (270 км у 2-сторонньому обчисленні); переважно заміна первинних велосмуг велодоріжками на загальноміських магістралях, облаштування конструктивного відділення велодоріжок від тротуарів замість розмітки тощо;

– 3 етап до 2030 р., протягом якого має бути прокладена мережа веломаршрутів районного значення (226 км) – переважно велосмуги, спільний рух у смугах громадського транспорту та інші форми частково інтегрованого руху;

4 етап до 2030 р. (паралельно з попередніми) – заспокоєння руху на житлових і місцевих вулицях шляхом обмеження швидкості (до 20-30 км/год.) і транзитного руху автотранспорту, пріоритету руху пішоходів і велосипедистів над авто; також етап включає прокладку вело-пішохідних коротких маршрутів через балки, залізниці, автостради тощо для більшої зв’язності вуличної мережі;

Презентація-ПРОГРАМА4

При ремонтах і реконструкціях, а також новому будівництві Програма зобов’язує місто завжди враховувати умови для велоруху і включати в проект ту чи іншу форму велоруху в залежності від схеми веломережі незважаючи на етапність прокладки даного веломаршруту.

Також були презентовані приклади організації велоруху на перехрестях, зокрема проектні пропозиції по центральному проспекту, Центральному мосту (розв’язках), Набережній.

По результатах презентації проекту Програми перший заступник міського голови доручив відповідним управлінням і департаментам у стислий термін вивчити це питання, посприяти вдосконаленню і реєстрації проекту для подальшого ухвалення програми на сесії міськради у квітні. Також доручено в найкоротший строк вивчити питання можливості організації перших веломаршрутів бюджетним способом. Так, вже на наступну п’ятницю заплановано робочий об’їзд ряду міських вулиць для вивчення можливості і варіантів організації велоруху на них.

Поки висловлюємо стриманий оптимізм щодо намірів влади стосовно розвитку велоінфраструктури. Сподівання є, що хоча б на фоні передвиборної активності будуть досягнуті видимі результати і ми вже цього року побачимо перші справжні велодоріжки в Дніпропетровську.