Екологічна Федерація Друзі Землі (Friends of the Earth) провела дослідження вмісту гліфосатів у сечі волонтерів з 18 країн Європи. За результатами дослідження гліфосати були наявні у 44% людей.

Гліфосат – це найбільш продаваний у світі хімічний гербіцид. Гліфосат-вмісні гербіциди, такі як “Roundup”, застосовуються в сільському та лісовому господарстві, для очищення від бур’янів парків, садів і громадських місць.

Гліфосат є системним гербіцидом широкого спектру дії. Він не може бути використаний на культурних рослинах для боротьби з бур’янами, якщо культура не є генетично модифікованою для протистояння гліфосату через те, що гербіцид знищить як бур’яни, так і культурні рослини. Але він активно використовується у вирощуванні не-ГМ культур і має схвалення для широкого спектру застосувань в Європі. Наприклад, гліфосат може бути використаний для знищення бур’янів на полі перед посівом культур, перш ніж вони проростуть, або після того, як були зібрані. Його також розпилюють на культури за 1-2 тижні до збирання, щоб висушити або щоб зробити їх легше для збирання (використовується на зернових, ріпаку, кукурудзі та соняшнику).

Інше дозволене використання гліфосат-вмісних гербіцидів в Європейському Союзі включає в себе боротьбу з бур’янами на виноградниках, оливкових і фруктових садах, пасовищах і в лісовому господарстві. Він використовується також для очищення залізничних ліній, а в деяких країнах навіть схвалений для використання у річках і озерах. Гліфосат також широко схвалений для використання в парках, громадських місцях, на вулицях і садах. В цілому, гліфосат може бути використаний практично в будь-якому місці, будь то в сільській місцевості або в містах.

Гліфосат був спочатку розроблений фармацевтичною компанією, але його властивості знищувати бур’яни були запатентовані в США компанією Monsanto в 1970-х роках, а перший гербіцид (“Roundup”) був схвалений у США у 1974 році і незабаром після цього в європейських країнах. На основі цих схвалень, пестицидна промисловість представляє гліфосат як безпечний. Наприклад, в порадах користувачам Monsanto стверджує, що гліфосат «практично нетоксичний».

Пізніше інші виробники пестицидів представили на ринку свої власні гліфосатні продукти і в даний час багато сотень різних гліфосат-вмісних гербіцидів продається по всьому світу. Незважаючи на таку конкуренцію, Monsanto використовує ряд стратегій по збереженню своїх позицій на ринку і, як і раніше, на неї припадає близько половини світового виробництва. Її стратегія за останні два десятиліття була спрямована на генетично модифіковані ГМ культури, стійкі до гліфосату.

У 1990-ті роки Monsanto розробила культурні рослини, які були генетично модифіковані для протистояння впливу гліфосату. До цього моменту гліфосати не могли бути безпосередньо застосовані для вирощування сільськогосподарських культур, але створення ГМ культур відкрило новий ринок для гербіциду. Сьогодні 85% вирощуваних в усьому світі ГМ культур є стійкими до гербіцидів і майже половина (65 млн. га) сільськогосподарських угідь США була засаджена у 2012 році культурами з стійкістю до “Roundup Ready” від Monsanto.

В Європейському Союзі ще немає дозволених для комерційного виробництва ГМ-культур, стійких до гербіцидів, але на розгляді Європейської комісії знаходиться 14 заявок на їх затвердження. Більшість з них на кукурудзу, а також бавовну, сою і цукрові буряки.

Monsanto стверджує, що якщо ці ГМ-культури будуть схвалені, використання пестицидів скоротиться. Але дані з країн, де гліфосат-стійкі культури вже зростають, демонструють зворотнє. На основі даних по США було передбачено, що введення гліфосат-стійких цукрових буряків, кукурудзи та сої може призвести до 800%-вого збільшення використання гліфосату до 2025 року із спільним зростанням використання гербіцидів на 72% в порівнянні з поточним рівнем.

Після нанесення гліфосату його продукти розпаду транспортуються по всій рослині в листя, зерна або плоди. Вони не можуть бути вилучені шляхом промивання і не руйнуються під час приготування. Залишки гліфосату можуть залишатися стабільними в продуктах протягом року або більше, навіть якщо продукти заморожені, сушені або оброблені. Деякі види обробки можуть навіть сконцентрувати залишки, наприклад, при виробництві пшеничних висівок залишки гліфосату можуть бути сконцентровані в чотири рази.

Промислові дослідження показують, що коли худобу годують гліфосатом на рівнях, допустимих для кормів, залишки гліфосату можуть бути присутніми на низьких рівнях в молоці і яйцях, а також у печінці та нирках.

У 2002 році, коли ЄС надав офіційний дозвіл на гліфосат, оцінка його впливу на організми та екосистеми була обмежена лабораторними дослідженнями токсичності з використанням високих доз і невеликого числа видів. Цей підхід був підданий критиці, тому що було розглянуто дуже мало екологічних аспектів токсичних ефектів. Крім того, використовувані в дослідженні види були обрані тому, що їх можна легко культивувати в лабораторії, а не тому, що вони особливо важливі для сільськогосподарських екосистем. У 2012 році після серії експертних семінарів та консультацій Європейське відомство з безпеки харчових продуктів вирішило, що необхідним є проведення набагато більш масштабного вивчення впливу пестицидів на види та екосистеми і що ”для захисту біорізноманіття вплив повинен бути оцінений принаймні на рівні вододілу/ландшафту”. Цей тип оцінки ще не був проведений для гліфосату.

Лабораторні дослідження також знайшли докази того, що гліфосат може бути пов’язаний з ендокринними порушеннями у тварин і людей з ефектами, які проявляються при концентраціях набагато нижче тих, які використовуються в сільському господарстві. Одне з досліджень в Аргентині визначило, що дуже низькі дози гліфосат-вмісних гербіцидів (від 0,02% концентрацій, що використовуються в сільськогосподарських спреях) викликають зміни в скелетах пуголовків, поряд з розвитком інших ефектів, таких як укорочення органів, зменшений розмір голови і дефекти очей. Відбуваються такі ефекти в живій природі після застосування гліфосату чи ні – досі не було встановлено. Гліфосат на даний час не включений в списки речовин, що порушують ендокринну систему.

В останні роки ряд наукових досліджень викликали стурбованість з приводу безпеки гліфосату і були заклики до заборони гліфосат-вмісних гербіцидів. Нове дослідження Друзів Землі показало, що люди з усієї Європи мають залишки гліфосату в сечі. Дані свідчать про те, що значна частина населення може мати залишки гліфосату в організмі – і не ясно, звідки він потрапляє до нього. Незважаючи на те, що гліфосат – найбільш продаваний у світі хімічний гербіцид і гліфосат-вмісні гербіциди є найбільш широко використовуваними гербіцидами у Європі, дуже мало тестування проводиться для виявлення залишків гліфосату в продуктах харчування, кормах чи воді. Тести на вміст гліфосату в організмі не проводяться взагалі.

За результатами проведеного дослідження у середньому в 44% всіх зразків добровольців з 18 країн було виявлено вміст залишків гліфосату. Всі добровольці, які дали зразки, живуть у містах і жоден не обробляв і не вживав продукти з використанням гліфосату напередодні випробувань.

Частота виявлення гліфосату в країнах-учасницях: Мальта – 90%; Великобританія, Німеччина та Польща – по 70%; Нідерланди – 63%; Чехія – 60%; Бельгія та Латвія – по 55%; Кіпр – 50%; Іспанія та Хорватія – по 40%; Угорщина і Франція – по 30%; Австрія та Грузія – по 20%; Швейцарія – 17%; Болгарія та Македонія – по 10%.

Олексій Ангурець, координатор кампанії з біобезпеки ДОЕА “Зелений світ/Друзі Землі України” так прокоментував цю ситуацію:

“Висвітлення ситуації з гліфосатом розкриває нам суть сільскогосподарського бізнесу таких компаній як Мonsanto. Як ми бачимо, створення більшості ГМ рослин є нічим іншим, як кроком до системного охоплення ринку, а ніяк не наміром нагодувати голодуючих по всьому світу. Прикро, що через технічні складнощі Друзі Землі України не змогли долучитися до кампанії колег. Я сподіваюсь, ми також проведемо аналогічні дослідження та найближчим часом виявимо ситуацію з гліфосатом в Україні.”