Архів позначки: місто для людей

Любляна. Архітектурна прогулянка

23/07/2014 Yuriy Lozovenko Залишити коментар

Столиця Словенії історично навчилась мінімальними засобами обходитись там, де інші столиці освоюють грандіозні бюджети. При цьому вона є одним із найбільш комфортних для життя європейських міст. Серед всіх слов`ян вглиб бурхливого моря розвинутого капіталізму словенці заплили найбільш далеко. Під час перебування у Словенії, починає здаватись, що ти знаходишся у слов`янській Австрії. Це одне з тих міст, яке, з одного боку, має свій чіткий характер і є сильно зв`язаним з місцевою природою та культурою, а з іншого, є надзвичайно гнучким по відношенню до сучасних ідентичностей.

01. Одразу за містом видніються засніжені вершини Юлійських Альп. За ними – австрійська Каринтія. Населення Любляни складає 275 000 чол., а це трішки більше, ніж населення нашого Івано-Франківська. Щоправда, Франківську вдалось обійтись вдвічі меншою площею міста. Це й не дивно, адже в Любляні зосереджено майже половину ВВП країни.

02. Опустимось на рівень землі. У 1895 році сильний землетрус зруйнував більшу частину Любляни. Австрійський архітектор Макс Фабіані під час відбудови міста явно не прогадав із прокладанням нових сучасних вулиць, адже на них вистачає місця для повноцінних велосипедних доріжок, для цивілізованого автопаркінгу і навіть для ось таких великих і просторих пішохідних переходів зі спеціальним освітленням вночі.

03. Пішоходам достатньо місця і на більш вузьких вулицях історичного центру. Можливо, вся справа у тому, що кафе своїми літніми терасами не наїжджають одне на одне і не займають хідників, як це часто буває у рідному Львові.

04. Всю красу центральній частині міста забезпечує ріка Любляніца.

05. Вона є не тільки порятунком у спекотний день, але і бере на себе функцію центрального громадського простору міста.

06. Коли на початку ХХ-го століття Любляна почала стрімко зростати, місця для повноцінної центральної площі в історичній частині міста вже не залишилось, а на грандіозні плани як завжди бракувало грошей. Вигадливим архітекторам, таким як Йоже Плечнік (про нього ми ще згадаємо), довелось використовувати вакантний простір ріки. Так виник потрійний міст, який успішно заміняє собою центральну площу.

07. З одного містка можна слухати виступ гітариста на іншому містку. Ріка, мости і те, що на них відбувається, формують єдиний симбіоз.

08. Поруч із шикарними мостами знайшлось місце і для такого собі непретензійного ринку із надиво дешевими цінами.

09. Вітамінізацію можна здійснити просто не відходячи від каси. Таке благо забезпечують елементарні крани з водою, смітники і лавочки.

10. Вся ця смакота згортається на ніч, поступаючись місцем іншим подіям із міського життя.

11. А на деяких площах центральної частини нічне життя по-справжньому вирує.

12. Пройшовшись гарним центром…

13. … можна вибрати випадковий поворот і вже за 2 хв. бути серед городів із капустою, цибулькою і квасолькою. Між замком на пагорбі і цими грядками – увесь “розмах” Любляни середини ХІХ-го ст.

14. Невеличка вулиця з одноповерховою забудовою перетворена на пішохідну зону.

15. Деколи така непримітна вуличка виведе вас на щось ОТАКЕ.

16. До деяких будівель хочеться повертатись знову і знову. Після землетрусу збудували багато сецесії.

17. І навіть почали виробляти свій національний стиль, передаючи привіт Івану Левинсьому у далекому Львові на протижежному боці Австро-Угорщини. А до ось такої краси архітектор Іван Вурнік дійшов вже після Першої світової.

18. Цілком гуманне середовище центральної частини формують і досить прагматичні будівлі.

19. Словенці взагалі шанують нещодавнє архітектурне минуле. Вони не завішують його банерами, кондиціонерами і віконними рамами, ще вчора знятими з автобуса ЛАЗ 695.

20. Такі будівлі, як вважають словенці, не потрібно обклеювати пінопластовими молдінгами. Вони можуть слугувати чудовим тлом для квітів, зелені та людей, що вийшли пообідати на балкон.

21. Якщо щось і додається до будівель 70-тих – 80-тих років, то це робиться у пристойний спосіб.

22. Якість будівництва знаходиться на позахмарній висоті. Ось приклад сучасного фасаду. Диявол сидить у деталях.

23. Заглядатись на архітектуру і не розбити носа можна завдяти продуманому до дрібниць міському ландшафту.

24. Люди з особливими потребами можуть рухаються містом вільно.

25. Ось так могла б виглядати набережна у Рівному. Ідилія, хіба не так? Словенці люблять природу і намагаються багато часу проводити в її середовищі.

Ця любов позначилась на їх відношенні до матеріалів. Вони не фарбують бетон і не обклеюють його каменем. Їм подобається те, як він шляхетно старіє.

26. Ось так сидять собі мешканці столиці, милуючить тим, як по каламутній воді Любляніци пливе перше пожовкле листя.

28. А ще вони люблять співати і роблять це на площі, в поїзді і навіть під час купання в морі. Словенці досить релігійні. Свого часу тут дуже популярним був протестантизм, сьогодні ж більшість складають католики.

29. Життя змусило жителів цієї маленької країни бути поліглотами. Пересічний громадянин може часто вільно говорити англійською, німецькою та італійською

30. Мешканці Любляни подбали про дуже стильні лавочки.

31. Вони зробили смітники заглибленого типу як на периферії, …

32. … так і у центрі. Кожен з них має контейнер об`ємом близько 5-ти кубічних метрів.

33. Більше того, вони створили мережу зарядних станцій для електромобілів.

34. Громадський транспорт у місті представлений виключно автобусами.

35. Поряд з цим працює щільна мережа міського велопрокату. Беремо двоколісного і їдемо дивитись периферію, де менше туристів і більше місцевих.

36. Периферія починається швидко. Старі будинки стають на поверх нижчими з кожним обертом педалей.

37. Для того, щоб зрозуміти як живе суспільство, достатньо подивитися на те, як вигяладають дитячі заклади. Це школа-інтернат.

38. А це дитячий садок.

39. Периферійна ідилія за 7 хв. від центру.

40. Ріка розходиться на два русла і огинає велику частину міста зі всіх сторін.

41. Живописна місцина

42. Місце роздвоєння русла.

43. Впорядкування ландшафту коментарів також не потребує.

44. Громадський простір і простір приватний комфортно співіснують між собою.

45. На периферії багато звиклого нам середньоєвропейського функціоналізму.

46. Особливої уваги заслуговує інший будинок міжвоєнного часу. Йоже Плечнік купив і архітектурно переосмислив цю хатку, а за нею у подвір`ї збудував собі ще одну.

47. Він ходив по околицях міста і збирав залишки древніх будівель, зачаровуючись іллірійським минулим своєї землі. А потім він вмонтовував їх у стіну будинку. Це приблизно те, що зараз роблять такі люди як Ванг Шу.

48. Плечнік взагалі був дуже крутим архітектором. На початку кар`єри він збудував кілька класних будівель у Відні, а потім ще й подружився з Томашем Масариком і робив для нього реконструкцію Королівського замку у Празі. Ну але найбільший слід він залишив звісно у рідній Любляні. Як показує попередній приклад, контекст він залучав у свої будівлі на цілком буквальному рівні. Ось ця колонада запроектованого ним ринку вигинається вслід за рікою, яка тече з іншого боку будівлі.

49. Закінчити огляд міста можна піднявшись на замкову гору.

50. Вгадайте, хто автор цієї будівлі? Правильно! Плечнік! Як здогадались? Це університетська бібліотека.

51. Зелені простори міста розрізають довжилезні смуги житлових будинків.

52. Інші будівлі стовпчиками тягнуться вгору.

53. Є і такі, що підходять до формування силуету цілком небанально. Така собі спроба долучитись до ансамблю гострих альпійських вершин?

54. Милує око ландшафт дахів одного з найбільш давніх куточків міста

55. А також сучасні дахи комплексу соціального житла на 650 квартир словенського архітектурного бюра OFIS arhitekti. Діяльність сучасних словенських архітекторів заслуговує окремої розмови.

56. Подивимось ще на нещодавно завершений комплекс музеїв на площі Метелкова. Там вам і музей сучасного мистецтва, і мистецтва народного, і кінотека і багато іншого.

57. Ось як майстерно залучено об`єми підземного рівня.

58. Що може зробити із пересічної будівлі з банальним скляним фасадом Архітектуру з великої літери? А хіба не те саме, що із звичайного порізаного полотна може зробити картину за кілька мільйонів доларів? Правильно! Треба просто друге помістити в рамку і повісити на стіну, а перше помістити в рамку і поставити на площу.

59. Сучасні мистецькі прови в Любляні можна можна бачити майже на кожному куті.

60. Для того, щоб трішки збити запал з молодих митців, місцева влада проводить акції централізованого розмальовування міжміських поїздів.

61.

Сталий розвиток

Ряшів – “місто для людей” всього за 100 км від України…

01/04/2014 Yuriy Lozovenko Залишити коментар

Один мій львівський знайомий, Мирослав, (знайомство пройшло на форумі “хмарочосів”, згодом тет-а-тет бачилися у Львові на ЄТМ-2013), буквально на днях побував за 100 км від українського кордону, у польському місті Ряшів (він же Жешув). Фото, які він опублікував після поїздки вражають – навіть сусідні з нами польські міста галопуючим темпом рухаються в сторону сталого розвитку, і особливо – в сторону статусу “міст для людей”…

Нижче пропоную ряд фотографій з коментарями від мене і від Мирослава.

“Міжміська дорога через село. Виглядає дуже безпечно. Праворуч ще й радар стоїть, для гонщиків”. Подивіться, як має виглядати безпечний перехід – навіть районній дорозі десь у забитому селі – направлене освітлення, радар, знак на видному місці, яскрава розмітка..

“У містах в них головні вулиці освітлені божественно”. Освітлення вулиць справді вражає. А ще вражає те, що дорога 2+2 завжди має фізичну розділову смугу, на якій без проблем влаштовується “острівець безпеки на ПП. І велопереїзд – обов’язково!

“Бічна вуличка – обмеження 40 км/год, острівець безпеки”.

Перехід максимально виділений і освітлений. Острівець безпеки – догма!

“Рекламний щит сам себе забезпечує електрикою”.

Благоустрій житлового району.

“Будуть заїзну кишеню. Суб’єктивно вона вдвічі довша ніж роблять у нас”. А ще оцініть рівень “ознакування” місця ремонту – як для водіїв, так і для пішоходів:

“Похвилинний графік руху”. Отаке – повинно бути на кожній травмайній, тролейбусній і автобусній зупинці! Людина, що прийшла на зупинку – має чітко знати, о котрій годині-хвилині приїде її транспорт, а не безнадійно чекати на тролейбус, що ходить з інтервалом 30-60 хвилин…

“Паркування лише для мешканців вулиці”. На передньому плані – “екопарковка” біля магазину. Ніяких запаркованих тротуарів чи газонів.

Хоча місцями і тут трапляються “водятли”… Але знак попереджає всіх!

Захист від неправильного паркування на тротуарі: замість стовпців – кулі! Чудове рішення!

“Нещасна одна смуга в кожен бік, але є світлофор і острівець безпеки”. Оцініть, як елегантно простір між смугами руху, після острівця безпеки, переходить у додаткову смугу для повороту ліворуч.

“Увага до деталей – пішоходів захищає сітка”. Канатний парк поблизу центру міста.

“Пішо-велодоржіка на набережній. Поруч – доволі великий паркінг”. Хоча пішоходам можна було б і більше простору дати…

“Велодоріжка культурно огинає зупинку ГТ”.

Парковка у житловому мікрорайоні. Цивільно і акуратно.

Хоча деяким місця на парковці все ж бракує…

Але знаків дотримуються.

Навіть місце для інвалідів вільне! Культура…

Примусове зниження швидкості у житловій зоні.

У дворі не тільки дитячий майданчик, а й місце дозвілля для старших. Стіл для тенісу. І урна! Обов’язково!

Радянська панельна забудова відремонтована і утеплена за єдиним проектом.

Суперграфіка.

Загальний вигляд благоустрою двору.

Пониження перед ПП, стовпці від неправильного паркування.

“Для вигулу собак є окреме місце”.

“Зверніть увагу, що ніхто не склить балкони”.

“Цікава польська фішка – смітники закривати на ключ. Мешканці будинків ходять викидати сміття з ключами. І ніяка [погана людина] не викидає сміття у контейнери для пластику – чудо”.

Отак має виглядати кожний двір багатоповерхової житлової забудови! Жодних машин – вони за зовнішнім периметром будинків, двір повністю для пішоходів – максимально безпечний навіть для малюків.