28 лютого в прес-центрі редакції газети «Дніпро вечірній» відбувся круглий стіл за темою «Видобуток сланцевого газу на Дніпропетровщині: перспективи та ризики».

В заході взяли участь Павло Хазан – представник України в Європейській Зеленій Партії, Ольга Орлінська – професор, доктор геолого-мінералогічних наук, Дніпропетровський державний аграрний університет, Дмитро Пікареня – професор, доктор геологічних наук, Дніпродзержинський державний технічний університет, Андрій Денисенко – кандидат в депутати Дніпропетровської обласної ради, радник лідера ВО «Свобода», голова громадської організації «ГРАД», Вячеслав Горобець – громадське об’єднання «За чисту Ігрень» та Олексій Ангурець – виконавчий директор Дніпропетровської обласної екологічної асоціації «Зелений світ».

Павло Хазан, український представник у Європейській Зеленій Партії сказав:

“Незважаючи на протести природоохоронних організацій та вимоги Оргуської Конвенції, українська влада ухвалила чергове антинародне рішення – підписано угоду між Shell та компанією “Надра Юзівська” по спільному видобутку сланцевого газу на території України. Кабінет Міністрів і обласні Ради відверто демонструють нехтування думкою громадян, нормами міжнародного і національного права. Все це свідчить про те, що дотримання як природоохоронних, так і демократичних норм є чисто формальним в Україні.

У багатьох країнах світу екологічні, соціальні та економічні загрози, пов’язані з видобутком сланцевого газу, викликають активні протести. Європейська Зелена Партія (European Green Party) та Фракція Зелених в Європарламенті виступають за повну заборону видобутку сланцевого газу в Європі. Міжнародний зелений інтернаціонал Глобал Грінз (Global Greens), об’єднуючий зелені партії по всьому світу, різко засудив політику урядів у країнах, де видобувається сланцевий газ. Зелені всього світу відзначають вкрай небезпечну технологію гідророзриву і незворотні наслідки її використання – ризики отруєння грунтів, підземних і поверхневих вод, виникнення сейсмічної активності. Наявність цих ризиків стала підставою для заборони на видобуток сланцевого газу в Болгарії і Франції, а в інших країнах ЄС тривають відверті відкриті дискусії щодо їх прийнятності.

Український уряд легко нехтує національними інтересами держави, що може завдати великої шкоди екологічній, економічній і взагалі державній безпеці. Тепер Україна може легко стати заручницею інтересів транснаціональних нафтогазових компаній. Символічно й те, що підписання угоди відбулося саме в рамках традиційного саміту в Давосі.

Зелені підкреслюють, що політика України в енергетичному секторі повинна базуватися на ресурсо- і енергозберігаючих технологіях, використанні відновлювальних джерел енергії для підвищення економічної ефективності, але не на розпродажі сланцевих або шельфових родовищ.”

 

Олексій Ангурець, виконавчий директор Дніпропетровської обласної екологічної асоціації «Зелений світ» сказав:

“Обговорюючи перспективи видобутку сланцевого газу в Україні часто забувають дуже важливу річ. По суті зараз визначається вектор енергетичних інвестицій на найближчі десятиліття. Вибір видобутку сланцевого газу – це вибір шляху традиційної “брудної” енергетики. І в Західній і в Північній Європі з кожним роком значно зростає частка поновлюваних джерел енергії.

Приміром, згідно з дослідженням Ради з енергії вітру (Global Wind Energy Council або GWEC), швидке зростання використання енергії вітру спостерігається практично повсюдно. У 2012 році сумарна потужність всіх вітряків виросла на 19%, до 282 000 Мвт.

Адже це теж інвестиції, за якими стоять певні компанії, які можна залучати в Україну. І саме таких інвесторів нам хотілося б бачити.

Компанія Шелл прославилася зовсім іншим чином. 30 січня 2013 в Гаазі відбувся розгляд судового позову федерації Друзів Землі Європи (Friends of the Earth Europe) і 4 нігерійських фермерів проти компанії Шелл. Вперше Шелл був визнаний відповідальним за екологічний збиток і присуджений до виплати компенсацій, викликаних їх збитком.

Чи хочемо ми, щоб компанія з такою репутацією діяла в нашій області? Моя відповідь – ні.”

 

Ольга Орлінська, професор, доктор геолого-мінералогічних наук, Дніпропетровський державний аграрний університет сказала:

“Цілком імовірно, що для розробок сланцевого газу іноземним корпораціям передається інформація, що становить державну таємницю.”

Професор Орлінська зазначила, що під час Всеукраїнської Інтернет-конференції нинішній міністр екології Олег Проскуряков повідомив, що інформація про родовища сланцевого газу передана іноземній фірмі, що реалізовуватиме проект з видобутку газу.

“У зв’язку з цим виникає питання: на якій підставі матеріали, більшість із яких складають державу таємницю передаються безкорисливо зарубіжним компаніям? Де ці рішення? Це координатна сітка – дані, що є цілком таємними. Навіть якщо ви геолог – спробуйте отримати подібну інформацію без спеціального дозволу.”

Крім того науковець вважає дивним, що посадовці передають розробку і видобуток сланцевого газу іноземним корпораціям, знаючи, що українські компанії володіють тими самими технологіями.

 

Андрій Денисенко, кандидат в депутати Дніпропетровської обласної ради, радник лідера ВО «Свобода», голова громадської організації «ГРАД» сказав:

“Для партії принциповим є скасування угод про видобуток сланцевого газу у тому вигляді, в якому вони укладені – без громадського та експертного обговорення, без з’ясування питань економічної доцільності та екологічної безпеки.”

Свободівець зазначив, що інформація про розголошення державної таємниці буде перевірена.

“Йдеться ні про що інше, як зраду національним інтересам. Якщо ці факти підтвердяться, я буду першим, хто напише заяви про злочин відповідним правоохоронним органам.»

 

Вячеслав Горобець, екологічний активіст і учасник громадського об’єднання «За чисту Ігрень» звернув увагу журналістів на іншу жахливу проблему, яка виявилася у зв’язку з проштовхуванням видобутку сланцевого газу на Україні: безправ’я місцевих громад та їх фактичне відсторонення від управління своїми територіями.

“Коли на Банковій зрозуміли, що громадські ради при Облуправліннях екології чотирьох областей – Дніпропетровській, Харківській, Донецькій і Львівській відмовилися “легітимізувати” видобуток сланцеовго газу, а місцеві ради – дозволяти цю діяльність на своїх територіях, кнопкодави з Верховної ради помахом руки Чечетова внесли зміни в закон, де не потрібно узгодження з місцевими громадами цього питання. Що протизаконно згідно Конституції, яка стверджує, що влада і надра належать народу України.”

“У ситуації, коли ми маємо безправні і нефункціональні або “кишенькові” органи місцевого самоврядування, найбільш актуальним питанням найближчим часом буде відпрацювання механізмів прямого народовладдя”, – зазначив Вячеслав Горобець.

 

Дмитро Пікареня, член Всеукраїнської екологічної ліги, доктор екологічних наук, професор кафедри екології Дніпродзержинського технічного університету сказав:

“Сланцевий газ – це звичайний газ, узятий із нетрадиційних джерел видобутку. У нашій країні він залягає в щільних піщаниках і сланцях, у світі в основному в сланцях. Для того, щоб його добути, використовується технологія гідророзриву грунту. Що це таке? Буриться свердловина, в неї під великим тиском закачується рідина, яка розриває шар грунту, збільшуючи газообертаємість.

Проте які застосовуються хімікати? Для того, щоб пробурити свердловину, необхідна велика кількість побутового розчину. Він містить певну кількість хімічних елементів, які перешкоджають обваленню стінок свердловин і корозії порід. Для гідророзриву закачується дуже велика кількість води і для того, щоб створені тріщини не закрилися, в цій воді міститься пісок. По суті справи, це хімічний розчин, в якому більше чотирьохсот компонентів. Склад цього розчину тримається в глибокій таємниці. Все пояснюється тим, що це комерційно запатентовані розробки, тому, мовляв, не можна їх розголошувати. Американський уряд зараз обговорює законопроект, який зобов’язує компанії, що займаються видобутком сланцевого газу в штатах, розсекретити весь склад технологічної суміші, яка застосовується для гідророзриву. Компанії пручаються, але якщо це рішення буде прийнято на рівні Конгресу, діватися буде нікуди.

Які можуть бути наслідки? Всі наші питні води можуть бути безоплатно втрачені. Тобто води буде сила-силенна, але пити її буде не можна. Очистити її не вийде, так як ця технологія дуже дорога. Застосовувати в таких умовах буріння з прокачуванням великої кількості рідини – дуже небезпечно, хоча б з точки зору водоносних горизонтів.”