За сім років термін дії 11 з 15 атомних енергоблоків України спливає. Однак закривати їх уряд не збирається, натомість хоче модернізувати і навіть побудувати нові. Нині інтрига в тому, чи виділить на це гроші ЄБРР.
Уже наприкінці цього року перший блок Південно-Української АЕС, підключений до мережі 1982-го, мали б закрити. Натомість стратегією передбачено, що він працюватиме на повну потужність ще як мінімум 17 років. Через рік, 2014-го, слід було б виводити з експлуатації й перший блок Запорізької АЕС, однак і тут жодних змін у роботі не передбачається. Згідно з енергетичною стратегією України до 2030 року, всі атомні енергоблоки мають функціонувати і виробляти, як і сьогодні, понад 47 відсотків української електроенергії. Крім того, до 2030 року планують збудувати ще 6 нових атомних енергоблоків.
Безпека понад усе
У Міністерстві енергетики і вугільної промисловості стверджують, що робота реакторів у понад проектний час “потенційно можлива, якщо виконати норми ядерної та радіаційної безпеки”. Один з найефективніших шляхів модернізації, на думку чиновників, – заміна генерувальних потужностей. На все про все потрібно понад мільярд євро. Таких грошей держава не має. Тому мають виручити іноземні кредитори, зокрема ЄБРР.
Європейський банк реконструкції і розвитку до середини березня має розглянути питання про надання Україні 300 мільйонів євро для модернізації атомних блоків. Чи дасть – залежить від акціонерів. “Це непростий процес, – пояснив у коментарі DW Антон Усов, представник ЄБРР в Україні. – Адже частина держав сповідують без’ядерну політику, решта – навпаки. Усе вирішиться після засідання акціонерів банку в середині березня”.
Якщо ЄБРР кредиту не дасть, то державному підприємству Енергоатом, аби провести всі заходи з підвищення безпеки роботи АЕС, доведеться шукати гроші деінде. Наприклад, збільшити тарифи на електроенергію для населення і промисловості. “А це негативно вплине на економіку енергоємних підприємств та на рівень життя соціально незахищених верств населення”, – каже виконувач обов’язків президента ДП НАЕК Енергоатом Віссаріон Кім.
Дешева енергія чи сир у мишоловці?
Прояв турботи до населення тут ні до чого – таку думку в розмові з DW висловили експерти й екологи. Так, Олександр Тодійчук, президент Київського міжнародного енергетичного клубу Q-club, переконаний, що влада, утримуючи низькі тарифи на електроенергію, лобіює інтереси промисловості. “Олігархічні групи просто на цьому паразитують, мінімалізуючи свої витрати, – не стримує свого обурення Тодійчук. – Адже в умовах енергоНЕефективної економіки, дешева енергія допомагає покривати всі збитки. Але Україні це завдає великої шкоди”.
Небезпека полягає в тому, що всі фінансові проблеми з виведенням з експлуатації атомних електростанцій та утилізацією відходів держава перекладає на майбутні покоління. DW зробила запит до Міністерства вугільної промисловості та енергетики України, чи розраховане (і в якому обсязі) фінансування на поступове закриття старих енергоблоків. У своїй відповіді відомство вказало суму без урахування затрат на утилізацію відходів. Чи не тому, що як і зауважив експерт, такі витрати нині не є пріоритетними?
А хто споживатиме?
Громадські активісти не розуміють й інших “атомноенергетичних планів” уряду, зокрема будівництва шістьох нових реакторів. Вони стверджують, що і без них атомна енергетика в Україні у профіциті. “Постійно простоюють ті чи інші два реактори, – обурюється Кирил Савін, керівник представництва Фонду імені Гайнриха Бьолля в Україні. – Це не тому, що вони зламані, а від того, що зайві. Вони можуть виробляти електрику, але її нема кому споживати”.
Непокоїть експертів, зокрема Олександра Тодійчука, й те, що два нових енергоблоки, що споруджуються нині на базі Хмельницької АЕС, будують з порушенням техніки безпеки. “Україна не зробила жодних висновків з Чорнобиля. Це видно на прикладі Хмельницької АЕС, адже на фундаментах, яким уже 30 років, які не були “консервовані”, вже почали споруджувати нові енергоблоки”.
В Енергоатомі сказати конкретно, хто споживатиме енергію, вироблену новими енергоблоками, не змогли. У коментарі вдалися до абстрактних термінів про “енергетичну незалежність України в довгостроковій перспективі”, про “збільшення енергоспоживання, що потребує збільшення енергогенерації, в тому числі й атомної”, згадали й про дешевизну атомної енергії.
Не нарощувати, а скорочувати
Тобто в той час, коли у світі намагаються зробити економіку більш енергоефективною, Україна планує навпаки споживати більше електроенергії. Чому так, не розуміє Ірина Головко, координатор проектів CEE Bankwatch Network в Україні. “Урядовці повинні були б втілювати іншу політику: не нарощування, а скорочення потужностей АЕС”, – каже еколог.
Схожу тенденцію помітив і Кирило Савін. за його словами, нині у багатьох країнах світу відбувається декаданс атомної енергетики, а не ренесанс, про який говорить Енергоатом. І як приклад наводить Німеччину, де ухвалено принципове рішення про відмову від ядерної енергетики. Тут останній реактор мають вивести з експлуатації у 2022 році.
Експерт вважає, що в атомному майбутньому України велику роль відіграє Росія. Адже саме за її кошти будуватимуться нові енергоблоки. Крім того, від співпраці з північним сусідом залежить і питання пального для АЕС: “Для того, щоб з урану зробити паливо для атомної станції, його треба скеровувати до Росії, для збагачування, а тоді у вигляді твелів повертати назад в Україну. Тобто це не наша внутрішня сировина”.
Екологи впевненні, якщо би урядовці справді хотіли посилити ядерну безпеку України, то прохали б у кредиторів гроші не на модернізацію АЕС, а для поступового закриття станцій і утилізацію відходів. У такому випадку можна було б і про енергетичну стратегію говорити.
Автор Катерина Луцька
Джерело: Українська служба DW