Діяльність “Зеленого Світу” завжди будувалась на наукових засадах. Будь яка ініціатива “зеленої” громадськості має бути обґрунтованою експертами та базуватися на наукових теоріях та реальних фактах. Саме тому мене дуже непокоїть ситуація яка склалася навколо Академії Наук України. Ми вже піднімали цю тему раніше – https://zsfoe.org/amoralny_vybory_akademikiv/
Усі наші побоювання справдилися.
У березні такі відбулися вибори академіків та членів-кореспондентів НАН України. Усе пішло за найгіршим сценарієм, який тільки можна було собі уявити.
Творця системи Рада та директора Інституту проблем математичних машин і систем Анатолія Олексійовича Морозова обрали академіком одноголосно. Хоча він навіть наукового докладу не прочитав. Вочевидь не визнав за потрібне… Академіків відділення Наук про Землю до того заздалегідь попередили, що це місце створено «під Морозова». Вони й розмірковувати не стали, тому жодного голосу проти не подали.
Ще цікавіша ситуація з членами-кореспондентами, котрі обирались від «Землі». Почесне звання отримав Володимир Ємельянов, який не так давно став заступником головного вченого секретаря НАН України. Мабуть вирішили, як же він буде керувати академіками без вченого звання? Ще одним членом-кореспондентом стала Стелла Шехунова – дружина начальника управління кадрами НАН України. Про видатні труди жодного з цих «науковців» нічого не відомо. Скоріш за все, їх просто не існує…
Академія наук України не зробила жодного висновку з кричущих викривальних статей, котрі напередодні березневого голосування вийшли в поважних виданнях – «Український тиждень» та «Дзеркало тижня». У них йшлося про те, що академіками в Україні обирають часто-густо за вказівкою згори зовсім не тих, хто вартий цього високого звання. А якщо людину обрали, вже нереально позбавити її цього статусу, навіть якщо вона люто ненавидить Україну і шкодить її національній безпеці.
Наприклад, почесним академіком НАН України є радник Президента РФ Сергій Глазьєв, відомий своєю антиукраїнською позицією. Відділення економіки ще навесні минулого року зверталося до нього з проханням за власним бажанням вийти зі складу академії, але відповіді не отримало. Навіщо так принижувати вітчизняну науку?
Виходить, що даремно 1992 року зі статуту НАН України виключили положення, за яким можна було вивести людину зі складу академії, якщо вона завдає шкоди державі. Тепер усі академіки та члени-кореспонденти мають пожиттєві звання і можуть відмовитися від них лише за власним бажанням.
Сергій Глазьєв хоча б як іноземний член-кореспондент не отримує жодних виплат з державного бюджету України. А ось ректору Таврійського університету Миколі Васильовичу Багрову, який брав активну участь у «руській весні» 2014 року і підтримав окупацію Криму, досі нараховують «академічні» – 5 тис. грн. на місяць. Мабуть, за те, що він розвиває російську науку та на кожному кроці хаїть “хохлів”… Такі ж самі гроші отримують з українського бюджету директор Морського гідрофізичного інституту Віталій Олександрович Іванов та директор Інституту біології південних морів Валерій Миколайович Єремєєв. Обидва свого часу стали академіками НАН України. Ніхто ж тоді не думав, що Крим стане окупованою територією…
Не здається наш гордий «Варяг»! Останній парад наступає!
Вже у квітні відбудуться вибори нового старого президента НАН України, тому що чергова каденція Бориса Євгеновича Патона добігла кінця. Не буду сперечатися, він є фігурою світового масштабу й багато зробив для вітчизняної науки й для академії зокрема. Але ж людині незабаром виповниться 97 років! Чи не час вже стати почесним президентом НАН України й дати дорогу молодим? Адже Борис Євгенович Патон був президентом НАН України рекордний строк – 52 роки! Це заявка на Книгу рекордів Гіннесу.
Наразі всі відділення підтримують саме кандидатуру Бориса Євгеновича Патона на посаду президента НАН України на 2015-2020 роки. Тільки якщо він має в собі сили і готовий реформувати академію, може давати згоду. Тому що реформи українській науці сьогодні потрібні як ніколи.
З позицією дніпропетровських науковців з Інституту проблем природокористування та екології НАНУ ви можете ознайомитися тут.
Саме через те, що молодь не може пробитися на високі щаблі табелю про ранги, таланти покидають Україну. Їдуть туди, де більше перспектив і можливостей, де можна отримати грант на дослідження, займатися наукою й жити нормально.
А в нас в НАН України засіли академіки, середній вік яких давно перевалив за 50 років! Вони просто проїдають ті крихти, що виділяє держава на науку. Отримують непогану надбавку до пенсії та насолоджуються життям.
Давно відомо, що великі відкриття найчастіше роблять молоді вчені! Найпродуктивніший вік – від 25 років до 45 років. Можливо, тому за весь час існування радянської НАН України, як і за часів Незалежності у нас не було жодного лауреата Нобелівської премії.
Жодного!
А якщо Борис Євгенович Патон не має в собі сил реформувати застарілу заіржавілу систему виборів академіків та членів-кореспондентів НАН України й взагалі всю структуру, він може відмовитися балотуватися на нову каденцію. І тоді вчені мужі запропонують щонайменше чотири кандидатури людей, які здатні очолити такий потужний науковий корабель яким є НАН України. Дуже хочеться, щоб квітневі вибори президента не стали передумовою до «останнього параду» української науки.
У нашої держави сьогодні безліч різноманітних проблем, але якщо ми забудемо про науку та відкладемо вирішення проблем які ми піднімаємо в цій статті на потім, то майбутнього у нас просто не буде. Тому що не може бути майбутнього у країни в ХХІ сторіччі яка нехтує науковим розвитком і продовжує втрачати найцінніший ресурс — мізки.
Олексій Ангурець, директор Дніпропетровської обласної екологічної ассоціації “Зелений світ”/Друзі Землі України