Дніпропетровщина активно розширює національну екологічну мережу
Депутати Дніпропетровської облради схвалили створення ландшафтного заказника «Сухарева Балка» місцевого значення на території Межівського району (загальною площею 618,3 гектара). Серед рідкісних видів рослин тут, зокрема, є деревій тонколистий, белевалія сарматська, гіацинтик блідий, ковила волосиста, а тварин — черепаха болотяна, жаба гостроморда, квакша звичайна, ящірка прудка, гадюка степова східна тощо.
Представники флори і фауни занесені до Червоної книги України та інших важливих охоронних документів, в тому числі й міжнародних. Тим часом антропогенний прес тисне на природу нещадно, тому в області щороку для її збереження дедалі більше територій набуває статусу заповідних.
Загалом за останні шість років Дніпропетровщина приросла 48 заказниками. Нині заповідна зона займає понад 2,5% від всієї площі регіону, програмою передбачено розширити заповідні території до 8% від загальної площі Дніпропетровщини. Здебільшого це земля навколо річок, там, де заболочені місця. Також є рекультивовані землі, де вже складається рослинний та тваринний комплекс.
Буде новий національний парк
Найбагатшою природною спадщиною на території Дніпропетровщини може похвалитися Приорілля. Тому зупинимося ненадовго саме у басейні лівої притоки Дніпра — річки Оріль. У тутешніх місцях розташований поки що єдиний в області природний заповідник — Дніпровсько-Орільський. Він має площу понад 3766 гектарів і статус природоохоронної науково-дослідної установи загальнодержавного значення. А створений на базі загальнозоологічного та орнітологічного заказників «Таромський уступ» та «Обухівські плавні» у 1990 році.
У різні пори року долина Орелі стає домівкою для понад 170 видів птахів. Тому орнітологи цей край називають пташиним ельдорадо. А ще тут можна побачити до восьмисот видів рослин! З них 64 занесені до Списку рідкісних на Дніпропетровщині, одинадцять — до Червоної книги України, а три є у Європейському Червоному списку. Багатий заповідник і на тваринний світ, представлений понад двома тисячами видів. Близько сорока з них занесені до регіонального Червоного списку, 39 — до Червоної книги України, дванадцять — до Європейського Червоного списку, а 139 видів належить до таких, що згідно з Бернською конвенцією треба охороняти особливо.
Фінансується заповідник з державного бюджету, а з обласного щороку виділяється субвенція на розвиток матеріально-технічної бази для наукових досліджень та вдосконалення охорони території. Зокрема, понад півтора мільйона гривень раніше витратили для будівництва лабораторного корпусу, нині понад вісімсот тисяч гривень виділено для придбання техніки та обладнання для протипожежних заходів.
Передбачено в цих краях створити Національний природний парк «Орільський», ще низку об’єктів ПЗФ запланували на території інших районів області. У програмі також закладено 17 регіональних ландшафтних парків. Три з них уже створено — «Придніпровський», «Дніпровські ліси», «Самарські плавні».
На території Магдалинівського і Новомосковського районів 1998 року створений ландшафтний заказник «Приорільський» — також загальнодержавного значення. Розташований на площі 6148 гектарів, він входить до п’ятірки найбільших в Україні, а згодом має увійти до складу національного природного парку.
— Створення нових заказників і заповідних зон на Дніпропетровщині — це надважливе питання. Для нашого індустріального і екологічно складного регіону збереження подібних природних зон рівнозначне збереженню життя. Дуже важливо, щоб у цю роботу включалася громадськість, — говорить Євген Удод, голова Дніпропетровської обласної ради.
Дуби в степу як пам’ятка історії
Майже 40 років входить до реєстру заповідних зон урочище «Лелія». А це — 30 гектарів дубового лісу і первозданного степу та ще й цікава історична спадщина. Адже саме тут збереглася практично недоторканною частина Української укріпленої лінії, спорудженої козаками у 1735–1739 роках для захисту від кримських татар і турків. А в басейні річки Заплавка, що біжить понад кукурудзяним полем на Приоріллі, цього року з’явився однойменний заказник місцевого значення — «Заплавка» (має площу 446 га).
— Ініціаторами створення об’єктів природно-заповідного фонду можуть виступати як громадські або наукові організації, так і органи місцевої влади, підприємства, — розповідає начальник відділу охорони навколишнього середовища, природних та земельних відносин Валерій Риженков. — Такі ініціативи вивчаються відповідним органом влади, а потім за бюджетні кошти (або й на громадських засадах — є такі приклади) робиться проект з науковим об∂рунтуванням.
Далі механізм, виписаний законодавством, передбачає узгодження у різних інстанціях. Територія може залишатися зарезервованою доти, поки не пройдуть відповідні роботи і не дасть згоду сільська чи селищна рада. — Чому на місцях можуть бути проти? Бо такий об’єкт накладає певні обмеження на господарську діяльність. Тому з населенням проводимо велику роботу.
Борис ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ,
голова «ЕкоПраво-Київ»:
— Справді, проблема з узгодженнями від місцевої влади щодо створення нових заповідних об’єктів дуже серйозна. Але це тільки там, де люди не знають, що в разі створення об’єктів ПЗФ земля під ними оподатковується за пільговим принципом. Також такі об’єкти роблять території привабливими для туристів. Якщо у сільраду приходять «врємєнщики», то з ними працювати важко, вони знають тільки один спосіб управління землею — роздерибанити і продати. А там, де місцева влада думає про майбутнє, про розвиток території, там охоче співпрацюють з природоохоронцями.
Що стосується обмежень на господарську діяльність, то зазвичай ці обмеження не зачіпають інтересів селян і слугують лише збереженню ділянки в початковому вигляді. Наприклад, у лісових масивах можуть заборонити суцільні рубки, на болотах — осушування, у степах — оранку. Але це не завадить селянам збирати гриби, журавлину, косити траву і пасти худобу. Режим заповідного об’єкта можна підібрати так, щоб узгодити інтереси і громади, і природи. Треба лише цього хотіти.
На Дніпропетровщині варті заповідної уваги передусім степові ділянки. Їх треба взяти на облік і максимально охороняти!
Автор: Наталія БІЛОВИЦЬКА
http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/ye-de-shovatis-giacintiku-blidomu/