Попередній аналіз ЗУ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян» зроблений Міжнародною благодійною організацією «Екологія-Право-Людина».

16 січня 2014 року Верховна Рада України прийняла, зареєстрований лише двома днями раніше, законопроект № 3879 від 14.01.2014. Шокуючими для громадян та громадських об’єднань стали і вміщені у ньому нововведення, і швидкодія Парламенту, який зазвичай затягує розгляд законопроектів із нагальних питань на десятиліття.

Одразу зазначимо, що відповідно до перехідних положень, цей закон набуде чинності з дня, наступного за днем його опублікування, яке відбудеться після підписання його Президентом. Виключенням є лише підпункт 5 пункту 18 розділу І цього Закону (надання телекомунікаційних послуг на підставі договору) , який набирає чинності з 01 травня 2014 року.

16 січня 2014 року спеціалісти Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» провели попередній аналіз вибраних розділів та положень даного закону та нижче подають свої коментарі і висновки.

1. Зміни до Закону України «Про громадські об’єднання»

В даному законі усі зміни стосуються реєстрації та діяльності громадського об’єднання, яке виконує функції іноземного агента.

Стаття 1. Поняття громадського об’єднання була доповнена визначенням поняття«громадське об’єднання, що виконує функції іноземного агента»

Громадське об’єднання вважається таким, що виконує функції іноземного агента, якщо для забезпечення своєї діяльності отримує грошові кошти або майно від іноземних держав, їх державних органів, неурядових організацій інших держав, міжнародних неурядових організацій, іноземних громадян, осіб без громадянства або уповноважених ними осіб, що отримують грошові кошти чи інше майно від вказаних джерел (далі – іноземні джерела), а також бере участь, в тому числі в інтересах іноземних джерел, в політичній діяльності на території України.

Громадське об’єднання, за виключенням політичної партії, визнається таким що бере участь в політичній діяльності, яка здійснюється на території України, якщо незалежно від цілей і завдань, зазначених в його засновницьких документах, воно приймає участь (в тому числі шляхом фінансування) в організації та проведенні політичних акцій, які мають на меті вплив на прийняття рішень державними органами, зміну визначеної ними державної політики, а також для формування думки суспільства у вказаних цілях.

Стаття 4. Обмеження щодо утворення і діяльності громадських об’єднань

Додане ще одне обмеження : утворення і діяльність громадських об’єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на здійснення екстремістської діяльності забороняються.

Стаття 10. Найменування громадського об’єднання

У загальній назві громадського об’єднання, яке виконує функції іноземного агента, має міститися словосполучення “громадське об’єднання, яке виконує функції іноземного агента”. Таке громадське об’єднання не може мати скороченого найменування.

Стаття 12. Реєстрація громадського об’єднання

Громадське об’єднання, яке виконує функції іноземного агента для здійснення реєстрації, окрім усіх необхідних документів має подати заяву про включення до Реєстру громадських об’єднань інформації щодо здійснення громадським об’єднанням своєї діяльності як громадського об’єднання, яке виконує функції іноземного агента, яку підписує керівник або особа (особи), яка має право представляти громадське об’єднання для здійснення реєстраційних дій.

Стаття 14. Прийняття повідомлення про зміни до статуту громадського об’єднання, зміни у складі керівних органів громадського об’єднання, зміну особи (осіб), уповноваженої представляти громадське об’єднання, зміну місцезнаходження громадського об’єднання, набуття статусу громадського об’єднання, яке виконує функції іноземного агента

Громадське об’єднання, яке здійснює діяльність зі статусом юридичної особи, та має намір отримувати кошти чи інше майно з іноземних джерел і брати участь у політичній діяльності, яка здійснюється на території України, зобов’язане до початку такої діяльності подати (надіслати) до уповноваженого органу з питань реєстрації, в якому знаходиться її реєстраційна справа, заяву про включення до Реєстру громадських об’єднань інформації щодо здійснення громадським об’єднанням своєї діяльності як громадського об’єднання, яке виконує функції іноземного агента. Така інформація підлягає включенню до Реєстру громадських об’єднань не пізніше п’яти днів з дня отримання уповноваженим органом з питань реєстрації відповідної заяви.

Стаття 20. Акредитація відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації

Для акредитації відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, окрім усіх, передбачених документів, додатково додається заява про включення до Реєстру громадських об’єднань інформації щодо здійснення таким підрозділом своєї діяльності у статусі громадського об’єднання, яке виконує функції іноземного агента – у разі, якщо він має намір брати участь у політичній діяльності, яка здійснюється на території України.

Відокремлений підрозділ іноземної неурядової організації, який має намір брати участь у політичній діяльності, яка здійснюється на території України, зобов’язаний до початку такої діяльності подати (надіслати) до уповноваженого органу з питань реєстрації, який здійснив його акредитацію, заяву про включення до Реєстру громадських об’єднань інформації щодо здійснення відокремленим підрозділом іноземної неурядової організації своєї діяльності у статусі громадського об’єднання, яке виконує функції іноземного агента. Інформація щодо здійснення відокремленим підрозділом іноземної неурядової організації своєї діяльності у статусі громадського об’єднання, яке виконує функції іноземного агента підлягає включенню до Реєстру громадських об’єднань не пізніше п’яти днів з дня отримання уповноваженим органом з питань реєстрації відповідної заяви.

Стаття 21. Права громадських об’єднань

Для здійснення своєї мети (цілей) громадське об’єднання, яке виконує функції іноземного агента має право вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі), але при цьому матеріали, що розповсюджуються таким громадським об’єднанням (в тому числі через засоби масової інформації та мережу Інтернет) мають супроводжуватися вказівкою на те, що вони видані та (або) розповсюджуються громадським об’єднанням, яке виконує функції іноземного агента.

Стаття 23. Фінансова підтримка та звітність громадських об’єднань

Громадські об’єднання, що виконують функції іноземного агента ведуть окремий бухгалтерський облік доходів (видатків), які отримані з іноземних джерел, та доходів (видатків), отриманих з інших джерел.

Громадські об’єднання, що виконують функції іноземного агента, відокремлений підрозділ іноземної неурядової організації, який діє у статусі громадського об’єднання, яке виконує функції іноземного агента, повинні надавати до уповноваженого органу з питань реєстрації документи про персональний склад керівних органів, а також інформацію про обсяг коштів чи іншого майна, отриманих з іноземних джерел, про заплановані цілі їх використання та фактичне використання, про заплановані програми діяльності та про фактичну діяльність – щомісячно.

Громадські об’єднання, що виконують функції іноземного агента, відокремлений підрозділ іноземної неурядової організації, який діє у статусі громадського об’єднання, яке виконує функції іноземного агента, повинні раз на три місяці розміщувати в мережі Інтернет та публікувати в газетах “Голос України” чи “Урядовий кур’єр” звіт про свою діяльність в обсязі відомостей, які надаються до уповноваженого органу з питань реєстрації.

У разі недотримання вище зазначених вимог, відповідно до ч. 1 ст. 28 та ч.4 ст. 30, громадські об’єднання, що виконують функції іноземного агента, відокремлений підрозділ іноземної неурядової організації можуть бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації

П. 3 Перехідних та прикінцевих положень

Громадські об’єднання, а також відокремлені підрозділи іноземних неурядових організацій, які на день набрання чинності цим Законом отримують кошти чи інше майно з іноземних джерел та беруть участь у політичній діяльності, яка здійснюється на території України, зобов’язані протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом здійснити дії, необхідні для набуття ними статусу громадського об’єднання, яке виконує функції іноземного агента, а також дії, необхідні для приведення найменування у відповідність до вимог закону. Невиконання цього обов’язку є підставою для заборони громадського об’єднання чи припинення діяльності відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації у встановленому законом порядку.

2. Податковий кодекс України

На підставі змін і доповнень до ст. 157.1. п. г) та ст. 157.11, неприбуткова організація, яка має статус громадського об’єднання, яке виконує функції іноземного агента зобов’язана сплачувати податок на прибуток.

3. Зміни до процесуального законодавства України

1. У відповідні статті процесуальних кодексів вносяться зміни щодо процедури притягнення до відповідальності за неповагу до суду. Так ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу, ч. 3 статті 162 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України доповнено абзацом такого змісту:

“Постанова про притягнення до відповідальності за неповагу до суду ухвалюється без складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинна містити відомості, передбачені статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є остаточною і оскарженню не підлягає. У разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу контроль за виконанням такої постанови здійснюється відповідними органами доходів і зборів”.

Нагадуємо, що відповідно до Ст. 185-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення, неповага до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, – тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 140 до 1700 грн).

Разом з тим, звертаємо увагу на те, що це не є новелою. Попри те, що за загальним правилом ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України постанова про притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена, згідно ч. 2 ст. 221-1 КУпАП постанова суду, прийнята за результатами розгляду справи за ст. 185-3 КУпАП є остаточною і оскарженню не підлягає.

2. Також до Кодексу адміністративного судочинства України були внесені зміни стосовно провадження у справах про обмеження реалізації права на мирні зібрання.

Нагадуємо, що ст. 182 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право компетентних органів звернутися до суду із позовною заявою про заборону чи інше обмеження права на мирні зібрання.

Разом з тим, якщо раніше така заява повинна була бути подана до дня початку проведення запланованого зібрання – інакше позовна заява залишалася судом без розгляду – тепер суди зможуть розглядати їх і під час вже діючого мітингу. Так, відповідно до змін у ч. 2 ст. 182 КАС України, лише позовна заява, яка надійшла після дня, у який закінчено проведення заходів, визначених частиною першою цієї статті, залишається без розгляду.

Раніше законодавець надавав державі можливість попередити проведення мирного зібрання в інтересах національної безпеки та громадського порядку. Тепер органи влади отримали можливість розігнати діюче мирне зібрання.

Також були скорочені строки розгляду такої категорії справ. Відповідно до нової редакції ч. 4 ст. 182 КАС України така адміністративна справа вирішується судом протягом двадцяти чотирьох годин після надходження позовної заяви, а в разі надходження позовної заяви менш як за три дні до проведення відповідних заходів – невідкладно”.

Сумнівним у його конституційності є нове доповнення 7 частини статті 182 КАС України. Нагадуємо, що відповідно до ч. 6 статті 182 КАС України, постанова суду у справах про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання виконується негайно (тобто не потрібно чекати на набрання цим рішенням законної сили і можна негайно звертатися до державного виконавця).

Доповнення ж ч. 7 полягає у тому, що не потрібно чекати не тільки вступу рішення в силу, а й самого рішення! Нова редакція передбачає процесуальну можливість звернути до виконання лише вступну і резолютивну частини рішення, навіть якщо описова і мотивувальна частини (основні частини рішення, в яких зазначаються аргументи і обставини сторін, розглядаються докази і наводяться мотиви його прийняття) ще не підготовлені.

“У випадку складності справи суд може відкласти складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 цього Кодексу. У такому разі особам, які брали участь у справі невідкладно видаються копії постанови суду, яка містить вступну і резолютивну частини та є підставою для негайного виконання”.

4. Закон України “Про прокуратуру”

Ст. 36-1 доповнена абзацом «Прокурор, обґрунтувавши необхідність захисту інтересів держави, також має право здійснювати представництво інтересів держави в суді у формі звернення до суду з позовами (заявами, поданнями) з метою усунення перешкод у здійсненні права користування державним, комунальним майном чи майном громадських об’єднань».

Ця новела, фактично не є новелою, тому що прокуратура мала ці повноваження. Зараз конкретизовано повноваження прокуратури щодо конкретних відноси із захисту державних інтересів. Якщо є порушений інтерес держави, у прокуратури було достатньо повноважень ініціювати такий процес, оскільки ст. 36-1 містить наступні положення:

«Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави».

«За наявності підстав, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом:

1. звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями)».

5. Закон України «Про службу безпеки України»

Ст. 24

На Служу Безпеки України покладено тепер:

– розроблення порядку та вимоги щодо технічного захисту інформації, що становить державну таємницю, та службової інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах;

– видача та реєстрування відповідно до вимог законодавства ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері технічного захисту інформації, встановлення порядку видачі та видача органам державної влади дозволу на проведення робіт з технічного захисту інформації для власних потреб, а також встановлення порядку та здійснення контролю за додержанням ліцензійних умов та умов проведення робіт для власних потреб; тощо.

Проте змін в Указ ПУ “Про Положення про технічний захист інформації в Україні” та постанову КМУ від 9 червня 2011 р. N 626 “Про затвердження переліку платних адміністративних послуг, що надаються Адміністрацією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації” ніхто не вносив.

Нав’язана добра послуга СБУ щодо методичного керівництва та координації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових формувань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності у сфері технічного захисту інформації;

Ст. 25

СБУ тепер здійснює також наглядову та контрольну функцію щодо дотримання використання ліцензії та здіснення відповідного аналізу та експертиз.

6. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»

Закон поширюється тепер і на працівників апарату суду.

Розширено визнання близьких родичів. «Близькі родичі, члени сім’ї, які відповідно до цього Закону підлягають захисту, це – чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.»

Фінсування заходів охорони тепер здійснюється не за місцеві бюджети, а відповідні бюджети.

7. Закон України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”

У суб’єкти повноважень у сфері інформаційно-телекомунікаційних системах введене СБУ.

Надано визначення, яка діяльність не є діяльністю інформаційного агентства.

«Не є діяльністю інформаційного агентства розповсюдження (поширення) інформаційної продукції через ресурси мережі Інтернет, яка:

1) дублює зареєстрований в установленому порядку друкований засіб масової інформації;

2) здійснюється суб’єктами владних повноважень на своїх офіційних веб-сайтах;

3) здійснюється підприємствами, установами чи організаціями стосовно лише своєї власної діяльності;

4) здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності, що поширюють інформацію про свою продукцію чи послуги з метою їх реалізації;

5) здійснюється особами на несистематичній, непрофесійній основі та без мети надання інформаційних послуг.»

Інтернет визнано ресурсом поширення інформації.

8. Закон України “Про виконавче провадження”

Дискримінаційні норми введені. Зокрема, щодо вимог до виконавчого документу.

Ст. 18, індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб – платників податків), крім випадку ухвалення постанови про накладення на особу адміністративного стягнення за неповагу до суду.

Наступне нововведення: «У виконавчому документі, виданому за результатами розгляду адміністративної справи в порядку статті 182 Кодексу адміністративного судочинства України в якості боржника зазначаються лише ті особи, які можуть бути ідентифіковані. Під час виконання такого виконавчого документу державний виконавець вживає заходи щодо доведення змісту судового рішення та його виконання боржником, а також іншими особами, що мають намір реалізувати право на мирні зібрання».

Норма порушує конституційне право на мирне зібрання. Рішення набуває статусу прецедентного та поширюється на ширше коло осіб, ніж зазначається у рішення суду, що є неправомірним. Оскільки виконавець має право використовувати рішення суду на ширше коло відносин, ніж зазначено у самому рішенні суду.

«У разі виконання судового рішення щодо усунення перешкод у здійсненні права користування державним, комунальним майном чи майном громадських об’єднань в рамках виконавчого провадження, відкритого за заявою прокурора, строк для самостійного виконання рішення в постанові не зазначається, а примусове виконання судового рішення розпочинається невідкладно».

Норма, яка дискримінує право інших суб’єктів на виконання рішення суду.

9. Закон України «Про телекомунікації»

Вводить поняття ідентифікаційна телекомунікаційна картка – засіб, який використовується для позначення (ідентифікації) кінцевого обладнання абонента в телекомунікаційній мережі (SIM-картка, USIM-картка, R-UIM-картка тощо); Не може зобов’язувати для укладення контрактного мобільного зв’язку.

«Рішення щодо обмеження доступу абонентів операторів телекомунікацій до ресурсів мережі Інтернет, через які здійснюється розповсюдження інформації, поширення якої суперечить закону, приймається на підставі висновку експерта щодо належності інформації до такої, поширення якої суперечить закону.» Такий експерт не визначений.

Кабінет міністрів зобов’язаний укласти «Ініціювання розгляду питання щодо обмеження доступу абонентів операторів телекомунікацій до ресурсів мережі Інтернет, залучення експертів, ухвалення, надсилання та виконання прийнятого рішення, усунення порушень особою, що їх допустила, поновлення доступу абонентів операторів телекомунікацій до ресурсів мережі Інтернет здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.».

На провайдерів покладено обов’язок обмежувати доступ до Інтернету.

Надання послуг з доступу до мережі Інтернет це тепер ліцензована діяльність.

«Надання телекомунікаційних послуг із використанням ідентифікаційних телекомунікаційних карток здійснюється на підставі укладеного між оператором телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг договору в порядку, передбаченому законодавством»; Цей порядок рішення:

29.11.2012 № 624 Рішення НКДРІЗ Про затвердження Основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг та визнання таким, що втратило чинність, рішення НКРЗ від 26.03.2009 № 1420.

10. Закон України “Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації”

Внесені зміни у зв’язку з тим, що частина повноважень передана СБУ.

11. Закон України «Про судоустрій і статус суддів»

Обов’язок розглядати вчасно звернення Ради суддів щодо захисту суддів покладено на підприємства, установи, організації, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Розширено поняття члена сім’ї судді.

Внесена новела щодо заборони поширення інформації про місце проживання судді, відповідальність за що передбачена нововведеннями до Кримінального кодексу України.

12. Кримінальний кодекс України

Закон криміналізував діяння, передбачені у 26 статтях Кримінального кодексу України, зміни у 21 статтю та доповнив його ще 5 статтями.

Зокрема підвищено міру покарання за дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 ККУ); умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах (ст. 194 ККУ); блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства (ст. 279 ККУ); групове порушення громадського порядку (ст. 293 ККУ); масові заворушення (ст. 294 ККУ); хуліганство (ст. 296); опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ст. 342 ККУ); погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 ККУ); умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу (ст. 347 ККУ); посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 248 ККУ).

Передбачено відповідальність за втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, працівника державної виконавчої служби, судових органів: незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про них, їхніх близьких родичів та членів сім’ї (ст. 343, 376 ККУ).

Окрім того визнано суспільно небезпечними, а відтак і злочинними такі діяння, як:

1. екстремістська діяльність;
2. наклеп;
3. несанкціоноване втручання в роботу державних електронних інформаційних ресурсів або інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем, критичних об’єктів національної інформаційної інфраструктури;
4. несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка оброблюється в державних електронних інформаційних ресурсах;
5. несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в державних електронних інформаційних ресурсах або інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних системах критичних об’єктів національної інформаційної інфраструктури, вчинені особою, яка має право доступу до неї.

Під екстремістською діяльністю розуміється виготовлення, зберігання з метою збуту чи розповсюдження, а також збут чи розповсюдження призначених для оприлюднення документів на паперових, електронних чи будь-яких інших носіях, що закликають, обґрунтовують чи виправдовують необхідність здійснення діяльності щодо планування, організації, підбурювання, підготовки або вчинення дій з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, посягання на територіальну цілісність, недоторканість, суверенітет держави, насильницького захоплення або утримання влади чи владних повноважень, незаконного втручання в діяльність або перешкоджання законній діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів владних повноважень, виборчих комісій, громадських об’єднань, їх посадових чи службових осіб, закликають, обґрунтовують чи виправдовують необхідність розпалювання соціальної, расової, національної, етнічної, мовної чи релігійної ворожнечі та ненависті, здійснення масових заворушень, порушення громадського порядку, хуліганських дій та актів вандалізму з мотивів соціальної, расової, національної, етнічної, мовної чи релігійної ворожнечі та ненависті, порушення прав, свобод і законних інтересів осіб, в тому числі пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв людини і громадянина за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, пропаганду виключності, переваги чи неповноцінності людини (соціальної групи) за ознакою її соціальної, расової, національної, етнічної, мовної, релігійної приналежності або ставлення до релігії – екстремістських матеріалів, в тому числі через засоби масової інформації, мережу Інтернет, соціальні інтернет-мережі, використання чи демонстрування екстремістських матеріалів перед масовим зібранням людей, в тому числі на зборах, мітингах, вуличних походах, демонстраціях, публічні висловлювання чи заклики екстремістського характеру, а також фінансування зазначених дій або інше сприяння їх організації чи здійсненню, в тому числі шляхом надання інформаційних послуг, грошових коштів, нерухомості, навчальної, поліграфічної чи матеріально-технічної бази, телефонного, факсимільного чи інших видів зв’язку, за відсутності ознак більш тяжкого злочину.

Окрім екстремістської діяльності, Закон відносить до кримінально караних несанкціоноване втручання в роботу державних електронних інформаційних ресурсів або інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем критичних об’єктів національної інформаційної інфраструктури, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації.

Під критичним об’єктом національної інформаційної інфраструктури слід розуміти об’єкт, на якому наявна принаймні одна інформаційна (автоматизована), телекомунікаційна або інформаційно-телекомунікаційна система, порушення функціонування якої може призвести до надзвичайної ситуації техногенного характеру або негативного впливу на стан екологічної безпеки держави; негативного впливу на стан енергетичної безпеки держави; негативного впливу на стан економічної безпеки держави, порушення сталого функціонування банківської або фінансової системи держави; порушення сталого функціонування транспортної інфраструктури держави; блокування роботи або руйнування стратегічно важливих для економіки та безпеки держави підприємств, систем життєзабезпечення та об’єктів підвищеної небезпеки; блокування роботи органів державної влади чи органів місцевого самоврядування; порушення сталого функціонування інформаційної або телекомунікаційної інфраструктури держави, у тому числі її взаємодії з відповідними інфраструктурами інших держав; блокування діяльності військових формувань інших суб’єктів сектору національної безпеки та оборони, органів військового управління, Збройних Сил України в цілому, систем керування зброєю; масових заворушень; розголошення державної таємниці.

Окрім того до кримінальної відповідальності притягуватимуться особи, які умисно поширили завідомо недостовірні відомості, що ганьблять честь і гідність іншої особи, тобто вчинили наклеп на таку особу. В тому числі якщо така інформація викладена у творі, що публічно демонструється в засобах масової інформації або в мережі Інтернет.

Разом з тим ч. 2 ст. 31 ЗУ «Про інформацію» передбачено, що суб’єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.

13. Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі – КАП):

1. Встановлено окремий склад адміністративного правопорушення у статті 122 Глави 10 КАП. Зокрема, частиною 5 цієї статті передбачено відповідальність за порушення правил руху у колоні, за вчинення яких їх буде притягнуто до адміністративної відповідальності:

«Здійснення особою, яка керує транспортним засобом, руху у колонах в складі більше п’яти транспортних засобів без узгодження умов та порядку руху з відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, що спричинило створення перешкод для дорожнього руху».

Санкція за таке правопорушення передбачає відповідальність у вигляді накладення штрафу від сорока до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років з оплатним вилученням транспортного засобу у його власника чи без такого.

Під колоною, згідно Правил дорожнього руху, слід розуміти організовану групу з трьох і більше транспортних засобів, що разом рухаються в одному напрямку безпосередньо один за одним з постійно увімкненим ближнім світлом фар.

Основні вимоги до колони:

• На кожному транспортному засобі, що рухається в складі колони, встановлюється розпізнавальний знак “Колона”, передбачений підпунктом “є” пункту 30.3  Правил дорожнього руху, і вмикається ближнє світло фар.
• Розпізнавальний знак може не встановлюватися, якщо колону супроводжують оперативні транспортні засоби з увімкненими червоним, синім і червоним, зеленим або синім і зеленим проблисковими маячками та (або) спеціальними звуковими сигналами.
• Транспортні засоби повинні рухатися в колоні лише в один ряд якнайближче до правого краю проїзної частини, за винятком випадків, коли вони супроводжуються оперативними транспортними засобами.
• Швидкість руху колони та дистанція між транспортними засобами встановлюються старшим колони або за режимом руху головної машини відповідно до вимог цих Правил.
• Колона, що рухається без супроводження оперативними транспортними засобами, повинна бути розділена на групи (не більше п’яти транспортних засобів у кожній), дистанція між якими повинна забезпечувати можливість обгону групи іншими транспортними засобами.
• У разі зупинки колони на дорозі на всіх транспортних засобах вмикається аварійна сигналізація.

Звинуватити особу у цьому правопорушенні не так просто. Не можливо віднести рух транспортних засобів в одному напрямку одночасно до руху колони, якщо на авто відсутній знак «Колона». Група автомобілів має бути організована, що також важко ідентифікувати.

2. Майже в 2 рази підвищено розмір покарання за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або за передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КАП). Розмір штрафу підвищено із 30-35 НМДГ на 50-100-та НМДГ. Окрім цього встановлено додаткову санкцію до штрафу – оплатне вилучення транспортного засобу у його власника чи без такого.

Аналогічний розмір штрафу встановлено за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КАП), та додатково передбачено оплатне вилучення транспортного засобу у його власника чи без такого.

3. У статті 164 КАП, яка встановлює порушення порядку провадження господарської діяльності усіх суб’єктів господарювання, змінами доповнено окремого суб’єкта відповідальності – інформаційне агентство. Відтак інформаційне агентство нестиме відповідальність за цією статтею у разі здійснення діяльності без його державної реєстрації, після припинення його діяльності або з ухиленням від перереєстрації за наявності передбачених для цього законом підстав. Штраф збільшено із 20-100 НМДГ на 600-1000. За повторне вчинення правопорушення – із 1000 до 2000 НМДГ.

4. В особливо жорсткій мірі змінено відповідальність за порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. Зокрема, доповнено окремі склади правопорушень та санкцій, а розмір відповідальності за наявні склади збільшено у десятки разів.

– У частині 1 статті 185¹ додатково визначено суб’єкта правопорушення – це учасник заходів, а також конкретизовано територію, проведення заходів на якій вважається правопорушенням. Це проведення заходів біля органів державної влади, місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій, житла чи іншого володіння осіб.

Порівняно із старою санкцією, розмір штрафу за порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій збільшено в 10 разів: із 10-20 НМДГ на 100-200 НМДГ.

– За повторне вчинення такого правопорушення протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення або організатором зборів, мітингу, вуличного походу, демонстрації, передбачено штраф від 250 до 500 НМДГ або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

– Статтю 185¹ доповнено частиною 3, де передбачено відповідальність за наступні дії:

«Участь в зборах, мітингу, вуличному поході, демонстрації, іншому масовому заході у масці, шоломі або з використанням інших засобів чи способів маскування з метою уникнення ідентифікації особи, або наявність у особи, яка бере участь у такому заході, відкритого вогню, піротехнічних засобів (освітлювальних, сигнальних, імітаційних), зброї, спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, вибухових чи легкозаймистих речовин, предметів, спеціально пристосованих чи заздалегідь заготовлених для вчинення протиправних дій, а також участь у такому заході без дозволу органів внутрішніх справ у форменому одязі, що повторює або схожий на формений одяг працівників правоохоронних органів чи військовослужбовців».

Ці дії тягнуть за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

– Встановлення без дозволу органів внутрішніх справ для проведення зборів, мітингів, вуличних походів чи демонстрацій або під час їх проведення конструкцій, палаток чи інших малих архітектурних форм, предметів чи конструкцій, що використовуються як сцена, звукопідсилюючої апаратури, – тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

5. Доповнено статтю 185² КАП суб’єктом відповідальності – «посадові особи», які нестимуть відповідальність за надання ними приміщень, транспорту, технічних засобів або створення інших умов для організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів або демонстрацій, якщо останні відбулись із порушенням встановленого порядку. До цих змін субєкт відповідальності не був визначений. Розмір штрафу змінено із 20-100 НМДГ на 300-600 НМДГ або ж адміністративний арешт на строк до десяти діб.

6. Збільшено розмір відповідальності:

– за статтею 185³ КАП (Прояв неповаги до суду) із 20-100 на 20-300 НМДГ, а також додано новий вид відповідальності – адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

– за статтею 185⁶ (Невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді або подання прокурора) із 20-50 НМДГ на 80-100 НМДГ.

– за статтею 185⁸ (Ухилення від виконання законних вимог прокурора) із 20-40 НМДГ на 70-100 НМДГ. За повторнене вчинення протягом року після накладення адміністративного стягнення на 120-150 НМДГ.

7. Статтю 188⁷ (Невиконання законних вимог національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації) доповнено окремим складом – невиконання рішень щодо обмеження чи поновлення доступу абонентів операторів телекомунікацій до ресурсів мережі Інтернет. Розмір штрафу – 200-400 НМДГ.

8. КАП доповнено статтею 188^{43 –} Невиконання законних вимог посадових осіб Служби безпеки України. Склад правопорушення передбачає наступне:

Невиконання законних вимог посадових осіб Служби безпеки України, а також створення перешкод для виконання покладених на них обов’язків, – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за порушення, передбачене частиною першою цієї статті, – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

9. Змінено порядок вручення повістки шляхом внесення змін до частини 2 статті 254.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вручення особі протоколу про адміністративне правопорушення підтверджується її розпискою, а у разі відмови від її підписання – поясненнями свідків такої відмови та вручення протоколу або відеозаписом цих фактів.

«Екологія-Право-Людина»

Головна