Громадська екологічна рада Дніпропетровської облдержадміністрації звернулася до Мінприроди щодо недопущення передачі Держводагенства у підпорядкування Міністерства аграрної політики та продовольства України.
У відповіді зазначено, що Міністерство підтримує позицію громадської ради з цього питання і висловлює сподівання на подальшу підтримку.
Повний текст відповіді доступний за посиланням: Мінприроди
Вельмишановний пане Президенте України !
До Вас звертається Національна екологічна рада України, яка об’єднує 24 всеукраїнських природоохоронних організацій, осередки яких діють в усіх регіонах України, обласних центрах, містах та селах.
Ми стурбовані ситуацією, що склалася у Міністерстві екології та природних ресурсів України та в цілому у природоохоронній галузі.
В Україні постійно погіршується екологічна ситуація. Українці п’ють брудну воду, дихають отруєним повітрям, вживають неякісні продукти харчування, які містять небезпечні хімічні речовини та ГМО. Вирубування лісів, безконтрольне добування природних ресурсів, знищення родючих ґрунтів, забруднення природного середовища наближають нашу країну до екологічної катастрофи. Смертність немовлят віком до року в Україні є однією з найвищих у світі. Кризовий стан довкілля та пов’язаний з цим чинником вплив на здоров’я населення становить загрозу національній безпеці України.
Державне управління в сфері охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів є малоефективним у зв‘язку з тим, що:
– органи, які його здійснюють, не відповідають сучасним викликам та залежать від політичної кон’юктури;
– ними керують люди, які постійно змінюються та не є фахівцями у сфері охорони довкілля. Їхні призначення обумовлені не стільки необхідністю забезпечення ефективної державної політики в сфері охорони довкілля, скільки забезпеченням бізнес-інтересів комерційних структур, наближених до влади;
– корумпованість державних органів управління та контролю у природоохоронній галузі поширена по всій вертикалі;
– увесь низовий апарат чиновників і фахівців змушений підкорятися командам «зверху» через загрозу звільнення.
У 2010 – 2013 роках впроваджувалась так звана «адміністративна реформа», яка суттєво змінила структуру та повноваження центральних та місцевих органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища. Було ліквідовано Державну службу заповідної справи, згорнуто роботу структур, які забезпечували міжвідомчу координацію, наприклад, Урядові комітети, Міжвідомчі комісії, Міжвідомчі робочі групи тощо. Відсутність на інституційному рівні структур, відповідальних за інтеграцію екологічної політики, створило загрозу невиконання або неналежного виконання Стратегії державної екологічної політики до 2020 року та Національного плану дій охорони навколишнього природного середовища до 2015 року.
Територіальні органи Мінприроди були також ліквідовані, що призвело до неможливості реалізовувати державну екологічну політику на регіональному рівні і розв’язало руки місцевим «князькам» для хижацького викачування та привласнення природних ресурсів. Кінцевою метою таких рішень колишньої влади була повна ліквідація державного та громадського контролю за використанням природних ресурсів та збереженням довкілля.
В Україні набрала силу лобістська діяльність бізнесових структур, спрямована лише на те, щоб зменшити кількість природоохоронних вимог для бізнесової діяльності.
Для політичної еліти України проблеми збалансованого природокористування, екологічної безпеки та збереження Природи не є пріоритетними. На розгляд Верховної Ради України виносяться проекти законів, які суперечать чинному природоохоронному законодавству, не відповідають європейським стандартам та призводять до невідворотних негативних змін стану довкілля.
Останніми роками на законодавчому рівні звужені можливості реального впливу громадськості на прийняття екологічно важливих рішень. В Україні не працюють механізми притягнення до відповідальності посадових осіб, які ухвалюють рішення, згубні для Природи та здоров’я людей.
Криза державного управління у сфері охорони довкілля поглиблюється внаслідок корупційних дій посадових осіб. Кадрова політика, що ґрунтується лише на врахуванні політичної приналежності кандидатів (політичне квотування) призвела до вимивання фахово підготовлених чиновників з системи державного управління в сфері охорони довкілля та до того, що у природоохоронну галузь потрапили люди, ціннісні орієнтації яких не пов‘язані із збереженням природи.
Події Революції Гідності кардинально змінили нашу країну, свідомість українців, дали серйозний поштовх для розвитку громадянського суспільства. Екологічні громадські організації брали активну участь у революційних подіях, бо усвідомлювали необхідність глибинних змін і реформування України.
Ми мали надію, що зміни відбудуться і в галузі охорони довкілля, де на громадських засадах працюємо багато років, прикладаємо свої зусилля, інтелектуальні напрацювання, фахові знання.
Для того, щоб зупинити процеси руйнування системи державного управління у природоохоронній сфері, які призводять до вичерпання і деградації природно-ресурсного потенціалу України, національні екологічні організації застерігали від небезпеки призначення на посаду керівника Мінприроди людини, яка не має спеціальної фахової підготовки в галузі охорони довкілля.
В першу чергу ми спирались на положення частини 2 статті 7 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища», згідно якої екологічні знання є обов’язковою кваліфікаційною вимогою для всіх посадових осіб, діяльність яких пов’язана з використанням природних ресурсів та призводить до впливу на стан навколишнього природного середовища.
Проте, керівні посади в Міністерстві екології та природних ресурсів, Державній екологічній інспекції, департаментах та підрозділах знову розподілились за квотним партійним принципом.
Судячи з автобіографічних даних та досвіду попередньої роботи чинного очільника Мінприроди України Мохник А.В. ніколи не займав посади в державних установах, організаціях, які здійснюють свою діяльність в екологічній сфері, не брав участі в природоохоронній діяльності, не має фахової екологічної (або суміжної) освіти та не здійснював самостійну управлінську діяльність, пов’язану з охороною навколишнього природного середовища.
Громадські екологічні організації зробили аналіз діяльності Міністра за 4 місяці його перебування на цій посаді та вважають, що в природоохоронній галузі не тільки не почалися позитивні зрушення, але й спостерігається тенденція до погіршення ситуації, зокрема:
1. Наказом Міністра А.В.Мохника від 16.05.2014 р. № 144 затверджено нову структуру центрального апарату Міністерства екології та природних ресурсів України, яка є спотвореною версією раніше існуючих структур, в якій в повній мірі проявився правовий нігілізм очільника Мінприроди.
Вперше за всю історію Міністерства ліквідовано Управління міжнародного співробітництва. На базі юридичного департаменту створено Департамент правової та міжнародної діяльності. Це суперечить пунктам 2 та 12 Загального Положення «Про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. № 1040, де наголошено, що «юридична служба при міністерствах є самостійним структурним підрозділом і покладення на юридичну службу обов’язків, що не належать або виходять за межі її компетенції, не допускається».
Зазначене рішення свідчить про нерозуміння ситуації, завдань та викликів, які стоять перед Україною у зв’язку з укладанням 27 червня 2014 року Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
Європейська інтеграція це не тільки адаптація українського законодавства до директив ЄС та підготовка законодавчих і нормативно-правових актів, але й впровадження комплексного підходу до формування та реалізації екологічної політики України, її інтеграцію в інші сектори економіки, розроблення і реалізація економічних та фіскальних механізмів тощо.
У новій структурі Міністерства ліквідовано Департамент стратегічного планування та екологічної політики. Залишився лише Відділ стратегічного планування, що значно понижує статус структурного підрозділу, до функцій якого відносяться питання забезпечення формування державної екологічної політики, створення механізмів її реалізації, моніторингу виконання і аналізу ефективності на національному, галузевому, регіональних рівнях у рамках державних цільових та регіональних програм з охорони довкілля. Зазначене рішення негативно вплине на якість реалізації екологічної політики, особливо в умовах ліквідації територіальних органів Мінприроди.
У той же час, в структурі Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення діяльності Міністра функціонують:
– Відділ забезпечення діяльності Міністра (патронатна служба) чисельністю 5 осіб;
– Відділ організаційно-аналітичної роботи чисельністю 5 осіб;
– Відділ комунікацій чисельністю 5 осіб;
– Сектор роботи зі звернення громадян та забезпечення доступу до публічної інформації чисельністю 3 особи.
– Група радників Міністра 7 осіб.
Спостерігається дублювання функцій підрозділів, бажання влаштувати на роботу своїх людей, недовіра до інших структурних підрозділів центрального апарату Міністерства. Незрозумілими є функції Відділу комунікацій, при наявності Сектору роботи зі звернення громадян та забезпечення доступу до публічної інформації.
В новій структурі ліквідовано Департамент екологічної безпеки, понижено статус структурного підрозділу, до функцій якого відносяться питання забезпечення державного моніторингу стану довкілля. Відсутні структурні підрозділи, які відповідають за формування економічних механізмів природокористування, інтеграцію екологічної політики в галузеві та регіональну політики, екологізацію окремих секторів економіки та суспільного життя в цілому, зміну моделей виробництва і споживання, формування екологічної культури та світогляду громадян.
Суттєво зменшена чисельність підрозділів та працівників, що безпосередньо займаються питаннями екологічної безпеки, охорони та відновлення природних екосистем.
2. Абсолютно незрозумілим є підходи до розмірів преміювання працівників центрального апарату Мінприроди (зокрема новопризначених працівників патронатної служби Міністра та його 7 радників ) за квітень поточного року, у загальній сумі 143 тис. грн. При цьому, різниця в обсягах преміювання фахівців низової та середньої ланки, які і виконують всю основну роботу в Міністерстві та працівників служби Міністра є неадекватною. І це відбувається в той час, коли країна веде боротьбу за незалежність і виживання, а уряд декларує економію та обмеження в усіх сферах життя.
3. Проект Положення про Міністерство, розроблений під керівництвом чинного Міністра, що має відновити, в тому числі, і територіальні органи не вирішує, а навпаки ускладнює процес управління у сфері охорони навколишнього природного середовища, оскільки створює умови для дублювання повноважень та неефективного використання державного бюджету, може призвести до конфлікту компетенції між територіальними органами Мінприроди (передбачених проектом Положення) та відповідними департаментами у складі обласних державних адміністрацій.
4. Особливу стурбованість громадських екологічних організацій викликають факти, які суперечать положенням Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Зокрема, законодавством передбачено 10 – денний термін для розгляду ліцензійного пакету документів. Засідання Ліцензійної комісії Мінприроди України проводяться несистематично (квітень та червень), що дає можливість чиновникам маніпулювати кінцевими «потрібними» рішеннями.
Важливий проект Закону України «Про упаковку та відходи упаковки» продовжує мандрувати коридорами Мінприроди. Перший заступник Міністра, лобіює ідею формування «нової – старої» моделі збирання коштів на рахунок «єдиного оператора», про що він наголосив на зустрічі з представниками Європейської бізнес асоціації. Подібна корупційна схема зараз діє в Україні на прикладі ДП «Укрекоресурси» та системи збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив).
5. Станом на 1 липня 2014 року не підготовлений План природоохоронних заходів на 2014 рік, не поданий на затвердження у Міністерство фінансів України. Це призведе до того, що кошти Державного фонду охорони навколишнього середовища не зможуть бути використані ефективно, а надзвичайно критичні, важливі природоохоронні заходи не будуть реалізовані.
6. Попри проголошені гасла відкритості та прозорості нової влади керівник Мінприроди України демонструє повну зневагу до базових європейських принципів участі громадськості у прийнятті екологічно важливих рішень та доступі до екологічної інформації.
7. Прикладом неефективності роботи Міністерства є провальна участь Української делегації у VI Нараді сторін Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті, яка відбулася у Женеві 2 – 5 червня 2014 року. Міністр А. Мохник, який очолював делегацію, не зміг переконати Нараду сторін відтермінувати ухвалення рішення про порушення Конвенції ЕСПО з боку України, зокрема при прийнятті рішення щодо продовження терміну експлуатації першого та другого блоків Рівненської АЕС . А поїздка Міністра екології та природних ресурсів України А. Мохника до США з 15 по 19 червня 2014 року для участі в конференції з питань океанів «Наш океан» виглядає як екологічний урядовий туризм. Натомість, жодних серйозних кроків щодо реформування природоохоронної галузі в контексті Європейської інтеграції України за 4 місяці в Мінрироди навіть не заплановано.
Шановний пане Президенте України!
З огляду на вищезазначене, громадські екологічні організації звертаються до Вас з проханням розглянути ситуацію у природоохоронній галузі та порушити питання про звільнення із займаної посади Міністра екології та природних ресурсів України Мохника А.В.
Національна екологічна рада України плекає надію, що зміни, які всі ми разом виборювали такою дорогою ціною, перетворять Україну в незалежну, демократичну, заможну та європейську державу.
З повагою, Голова Національної
екологічної ради України Тетяна Тимочко
Члени Національної екологічної ради України:
Асоціація природоохоронних територій України
Академія технологічних наук України
Асоціація рибалок України
Благодійний фонд «Громадянська енергія»
Благодійний фонд «Паросток»
Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнське об’єднання ветеранів»
Всеукраїнська громадська організація «До чистих джерел»
Всеукраїнська дитяча спілка «Екологічна варта»
Всеукраїнська екологічна ліга
Громадський рух опору «Врятуємо Полісся!»
Громадська організація «Екологічна безпека»
Громадська організація «Спілка порятунку Голосієва»
Громадський рух України «За право громадян на екологічну безпеку»
Західний центр збереження біологічного різноманіття
Міжнародна громадська організація «Всенародний контроль та захист»
Молодіжна громадська організація «Екоспектр»
Науково-технічна спілка енергетиків та електротехніків України
Національний молодіжний центр «Екологічні ініціативи»
Незалежний інтелектуальний центр
Громадська еколого-правова організація «ЕкоПраво-Київ»
Українська екологічна асоціація «Зелений світ»
Українське ботанічне товариство
Українське товариство охорони природи
Федерація рафтингу Прикарпаття
Звернення громадських природоохоронних організацій до політичних партій, інститутів громадянського суспільства
Громадські природоохоронні організації на національному та регіональному рівнях вже не один рік здійснюють громадський моніторинг екологічної політики в Україні. У 2003 році була ініційована доповідь «Громадська оцінка екологічної політики в Україні», а в 2012 та 2013 роках підготовлені доповіді щодо громадської оцінки процесу реалізації екологічної політики. Одним з основних питань, які розглядалися в документах громадськості, була ефективність державного управління у сфері довкілля та раціонального використання природних ресурсів, зокрема, здатність Мінприроди України виконувати покладені на нього функціональні обов’язки.
На жаль, доводиться констатувати, що державне управління в сфері охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів є малоефективним. Це пов’язано з тим, що:
– органи, які його здійснюють, не є самостійними та незалежними;
– ними керують особи, які постійно змінюються та не є фахівцями у сфері охорони довкілля і державного управління; їхні призначення зумовлені політичною доцільністю партійних груп та забезпеченням бізнес-інтересів комерційних структур, наближених до влади;
– високим є рівень корумпованості органів державного управління та контролю по всій вертикалі;
– державою фактично керує великий бізнес через чиновників які представляють його інтереси, всупереч інтересам держави Україна та її громадян;
– працівники міністерства – фахівці з питань охорони довкілля змушені підкорятися командам «зверху» через загрозу звільнення.
У 2010 році була розпочата громадська кампанія «Припинити деградацію Мінприроди!», під час якої громадські екологічні організації вимагали зупинити знищення державної природоохоронної системи. Незважаючи на це, бізнес-структури у 2011 році пролобіювали у Верховній Раді України скасування державної екологічної експертизи, що відкрило шлях до безконтрольності у сфері охорони довкілля. Було ліквідовано Державну службу заповідної справи, що становить загрозу для збереження заповідників і національних парків від привласнення. У 2012–2013 рр. територіальні органи Мінприроди були також ліквідовані, що призвело до неможливості реалізовувати стратегію національної екологічної політики на регіональному рівні і розв’язало руки місцевим «князькам» у викачуванні природних ресурсів. Кінцевою метою таких рішень влади є повна ліквідація державного та громадського контролю за використанням природних ресурсів та збереженням довкілля.
В Україні набрала силу лобістська діяльність бізнесових структур, спрямована на те, щоб зменшити кількість природоохоронних вимог для певного напряму бізнесової діяльності.
Для нинішньої політичної еліти України проблеми раціонального природокористування, екобезпеки та збереження природи не є пріоритетними, що зумовлено формуванням центральних органів виконавчої влади великим бізнесом. Політичні партії, кандидати в одномандатних округах від партій, які декларують демократичні принципи та пропагують європейські стандарти, залишають питання охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів в Україні поза увагою. На розгляд Верховної Ради України виносяться законопроекти, які суперечать чинному природоохоронному законодавству та призводять до невідворотних негативних змін стану довкілля.
Можливості реального впливу громадськості на прийняття екологічно значущих рішень відсутні, в тому числі через такі причини:
– ці рішення приймаються непрозоро та кулуарно, громадськість дізнається про них, як правило, за фактом початку робіт;
– в Україні відсутні законодавчі норми, які б зобов’язували чиновників враховувати пропозиції громадськості. Практика свідчить, що лише завдяки неймовірним зусиллям громадськість може вплинути на процес прийняття рішень, які мають негативний вплив на довкілля;
– не працюють механізми притягнення до відповідальності посадових осіб, які ухвалюють рішення, згубні для природи та здоров’я населення.
Для того, щоб зупинити процеси руйнування системи державного управління у природоохоронній сфері, які призводять до вичерпання і деградації природно-ресурсного потенціалу України, Національна екологічна рада України вирішила:
Звернутися до Генеральної прокуратури України з вимогою створити комісію для перевірки діяльності Мінприроди України за 2010-2014 рр. До складу комісії пропонуємо включити представників КРУ, Головдержслужби, Рахункової палати та представників громадських екологічних організацій, яка має розглянути такі питання:
законність руйнування системи державного управління (ліквідація обласних управлінь Мінприроди та Державної заповідної служби, перепідпорядкування Держлісгоспу, Держземагентству тощо);
відповідність екологічному законодавству України кадрової політики Мінприроди;
ефективність використання коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища України, зокрема коштів, залучених від продажу Японії одиниць установленої кількості (290 млн євро);
Розпочати процес люстрації природоохоронної галузі.
Вимагати, щоб під час формування керівництва Мінприроди були враховані такі критерії:
Наполягати на тому, щоб новопризначений Міністр екології та природних ресурсів України мав можливість самостійно призначати заступників міністра і директорів департаментів з числа виключно компетентних і підготовлених фахівців без політичної належності.
Вимагати у разі призначення Уряду за партійними квотами покладення відповідальності за діяльність Мінприроди на ту політичну силу, представник якої очолить міністерство.
Заперечити призначення на посаду заступника міністра голів громадських рад. Такий крок буде лише продовженням практики дій державної влади протягом останніх років, коли громадські ради при міністерствах і відомствах перейшли під вплив керівників цих установ.
Вимагати від нового керівництва Мінприроди чіткої програми взаємодії з громадськістю.
Національна екологічна рада України буде і надалі забезпечувати громадський моніторинг Мінприроди України та реалізації державної екологічної політики.
Члени національної екологічної ради України:
Академія технологічних наук України
Асоціація рибалок України
Благодійний фонд «Громадянська енергія»
Благодійний фонд «Паросток»
Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнське об’єднання ветеранів»
Всеукраїнська громадська організація «До чистих джерел»
Всеукраїнська дитяча спілка «Екологічна варта»
Всеукраїнська екологічна ліга
Громадський рух опору «Врятуємо Полісся!»
Громадський рух України «За право громадян на екологічну безпеку»
Західний центр збереження біологічного різноманіття
Міжнародна громадська організація «Всенародний контроль та захист»
Молодіжна громадська організація «Екоспектр»
Науково-технічна спілка енергетиків та електротехніків України
Національний молодіжний центр «Екологічні ініціативи»
Незалежний інтелектуальний центр
Українська екологічна асоціація «Зелений світ»
Українське товариство охорони природи
044 251 13 37, 067 508 29 10
