Звернення громадських природоохоронних організацій до політичних партій, інститутів громадянського суспільства

Громадські природоохоронні організації на національному та регіональному рівнях вже не один рік здійснюють громадський моніторинг екологічної політики в Україні. У 2003 році була ініційована доповідь «Громадська оцінка екологічної політики в Україні», а в 2012 та 2013 роках підготовлені доповіді щодо громадської оцінки процесу реалізації екологічної політики. Одним з основних питань, які розглядалися в документах громадськості, була ефективність державного управління у сфері довкілля та раціонального використання природних ресурсів, зокрема, здатність Мінприроди України виконувати покладені на нього функціональні обов’язки.

На жаль, доводиться констатувати, що державне управління в сфері охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів є малоефективним. Це пов’язано з тим, що:

– органи, які його здійснюють, не є самостійними та незалежними;

– ними керують особи, які постійно змінюються та не є фахівцями у сфері охорони довкілля і державного управління; їхні призначення зумовлені політичною доцільністю партійних груп та забезпеченням бізнес-інтересів комерційних структур, наближених до влади;

– високим є рівень корумпованості органів державного управління та контролю по всій вертикалі;

– державою фактично керує великий бізнес через чиновників які представляють його інтереси, всупереч інтересам держави Україна та її громадян;

– працівники міністерства – фахівці з питань охорони довкілля змушені підкорятися командам «зверху» через загрозу звільнення.

У 2010 році була розпочата громадська кампанія «Припинити деградацію Мінприроди!», під час якої громадські екологічні організації вимагали зупинити знищення державної природоохоронної системи. Незважаючи на це, бізнес-структури у 2011 році пролобіювали у Верховній Раді України скасування державної екологічної експертизи, що відкрило шлях до безконтрольності у сфері охорони довкілля. Було ліквідовано Державну службу заповідної справи, що становить загрозу для збереження заповідників і національних парків від привласнення. У 2012–2013 рр. територіальні органи Мінприроди були також ліквідовані, що призвело до неможливості реалізовувати стратегію національної екологічної політики на регіональному рівні і розв’язало руки місцевим «князькам» у викачуванні природних ресурсів. Кінцевою метою таких рішень влади є повна ліквідація державного та громадського контролю за використанням природних ресурсів та збереженням довкілля.

В Україні набрала силу лобістська діяльність бізнесових структур, спрямована на те, щоб зменшити кількість природоохоронних вимог для певного напряму бізнесової діяльності.

Для нинішньої політичної еліти України проблеми раціонального природокористування, екобезпеки та збереження природи не є пріоритетними, що зумовлено формуванням центральних органів виконавчої влади великим бізнесом. Політичні партії, кандидати в одномандатних округах від партій, які декларують демократичні принципи та пропагують європейські стандарти, залишають питання охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів в Україні поза увагою. На розгляд Верховної Ради України виносяться законопроекти, які суперечать чинному природоохоронному законодавству та призводять до невідворотних негативних змін стану довкілля.

Можливості реального впливу громадськості на прийняття екологічно значущих рішень відсутні, в тому числі через такі причини:

– ці рішення приймаються непрозоро та кулуарно, громадськість дізнається про них, як правило, за фактом початку робіт;

– в Україні відсутні законодавчі норми, які б зобов’язували чиновників враховувати пропозиції громадськості. Практика свідчить, що лише завдяки неймовірним зусиллям громадськість може вплинути на процес прийняття рішень, які мають негативний вплив на довкілля;

– не працюють механізми притягнення до відповідальності посадових осіб, які ухвалюють рішення, згубні для природи та здоров’я населення.

Для того, щоб зупинити процеси руйнування системи державного управління у природоохоронній сфері, які призводять до вичерпання і деградації природно-ресурсного потенціалу України, Національна екологічна рада України вирішила:

1. Звернутися до Генеральної прокуратури України з вимогою створити комісію для перевірки діяльності Мінприроди України за 2010-2014 рр. До складу комісії пропонуємо включити представників КРУ, Головдержслужби, Рахункової палати та представників громадських екологічних організацій, яка має розглянути такі питання:

• законність руйнування системи державного управління (ліквідація обласних управлінь Мінприроди та Державної заповідної служби, перепідпорядкування Держлісгоспу, Держземагентству тощо);

• відповідність екологічному законодавству України кадрової політики Мінприроди;

• ефективність використання коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища України, зокрема коштів, залучених від продажу Японії одиниць установленої кількості (290 млн євро);

2. Розпочати процес люстрації природоохоронної галузі.

3. Вимагати, щоб під час формування керівництва Мінприроди були враховані такі критерії:

• Екологічні знання є обов’язковою кваліфікаційною вимогою для всіх посадових осіб, діяльність яких пов’язана з використанням природних ресурсів та призводить до впливу на стан навколишнього природного середовища (ст. 7 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища») .
• Відсутність бізнес-інтересів.
• Бездоганна ділова репутація.
• Ціннісна орієнтація на збереження довкілля.
• Навички співпраці з громадськістю.

4. Наполягати на тому, щоб новопризначений Міністр екології та природних ресурсів України мав можливість самостійно призначати заступників міністра і директорів департаментів з числа виключно компетентних і підготовлених фахівців без політичної належності.

5. Вимагати у разі призначення Уряду за партійними квотами покладення відповідальності за діяльність Мінприроди на ту політичну силу, представник якої очолить міністерство.

6. Заперечити призначення на посаду заступника міністра голів громадських рад. Такий крок буде лише продовженням практики дій державної влади протягом останніх років, коли громадські ради при міністерствах і відомствах перейшли під вплив керівників цих установ.

7. Вимагати від нового керівництва Мінприроди чіткої програми взаємодії з громадськістю.

Національна екологічна рада України буде і надалі забезпечувати громадський моніторинг Мінприроди України та реалізації державної екологічної політики.

Члени національної екологічної ради України:

Академія технологічних наук України

Асоціація рибалок України

Благодійний фонд «Громадянська енергія»

Благодійний фонд «Паросток»

Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнське об’єднання ветеранів»

Всеукраїнська громадська організація «До чистих джерел»

Всеукраїнська дитяча спілка «Екологічна варта»

Всеукраїнська екологічна ліга

Громадський рух опору «Врятуємо Полісся!»

Громадський рух України «За право громадян на екологічну безпеку»

Західний центр збереження біологічного різноманіття

Міжнародна громадська організація «Всенародний контроль та захист»

Молодіжна громадська організація «Екоспектр»

Науково-технічна спілка енергетиків та електротехніків України

Національний молодіжний центр «Екологічні ініціативи»

Незалежний інтелектуальний центр

Українська екологічна асоціація «Зелений світ»

Українське товариство охорони природи

044 251 13 37, 067 508 29 10

ecorada@ukr.net