У п’ятницю, 18 квітня відбувся онлайн-семінар «Регіональні центри моніторингу: перспективи та виклики».  Місце – платформа Zoom. У заході взяли участь понад 108 осіб. Серед них – представники територіальних громад, обласних військових адміністрацій, науковці та зацікавлена громадськість.

Семінар організувала Програма «Чисте повітря для України» спільно з чеською неурядовою громадською організацією «Арніка» та департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської ОВА.

– Для Дніпропетровської області питання побудови системи моніторингу довкілля є одним з найважливіших. Регіон є потужно промисловим та має надмірне техногенне навантаження. Ще з 2016 року, Дніпропетровська ОДА та Департамент екології та природних ресурсів активно розбудовують автоматизовану систему моніторингу захисту довкілля. Вона заснована на сучасних принципах та наближалася до європейських стандартів. Через воєнний стан система на деякий час, призупинила свою діяльність. Ми сподіваємося якнайшвидше відновити роботу і за допомогою наших чеських партнерів рухаємося у цьому напрямку, – зазначила представниця департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської ОВА Ольга Лемех.

ЦЕМ – пілотний проєкт з моніторингу довкілля в Дніпропетровській області.

– Ідея Центру екологічного моніторингу  – пілотна спроба протестувати автоматизований моніторинг довкілля. Ми починали з дослідження якості повітря. Потім, додалася вода. Хотіли все спробувати на практиці у нашій області і рекомендувати це по всій Україні, – розповідає Олексій Ангурець.

Він – експерт з екології та сталого розвитку програми «Чисте повітря для України». Саме Олексій Ангурець – один із ініціаторів створення Центру екологічного моніторингу на Дніпропетровщині.

Взагалі ідея створення ЦЕМ – доволі стара. Бо Дніпропетровщина протягом багатьох десятирічь тримає статус потужного промислового регіону. А звідси і проблеми екологічного навантаження та якості повітря. Ще в 80-х роках ХХ століття тодішні екоактивісти хотіли створити систему подібну до ЦЕМ, але їхнім намірам не судилося стати реальністю. Ще кілька невдалих спроб було вже після проголошення Незалежності. І ось Центр екологічного моніторингу запрацював у 2017 році, на базі КП Дніпропетровської обласної ради.

– Ми реалізовували цю ініціативу одні з перших в Україні, – сказав Олексій Ангурець.

Один з ключових принципів роботи ЦЕМ – це автоматизований моніторинг. Сучасні станції мають змогу працювати в режимі 24 на 7.

– Це означає наявність повної картини такого динамічного середовища, як повітря. А там все змінюється дуже швидко. Забруднення і викиди треба фіксувати не гаючи часу, особливо якщо відбувається, припустимо техногенна катастрофа, – пояснив Олексій Ангурець.

Для розуміння ситуації з якістю повітря на певній території,  даних з одного сенсору буде замало. Потрібна ціла мережа станцій. Високоточне референте обладнання коштує чималих грошей. На балансі ЦЕМ перебувають дві такі станції: «Зевс-1» та «Зевс-2». Але щоб давати точну інформацію необхідна значно більша мережа.

– Саме тому, ми поєднали більш дешеві сенсори з високоточним обладнанням. Це дає можливість отримати значно ширшу картину. Відповідно до нашої програми, 5 – 6 референтних станцій і більш бюджетних сенсорів дадуть нам можливість бачити та розуміти всю ситуацію із атмосферним  повітрям, прогнозувати його стан, а органами влади приймати якісні управлінські рішення, – пояснив Олексій Ангурець.

На момент російського повномасштабного вторгнення КП ЦЕМ досягло певних успіхів.

– Ми мали систему, яка давала можливість закласти базу, щоб розуміти стан якості повітря в області, – додав Олексій Ангурець.

Але війна внесла свої корективи. Через брак грошей в обласному бюджеті, фінансування КП «Центр екологічного моніторингу» довелося на деякий час поставити на паузу. Наразі ЦЕМ працює завдяки підтримки чеських партнерів.

– Наша поточна ситуація – це війна. Вона почалася в 2014 і її гостра фаза з 2022 року внесла певні зміни і в ідею моніторингу загалом. Тепер ми маємо говорити про  моніторинг не тільки як екологічну складову. Він має стати і частиною цивільної оборони, – переконаний Олексій Ангурець.

Як регіональні центри моніторингу регулюються законодавчо?

Вперше поняття «регіональні центри моніторингу довкілля» з’явилося у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної системи моніторингу довкілля, інформації про стан довкілля (екологічної інформації) та інформаційного управління у сфері довкілля» №2973.

У статті 22-1 йдеться про 4 рівні системи моніторингу довкілля: національний, регіональний, локальний та об’єктовий. Регіональні Центри моніторингу довкілля (далі – РЦМД – ред.) створюються органами влади на регіональному рівні. Але є нюанс. Законодавство не дає органам регіональної влади  прямого імперативу на формування РЦМД. Це, насамперед, не їхній обов’язок, а можливість.

–  З одного боку, це має і плюси і мінуси.  Регіональні центри – новий елемент системи моніторингу довкілля. Він потребує опрацювання, вивчення і практики. З іншого боку, це дає певну несистемність та хаотичність. В деяких областях такі регіональні центри можуть створитися, а в інших – ні. Тут все залежить від прийнятих рішень на регіональному рівні, –  переконана експертка у сфері моніторингу та якості повітря Рімма Куштим.

Крім того, Закон № 2973 набуває чинності через 6 місяців після скасування воєнного стану. Коли це станеться невідомо. Росіяни кожного дня обстрілюють українські терена і вбивають людей. А отже, цей Закон, по суті орієнтований на майбутнє.

Наступним нормативним актом про РЦМД є Постанова Кабміну від 13 червня 2024 року №684 «Деякі питання функціонування державної системи моніторингу довкілля та її підсистем». Тут більш детально прописано про реалізацію закону№ 2973. Постанова Кабміну визначає роль регіональних центрів моніторингу. Вони виконують свої функції на регіональному рівні.

Крім того, українське законодавство передбачає 8 систем моніторингу: повітря, вод, земель та ґрунтів, біологічного та ландшафтного різноманіття, геологічного середовища, впливу фізичних факторів: температури, шуму, вібрації.

На думку Рімми Куштим, у нормативних актах слід виписати, якою буде роль регіональних центрів у кожній з цих підсистем.

– У дослідженнях якості повітря ситуація більш-менш зрозуміла. Тут наявне обладнання та якась практика. А от моніторинг деяких інших систем геть не розвинений в Україні та існує лише на папері, – пояснює експертка.

У Наказі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №1720 від 23.12.2024 «Про затвердження Порядку створення регіональних центрів моніторингу довкілля» йдеться про те, що РЦМД мають збирати інформацію про довкілля, зберігати її та ділитися нею з громадськістю та органами влади. Останні мають на основі цієї інформації приймати рішення.

– Зберігання інформації і поширення її в автоматизованому вигляді – важливий крок, щоб система моніторингу довкілля почала працювати, – резюмує Рімма Кушпіт.

Досвід Кривого Рогу в розбудові муніципального моніторингу

– Сучасне законодавство нам запропонувало небагато не мало – управляти якістю атмосферного повітря. Керувати будь-яким процесом – це складно. А таким складним компонентом навколишнього середовища як атмосферне повітря – амбітна мета, –  сказав начальник управління екології Криворізької міської ради Олександр Скакальський.

Кривий Ріг – місто з найбільшою системою моніторингу якості атмосферного повітря в усій Україні. Наразі там налічується 35 постів автоматизованого контролю. Свій шлях Кривий Ріг розпочав з 2012 року. 

– Нам було складно, бо тоді не існувало жодного нормативно-правового акту, який би регламентував обов’язковість створення автоматизованих систем моніторингу, – додав Олександр Скакальський.

А в 2019 році, у місті запрацював аналітичний відділ показників якості повітря в КП «Інститут розвитку міста Кривого Рогу».

 –  Ми спробували винести блок обробки даних за межі органів місцевого самоврядування. Процес обробки даних і підготовка інформації для прийняття певних управлінських рішень мають робити фахівці технічного характеру, а не посадові особи, – переконаний Олександр Скакальський.

На його думку, регіональні центри моніторингу мають бути спеціалізованими установами, які зранку і до вечора займаються одним питанням – збиранням та обробкою даних. Це – більш ефективний підхід роботи, спрямований на результат.

Також в місті діє програма з державного моніторингу. Завдяки їй вдалося збільшити кількість постів якості атмосферного повітря. Їх, в тому числі, облаштовують і промислові підприємства. Відтак. «АрселорМіттал Кривий Ріг», у минулому 2024 році встановив 3 пости з більш сучасним обладнанням.

– І робота на цьому не завершується. Ми плануємо розвиватися далі, – додав Олександр Скакальський.

У 2024 році, завдяки співпраці з ПРО ООН та за підтримки уряду Швеції, місто отримало індикативну станцію моніторингу та портативну з поєднанням з квадрокопетром. Остання дає можливість досліджувати важкодоступні місцевості.

– Такий вид обладнання дозволить вдосконалити нашу систему, збільшити кількість індикаторів з яких  збирається інформація про якість атмосферного повітря, – сказав Олександр Скакальський.

У Кривому Розі до цифрових технологій – особлива увага. У 2024 році створили модуль геоінформаційної системи «Екомоніторинг». Він забезпечує оперативний доступ до даних про якість повітря зі всіх постів моніторингу.

Проблемні питання створення та функціонування РЦМД як структурного підрозділу департаменту

Про те, як мають функціонувати РЦМД, розповіла начальник відділу стратегічної екологічної оцінки та державного моніторингу у департаменті захисту довкілля Запорізької ОДА, Марія Ходаріна.

Загалом, основними  функціями центрів мають бути: збирання та обробка даних про стан довкілля, проведення лабораторних досліджень, формування бази даних, підготовка аналітичних звітів та надання інформації органам державної влади та місцевого самоврядування.

Марія Ходаріна наголосила, що РЦМД можуть створюватися як окремі юридичні особи або як структурні підрозділи існуючих установ. Вони підпорядковуються Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів України або відповідним обласним державним адміністраціям.

Також вона розповіла, що не так із законодавчою базою про РЦДМ

1. Нечіткість у визначенні повноважень та відповідальності органів.
2. Відсутність механізмів фінансування.

– Коли ти працюєш в державній установі, то розумієш що коштів скоріш за все з держбюджету не буде.  Вся відповідальність лягає на обласні. Але Запоріжжя – прифронтова громада. Тому ми розуміємо, що вона, насамперед потребує відновлення,  – пояснила Марія Ходаріна.

3. Відсутність стандартів та методик моніторингу. Дані можуть бути неоднорідними. Але моніторинг це не тільки збір даних, це і про відстеження змін середовища та подальше реагування на них.
4. Відсутність чітких вимог до технічного забезпечення – кадровий та технічний голод (спеціалісти, програмне, та технічне та ресурсне забезпечення РЦМД)
5. Відсутність чітких критеріїв ефективності системи моніторингу. Немає індикаторів щодо функціонування системи.
6. Обмежений доступ до інформації громадськості. Закон не гарантує повного та своєчасного доступу громадян до екологічної інформації, що суперечить принципам прозорості та відкритості.
7. Недостатня інтеграція з міжнародними системами. Наше законодавство не завжди відповідає міжнародним стандартам. Щоб вклинитися в міжнародну систему наша держава має створювати законодавчу базу по міжнародним стандартам.

Ось що Марія Ходаріна рекомендує зробити для того, щоб поліпшити законодавчу базу України про РДМЦ.

1.     Вибудувати чітку ієрархію з розподілом повноважень.
2.     Визначити конкретні завдання та сфери відповідальності кожного органу.
3.     Визначити сталі джерела фінансування.
4.     Національні стандарти та методики моніторингу мають відповідати міжнародним вимогам  і забезпечувати достовірність у порівнянні даних.
5.     Запровадити єдині протоколи обміну інформацією з іншими інформаційними системами.
6.     Стандартизувати технічні вимоги до обладнання та методів вимірювання.
7.     Систематизувати показники для регулярної оцінки ефективності моніторингу.
8.     Запровадити набір протоколів = управлінських рішень, які запускаються при настанні певних умов/перевищення рівнів – для запровадження на регіональному рівнів.

Нижче – посилання на презентацію Марії Ходаріної.

ЗЕЛЕНА_ЕНЕРГЕТИКА_В_СУЧАСНИХ_УМОВАХ

Як ПРО ООН розвиває моніторинг довкілля на теренах Дніпропетровського регіону?

Шведський Уряд запроваджує в Україні проєкт, присвячений посиленню моніторингу довкілля і спроможності його захисту на локальному рівні. Про нього під час семінару розповіла Ольга Сютікова – спеціалістка з відновлення довкілля постраждалих громад, Програми Розвитку ООН.

– Ми працюємо з локальними громадами і вирішили, що маємо йти у великі промислові міста. Ми попередньо відбирали, де будемо працювати. У якості модельного першого об’єкту ми взяли Дніпропетровщину і зокрема місто Кривий Ріг, –  сказала Ольга Сютікова.

Для реалізації програми потрібні станції моніторингу якості повітря. Фахівці програми писали листи представникам територіальних громад, щоб дізнатися, яке вони мають обладнання.

– Ми переважно отримували відповіді: або потужності безнадійно застаріли, а інформація надається підприємству у вигляді Eхel-таблиць. А це означає, що вона не може бути ні автоматизованою ні верифікованою, – зазначила Ольга Сютікова.

Зрештою, фахівці проєкту вирішили закупити індикативні та портативні станції. Останні можна розташувати на дронах, і це дає змогу дослідити деякі важкодоступні об’єкти: стічні води, міські сміттєві полігони, кар’єри, підприємства паливної енергетики. Звісно, для того, щоб проводити там дослідження потрібен дозвіл. 

– У Кривому Розі ми піднімали дрон та літали в санітарно-захисній зоні кар’єру. Це було цікаво. Ця технологія використовується в багатьох країнах. Ви можете пробувати на висоті 20 – 40  –  60 піднімати дрон і літати за цією хмарою, якщо її візуально видно. Будувати квадрат чи радіус обльоту і слідкувати, як розповсюджується забруднення в цьому радіусі, – пояснила Ольга Сютікова.

Але в роботі з дронами є один нюанс. В умовах воєнного стану їх глушать РЕБи. А от позитивною опцією індикативних станцій є те, що вони можуть працювати без оператора. Крім того, це обладнання ніяк не залежить від дії РЕБів.

Також проєкт від ПРО ООН передбачає розробку програми, яка б інтегрувала дані з різних станцій моніторингу та різних типів обладнання. На думку Ольги Сюткової, це допоможе синхронізувати протоколи передачі даних.

– Ми хочемо щоб платформа була до певної міри незалежною та самобутньою і давала дані, які потрібні не лише для органів центральної влади, а  і місцевої. Платформа має бути якісним та корисним інструментом, – зазначила експертка.

Чому дані моніторингу довкілля в Україні нагадують лебедя, рака та щуку?

–  Зараз регіональні центри моніторингу – це віз з квадратно-трикутними колесами, – каже Максим Сорока, експерт з екологічної безпеки та моніторингу довкілля, мережі підтримки громадських досліджень «Довкола». Вона здебільшого займається аналітикою. На думку Максима Сороки, діяльність РДМЦ має ряд неузгодженостей, над вирішення яких мали б попрацювати Міндовкілля та законотворці.

По-перше, в регіональні центри моніторингу ніби закладені функції дослідницької діяльності. Але за словами Максима Сороки, дослідження є регульованим видом діяльності, а РЦМД – не наукові установи. Отже, дослідження для центрів моніторингу непередбачені. Тому, вони, приміром, як зрештою і органи управління, не можуть робити моделювання. Чому? Бо досі не розробили методику. Тобто, науково-дослідна діяльність для РДМЦ не передбачена законодавством.

– А якщо вони це будуть робити, на них дуже легко подати до суду, за зловживання влади. І це все (дослідницька діяльність – ред.) зведеться нанівець – сказав Максим Сорока.

По-друге, Максим Сорока каже, що регіональні центри моніторингу не є суб’єктами в держсистемі статистики. А оскільки вони не є суб’єктами, вони не можуть бути користувачами кабінету статистики у держстаті.

– Таким чином, виникає парадоксальна ситуація: вони не збирають інформацію, не можуть впливати на форми статистики і можуть працювати зі статистикою хіба що на загальних підставах – через запити на доступ до інформації.

По-третє, дані з моніторингу довкілля доволі строкаті. Вони елементарно між собою не є сумісними.

– Подивіться уважно, як суб’єкти які не зважаючи на повну відсутність законодавчого регулювання, висвітлюють інформацію на порталі відкритих даних. Наприклад, Гідромет чи органи управління довкілля територіальних громад та адміністрацій. Тільки-но погляньте на ці бази даних! Це ж – лебідь, щука та рак! Кожен висвітлює дані так, як їх зрозуміє, – наголосив Максим Сорока.

На думку експерта, ідея створення єдиної бази даних з різних систем екологічного моніторингу актуальна, оскільки подібна практика існує в Європейському союзі. Але для початку, треба задати стандарти українським даним. Утім, наразі немає жодного нормативно-правового акту, який би їх встановив та регулював.

Ось тут – відеозапис семінару.

Решту презентацій наших спікерів ми завантажимо пізніше. Їх можна буде знайти на цій сторінці.

Захід організовує чеська неурядова організація «Арніка» в рамках проєктів «Посилення екологічного моніторингу Дніпропетровської області під час воєнного конфлікту».

Партнери – ГО «Зелений світ – Друзі Землі» та КП Центр екологічного моніторингу Дніпропетровської обласної ради. Захід відбудеться за підтримки чеського Агентства з Розвитку та Програми «Transition» в рамках Розвитку Міжнародного Співробітництва Чеської Республіки.