Всі записи автора press-centre

Teargas, fire, smoke as clashes erupt between police and protesters in Kiev

Ukrainian protesters clashed with police in Kiev after at least 10,000 people took to Independence Square for an anti-government demonstration. Police retaliation with tear gas and water cannons was prompted by an attempt to storm the government quarter.

What started as a peaceful demonstration on the city’s Independence Square, or Maidan, with heated anti-government slogans being shouted and the announcement that the opposition was creating a“people’s assembly,” turned into violent clashes with the police later Sunday.

Protesters wearing orange helmets and wielding sticks and flares clashed with cordons of security forces surrounding government buildings and attempted to turn over a police bus. According to police, radical activists were also throwing smoke grenades.

Live feeds showed riot police retaliating by throwing flash grenades from behind the cordon, as Twitter exploded with reports of Berkut special police forces readying to forcefully disperse the crowd and water cannon approaching the area.

As tension grew, media reports said police used teargas to push back the crowd.

Some of the protesters started breaking up the pavement, arming themselves with rubble.

The most aggressive group of protesters started throwing stones, debris and Molotovs directly at the police, with some of the petrol bombs landing in the midst of cordons and setting policemen’s uniform on fire.

At least 70 law enforcers have been injured in violent riots and 4 of them are in serious condition, the Ukrainian Interior Ministry spokesperson told Ria novosti.

Protesters clash with Ukranian riot police during a rally near government administration buildings in Kiev January 19, 2014. (Reuters / Gleb Garanich)
Protesters clash with Ukranian riot police during a rally near government administration buildings in Kiev January 19, 2014. (Reuters / Gleb Garanich)

Witnesses from the scene reported that one of the policemen was dragged out of the cordon and beaten by several masked people, and then taken to a tent in Maidan for medical treatment by other protesters. Police officials later reported that he suffered head injuries, broken ribs and nose and has been taken to hospital in “a state of shock.”

A water canon was deployed to the scene of the clashes by the police, but has so far been used only against those attacking the security cordon. The protesters have particularly been keen to discuss the armored vehicle on the Internet as the temperature in Kiev lowered to a freezing -7 degrees Celsius.

Brutal video: Protesters beating up police officers in Kiev

The footage showed several police buses fully ablaze, with fears voiced that they might explode. Eventually demonstrators formed a human cordon around the burning bus trying to stop people approaching it. A total of six police vehicles were damaged in the unrest.

Others, however, continued to incite the crowd, drumming away with hammers on canisters and shouting slogans like “Revolution!” or “Down with the gang!”

Twitter users and Ukrainian opposition figures decried the most aggressive protesters as “provocateurs”and called on them to stop provoking the police.

View image on Twitter

View image on Twitter

Opposition leader Vitaly Klitschko stepped in to try and prevent the clashes, but was sprayed with powder from a fire extinguisher in the process. Photos on Twitter showed Klitschko, covered in foam, trying to calm down the crowd through a bullhorn.

However, protesters did not back off and continued to shower fireworks and other objects on riot police, who protected themselves with shields. As flash and smoke grenades continued to go off, doctors were seen arriving at the scene to treat the injured.

Opposition leader Vitaly Klitschko (C) reacts after he was sprayed with a powder fire extinguisher during a pro-European integration rally in Kiev January 19, 2014 (Reuters / Gleb Garanich)
Opposition leader Vitaly Klitschko (C) reacts after he was sprayed with a powder fire extinguisher during a pro-European integration rally in Kiev January 19, 2014 (Reuters / Gleb Garanich)

Following a meeting with opposition leader Vitaly Klitschko, Ukrainian President Viktor Yanukovich has ordered the country’s Security Council Secretary Andrey Klyuyev to create a working group tasked with resolving the political crisis in the country, Itar-Tass reports citing the press service of the Ukrainian president.

Earlier on Sunday, Klitschko recorded a video message for Yanukovich, in which he urged the President“not to repeat the faith of [Romanian Communist leader Nicolae] Ceausescu and [Libyan leader Muammar] Gaddaffi.” Addressing the President from Maidan, the opposition leader demanded a stop to“pitting the police against the people” and to end “a war against Ukrainian citizens.”

View image on Twitter

Reuters / Gleb Garanich
Reuters / Gleb Garanich

Sunday’s mass protests follow the speedy passing of new legislation by the Ukrainian parliament, which has banned unsanctioned gatherings, imposed multiple restrictions on demonstrations, the media, and internet and toughened penalties for actions like the blocking and seizure of state buildings.

The bill was signed into law by Ukrainian President Viktor Yanukovich on Sunday after getting approval from the parliament on Thursday. This triggered an outcry from the opposition and vigorous condemnation from the Western politicians and media, which branded the laws “undemocratic.”

The new legislation includes authority to arrest protesters who wear masks or helmets, or erect tents or stages without permission from the authorities, criminalization of libel and the distribution of extremist materials, including via the internet, and a ban on motorists to form convoys of more than five vehicles.

Reuters / Gleb Garanich
Reuters / Gleb Garanich

The new laws were ostensibly defied by thousands of Ukrainian protesters on Sunday, as some took to Maidan in masks and helmets and others attempted to form a car convoy and reach the city center but were blocked by the police midway.

Washington has threated to impose sanctions against Ukraine as the White House called on the authorities to “de-escalate the situation,” by withdrawing riot police and beginning a dialogue with the opposition.

“The increasing tension in Ukraine is a direct consequence of the government failing to acknowledge the legitimate grievances of its people,”
 National Security Council spokeswoman Caitlin Hayden said in a statement.

“The US will continue to consider additional steps – including sanctions – in response to the use of violence,”
 Hayden added.

Following Sunday’s riots, the Ukrainian police have opened a criminal case into the mass unrest in central Kiev. The police also said they have footage from CCTV cameras to analyze, warning that the aggressive protesters will be brought to justice. According to the new legislation, perpetrators may face up to 15 years in prison for “mass violation of public order,” as well as large fines.

So far, ten people have been arrested, the Ministry of Internal Affairs said in a statement naming the detainees.

The list includes a 30 -year-old member of “Svoboda” (Freedom) movement. He has a history of being apprehended several times for disorderly conduct. The list also includes a 41-year-old man nicknamed “Skull” who had previously been convicted of murder and served 13 years behind bars.

The Sunday rally also highlighted the frustration shared by many Ukrainian protesters about the lack of a single leader in the opposition movement. Some activists speaking on stage on Maidan urged the opposition parties to come up with a unified leader and criticized them for not being able to do so. Opposition figures asking the protesters to keep calm and refrain from confrontation with the police were also hissed down.

 

http://rt.com/news/ukraine-clashes-protest-law-858/

В Україні постає нова міліція і ДАІ

Попри те, що опозиційні лідери чомусь не змогли скористатися моментом і миттєво діяти по, запропоновану ними ж, планові дій, люди самі поступово втілюють його в життя, не чекаючи спеціальних команд згори.

На останньому недільному вічі, попри холоднечу, було досить гаряче. Емоційно. Частина людей озвучувала своє невдоволення діями опозиції, викрикуючи свої вимоги: «лідера» та «діяти». Так і не отримавши відповіді на питання, хто очолить протест, частина активістів покинула Майдан одразу після виступу опозиційної трійки. Вони не почули, що цього разу, за виключенням деяких моментів, зі сцени було оголошено доволі розумний план дій.

Схоже, опозиціонери вирішили дослухатися до порад громадських активістів та лідерів думок і взяли на озброєння їхні пропозиції. Суть цього плану полягає у вибудовуванні паралельної влади, котра має замінити режим, що остаточно втратив свою легітимність 16 січня. Майдан хоче створити Народну Раду України, що має стати парламентом, нову Конституцію, загони самооборони та муніципальної міліції, проголосити і провести вибори до Київради та столичного міського голови.

Проте далі за слова справа схоже тоді так і не пішла. Вмішалася вулиця. Радикально налаштовані люди, котрі не почули заклику до активних дій, вирішили взяти контроль у свої руки. Так розпочалися сутички на вулиці Грушевського.

Вулиця Грушевського у ніч на 21 січня 2014 року
Вулиця Грушевського у ніч на 21 січня 2014 року

В неділю і в ніч з понеділка на вівторок ночі все ж план дій сам потрохи почав ставати реальністю без втручання в справу опозиції. Народну Раду поки ніхто не утворив, зате з’явилися люди, котрі готові брати на себе відповідальність.

Міліція, що не реагувала на численні виклики по всій нічній столиці, коли люди повідомляли про «беспрєдєл», котрий творили «тітушки», громлячи машини та б’ючи вікна, втратила свою легітимність вслід за владою.

І тоді своє слово сказали Самооборона Майдану та Автомайдан. Вони взялися самостійно патрулювати своє рідне місто, оберігаючи спокій інших мешканців. Вони не отримують за це гроші, а навпаки витрачають свої. На них спокійно можна покластися, бо їх ніхто не перекупить, бо вони рішучі і певні. Врешті-решт, вони почуваються господарями в цьому місті. Ці люди стали по суті муніципальною міліцією. Було помітно – вони відчувають, що роблять добру і правильну справу. Вони гордилися тим, а не відвертали обличчя, як це роблять міліціянти, котрі не хочуть виконувати злочинних наказів, але не мають внутрішньої сили їм протистояти. А вже вдень футбольні фанати заявили, що готові створити свої загони самооборони по захисту киян від злочинців.

«Правий сектор» став аналогом «Беркута». «Дорожній контроль» та Автомайдан сміливо зможуть виконувати функцію ДАІ. Медики, котрі хоробро допомагають пораненим – стати лікарями нової якості, котрі не вимагатимуть хабарів і не прописуватимуть «лівих» ліків.

Нова система починає функціонувати. Все більше українців помічає такі процеси. Люди поширюють ці думки в соцмережах і розуміють власну силу. Все більше стає тих, хто укріплюється в розумінні, що державу можна будувати заново. Власними силами. В головах людей настає справжня революція. Вона не буде миттєвою. Слід розуміти, що процес цей буде важким і не швидким, але він вкрай необхідний. Саме так є можливість перезапустити систему.

Так можна повернути врешті довіру до інституцій, котра зараз просто жахливо низька. І цей процес творення нової, якісно іншої країни, за яким маємо змогу спостерігати наживо, не може не підштовхнути політиків до дій. Вже на 22 січня, День Соборності, скликається Народна Рада, котра має вбудуватися в цю нову паралельну ієрархію.

Це справжній шанс для України стати справді європейською державою. Люди, котрі готові брати на себе відповідальність врешті з’явилися. Політики мусять підтягуватися за ними, бо можуть просто залишитися за бортом цих процесів.

Назарій Заноз – політичний оглядач, публіцист

http://www.radiosvoboda.org/content/article/25237518.html

Точка біфуркації Єврореволюції

Події 16 січня у Верховній Раді стали точкою біфуркації для всього протесного руху, який відбувається в країні з 21 листопада. Фактично, вони показали голу правду, яке виглядає зовсім непривабливо – на фоні наймасовіших і найтриваліших в історії акцій протесту, в яких кількісно задіяні мільйони українців, а географічно вся Україна, влада може без жодних проблем реалізовувати свої найпотаємніші бажання.

Суть цих бажань проста – монополія на владу, гроші і силу.

16 січня влада отримала бюджет, можливість розпоряджатися грішми, виділити великі кошти на силові структури і цим їх посилити, а також до прірви розширила межі застосування сили проти тих, хто для неї найбільш небезпечний.

Фактично, закон спрямований проти суспільства, проти непідконтрольних владі громадських організацій, які стали одним із базових стрижнів Майдану, незалежних журналістів та інтернет-ЗМІ.

Втім, є ще один важливий наслідок ухвалення цих законів: зникла надія на вибори 2015 року.

Проводити будь-які легітимні вибори через прийнятий 16 січня закон неможливо, бо він дає можливість усунути громадські організаціі, що здійснюють спостереження, як “іноземних агентів”, закрити будь-який інтернет ресурс, і посадити за наклеп чи “екстремізм” будь-якого опонента, конкурента чи навіть критика.

За таких умов вибори перетворюються у декоративний засіб самолегітимаціі влади.

Без політичного консенсусу щодо умов та гарантій їхньої чесності, вибори не є шляхом вирішення політичної кризи та виходом із ситуації громадянського конфлікту.

Не варто забувати, що цим законом влада захистила один зі своїх найдієвіших інструментів легалізації рішень – суддів, які (а не виборці і не політичні сили) спочатку визначать перелік осіб, включених до виборчого бюлетеня, а потім і захистять остаточний, продиктований результат таких “виборів”.

Тож за створених 16 січня правових умов президентські вибори-2015 є безсенсовними і нелегітимними ще до іхнього формального початку.

Порушення регламенту на цьому фоні – це лише дрібничка, яка свідчить про те, що правові норми в Україні не працюють, як і інструменти, які мали б виконувати функції арбітрів, наприклад, незалежний суд чи незалежний парламент.

Сподіватися на те, що порушення регламентних норм може стати приводом відкликання чи перегляду законів, щонайменше, наївно, зважаючи на логіку дій, продемонстровану впродовж останніх двох місяців українською владою.

Це – вирок планам опозиції дочекатися 2015 року і виграти президентські вибори. Вибори в 5 округах показали, що виборців можна купити, і ресурс для цього у Януковича є.

Півтора місяці мирних протестів продемонстрували, що влада цілком може тимчасово, але ненадовго, змиритися із заблокованим Майданом Незалежності.

За великим рахунком він для неї є лише емоційним подразником, а не якоюсь перешкодою реалізовувати свої плани із остаточного встановлення беззаконня та авторитаризму.

А збільшення фінансування міліції і заміна керівників армії – це посилення контролю над силовими структурами і приведення їх у максимально мобілізовану позицію.

Підготувати на це відповідь у стандартній системі координат – нереально.

Ключові домовленості Януковича в Москві – політична інтеграція через імпорт російськоі політико-правовоі моделі владарювання (закони 16-го січня), із гарантією визнання і легалізаціі результатів виборів 2015-го, які оголосить ЦВК в Києві.

Тож знову таки неприваблива правда: за півтора місяці протестів ситуація з правами і свободами в Україні суттєво змінилася на гірше.

Прийняти це як остаточну данність – означає девальвувати як протест, так і його цінності.

Прийняти це – забути про можливість зміни влади мирним шляхом в принципі, бо далі Янукович просто увічнить себе у владі особисто, або призначить свого наступника в 2020 році.

Прийняти це – втратити креативний клас, який змушений буде частково емігрувати, а частково пристосуватися до нових умов заради виживання, перетворившись в обслугу діючої влади.

Та ж сама перспектива і в опозиції, бо вона лишатиметься лише декоративним елементом в структурі авторитарної влади.

Що можна протиставити діям влади після 16 січня за умов визнання (до березня 2015 р) легітимності Януковича Заходом?

Лише легітимність опозиції, за яку проголосували більшість (понад 50%) українців у 2012 році, і яка має підтримку багатьох місцевих рад в Україні.

Лише легітимні органи влади, які мають стати альтернативними і на які мають орієнтуватися ті громадяни, які не хочуть жити в умовах звуження їхніх конституційних прав. І лише мирним шляхом.

Основа демократії: джерело влади – народ, інструменти влади – владні інститути.

Зважаючи на те, що “закони про диктатуру” від 16 січня суперечать нормам Конституції, які гарантують українцям базові права, і відкривають шлях для репресивних дій влади, опозиційні депутати, які мають повну суспільну легітимацію, мають:

1. Проголосити альтернативну Раду, яка має задати новий базовий суспільний договір і видавати конкретні декрети для його реалізації.

2. Цей орган влади мають визнати своїми рішеннями органи місцевого самоврядування із декларацією щодо визнання ними рішень Ради.

3. Для забезпечення громадської безпеки Рада має ухвалити рішення про створення загонів муніципальної міліції, яка вирішуватиме це завдання на місцях під контролем органів місцевого самоврядування.

4. Зважаючи на заявлену вимогу Майдану та опозиції розпустити спецпідрозділ Беркут, це має бути один із декретів Ради, який буде впроваджено в регіонах.

5. Рада має оголосити і забезпечити проведення місцевих виборів в Києві як ініціативу громади, зважаючи, що в Києві немає легітимного органу місцевого самоврядування. Провести вибори технічно не просто, але цілком можливо.

6. Рада має скликати Конституційну асамблею і підготувати текст Конституції, який би дав відповідь на питання створення системи балансів та противаг, аби унеможливити узурпацію влади і забезпечити безпеку та права громадян.

7. Текст Конституції може бути схвалено на референдумі (звісно ж, не за діючим ганебним законом про референдум), проведення якого забезпечать органи місцевого самоврядування, які визнають Раду.

8. І вже на основі нових правил має початися процес виборів.

Все це має реалізовуватися винятково в мирний спосіб і не передбачає жодних насильницьких дій.

Цей шлях достатньо складний, але не неможливий. Він потребує рішучості від опозиціонерів, але дає можливість уникнути насилля і спиратися на головний легальний механізм – волю народу, якщо інші правові норми тотально ігноруються.

Він має в собі певні ризики для опозиціонерів, але вони не більші, аніж в автомайданівців, які не припинять їздити колонами, чи активістів, які й далі будуть під судами, коли судутимуть їхніх колег.

Він базований на основному і ледь не єдиному ресурсові опозиції – підтримці людей. Тисячі цих людей вже майже два місяці живуть на Майдані, сотні тисяч вклалися в нього своїми ресурсами, кілька мільйонів – своїм часом, десятки мільйонів – своєю підтримкою.

Майдан без політичних кроків та легальних інститутів не дає відповіді на базове питання впливу на ухвалення рішень та встановлення правил гри в країні. А це означає, що без цих політичних рішень та волі для їхнього втілення енергія Майдану піде на підігрів зимового повітря і обернеться роками розчарування, безнадії та подальшої стрімкої деградації країни.

Бо на фоні нововведених 16 січня правил неможливо мати жодного гарантованого права, окрім права сили, а ця ситуація знищує конкуренцію, бізнес, креативний клас, творчість та не дає можливості жодного розвитку.

Право сили будуть використовувати окремі радикальні групи для локальних радикальних дій, зокрема, індивідуального терору і самосуду. І це може стати ледь не найгіршим сценарієм, ефективно зарадити якому не спроможна ні влада, ні опозиція, якщо втратить довіру.

Власне, відсутність дій і програш протесту, а також висока ймовірність точкового застосування норм закону, породить не лише зневіру в опозицію, це породить зневіру в країну. Найгірше, якщо ця зневіра з’явиться в молоді, яка є головною надією на зміни.

Чергова хвиля еміграції найбільш освічених та спроможних до створення систем цілком влаштовує владу, якій в країні потрібна обслуга та робітники, що будуть “працювати, а не мітингувати” на підприємствах, що належать людям влади, а не вільні і потенційно сильні громадяни. Але це точно не може влаштувати тих, хто хоче жити в своїй країні не рабом.

В неділю люди, які продовжують орієнтуватися на політиків і змобілізовані довкола політиків, хочуть чути про кроки, а не запевнення у рішучості.

Вони вже багато слухали, вони хочуть діяти спільно і йти в майбутнє.

Вони прагнуть знайти свою роль у реалістичному алгоритмі дій, який дає сподівання якщо не на перемогу, то бодай на примус влади до реальних переговорів і реальних поступок: покарання винних у побитті студентів, звільнення заарештованих, скасування закону Колєсніченка-Олійника, та встановлення основ суспільного консенсусу щодо базових правил: можливості реалізації прав та свобод і проведення вільних виборів.

 

Вікторія Сюмар, Олександр Сушко, члени Ради Об’єднання “Майдан”

http://www.pravda.com.ua/articles/2014/01/18/7009889/