Попри те, що опозиційні лідери чомусь не змогли скористатися моментом і миттєво діяти по, запропоновану ними ж, планові дій, люди самі поступово втілюють його в життя, не чекаючи спеціальних команд згори.
На останньому недільному вічі, попри холоднечу, було досить гаряче. Емоційно. Частина людей озвучувала своє невдоволення діями опозиції, викрикуючи свої вимоги: «лідера» та «діяти». Так і не отримавши відповіді на питання, хто очолить протест, частина активістів покинула Майдан одразу після виступу опозиційної трійки. Вони не почули, що цього разу, за виключенням деяких моментів, зі сцени було оголошено доволі розумний план дій.
Схоже, опозиціонери вирішили дослухатися до порад громадських активістів та лідерів думок і взяли на озброєння їхні пропозиції. Суть цього плану полягає у вибудовуванні паралельної влади, котра має замінити режим, що остаточно втратив свою легітимність 16 січня. Майдан хоче створити Народну Раду України, що має стати парламентом, нову Конституцію, загони самооборони та муніципальної міліції, проголосити і провести вибори до Київради та столичного міського голови.
Проте далі за слова справа схоже тоді так і не пішла. Вмішалася вулиця. Радикально налаштовані люди, котрі не почули заклику до активних дій, вирішили взяти контроль у свої руки. Так розпочалися сутички на вулиці Грушевського.
В неділю і в ніч з понеділка на вівторок ночі все ж план дій сам потрохи почав ставати реальністю без втручання в справу опозиції. Народну Раду поки ніхто не утворив, зате з’явилися люди, котрі готові брати на себе відповідальність.
Міліція, що не реагувала на численні виклики по всій нічній столиці, коли люди повідомляли про «беспрєдєл», котрий творили «тітушки», громлячи машини та б’ючи вікна, втратила свою легітимність вслід за владою.
І тоді своє слово сказали Самооборона Майдану та Автомайдан. Вони взялися самостійно патрулювати своє рідне місто, оберігаючи спокій інших мешканців. Вони не отримують за це гроші, а навпаки витрачають свої. На них спокійно можна покластися, бо їх ніхто не перекупить, бо вони рішучі і певні. Врешті-решт, вони почуваються господарями в цьому місті. Ці люди стали по суті муніципальною міліцією. Було помітно – вони відчувають, що роблять добру і правильну справу. Вони гордилися тим, а не відвертали обличчя, як це роблять міліціянти, котрі не хочуть виконувати злочинних наказів, але не мають внутрішньої сили їм протистояти. А вже вдень футбольні фанати заявили, що готові створити свої загони самооборони по захисту киян від злочинців.
«Правий сектор» став аналогом «Беркута». «Дорожній контроль» та Автомайдан сміливо зможуть виконувати функцію ДАІ. Медики, котрі хоробро допомагають пораненим – стати лікарями нової якості, котрі не вимагатимуть хабарів і не прописуватимуть «лівих» ліків.
Нова система починає функціонувати. Все більше українців помічає такі процеси. Люди поширюють ці думки в соцмережах і розуміють власну силу. Все більше стає тих, хто укріплюється в розумінні, що державу можна будувати заново. Власними силами. В головах людей настає справжня революція. Вона не буде миттєвою. Слід розуміти, що процес цей буде важким і не швидким, але він вкрай необхідний. Саме так є можливість перезапустити систему.
Так можна повернути врешті довіру до інституцій, котра зараз просто жахливо низька. І цей процес творення нової, якісно іншої країни, за яким маємо змогу спостерігати наживо, не може не підштовхнути політиків до дій. Вже на 22 січня, День Соборності, скликається Народна Рада, котра має вбудуватися в цю нову паралельну ієрархію.
Це справжній шанс для України стати справді європейською державою. Люди, котрі готові брати на себе відповідальність врешті з’явилися. Політики мусять підтягуватися за ними, бо можуть просто залишитися за бортом цих процесів.
Назарій Заноз – політичний оглядач, публіцист