Архів категорії: Біобезпека

Американські фермери збільшили обсяги вирощування ГМ кукурудзи

Арчер-Деніелс-Мідленд (ADM) і Bunge, два найбільших світових постачальника зерна, мають намір збільшити експорт зерна в Китай, однак американські фермери мають власні плани.

gmocorn
Широкомасштабне вирощування ГМ сортів, що не затверджені ключовими країнами-імпортерами, буде знижувати конкурентоспроможність США на ринку зерна і комбікорму.

Через шість місяців після того, як Китай почав відмовлятися від поставок кукурудзи, вирощеної за допомогою генетично модифікованих організмів (ГМО), Bunge заявила, що не прийматиме поставки даного різновиду, розробленого швейцарською компанією Syngenta, повідомляє агентство Bloomberg. ADM планує провести тестування ГМ кукурудзи, і можливо також відмовитися від неї.

Незважаючи на це, фермери незабаром почнуть висадку врожаю цієї весни через його високу прибутковість для ринку США.

Експортери та фермери йдуть у двох різних напрямках щодо ГМ кукурудзи, підкреслюючи новий набір проблем, з якими стикаються міжнародні постачальники сільськогосподарських товарів. Навіть зараз, коли попит продовжує зростати відповідно до росту глобального населення, Китай та інші країни повільніше, ніж США, затверджують нові види сільськогосподарських культур на тлі побоювань з приводу безпеки харчових продуктів і загроз для біорізноманіття від ГМО. Заборони Китаю на деякі види модифікованої кукурудзи погрожують заблокувати мільйони тонн імпорту і тим самим суттєво урізати прибуток міжнародних торгових будинків.

“Це важливе питання для великих північноамериканських постачальників,” каже Ендрю Рассел, аналітик Macquarie Group в Нью-Йорку, який рекомендує купувати акції ADM та Bunge. “Все, що потенційно загрожує зростанню китайського потенціалу є для них серйозним питанням.”

Постачальники змінюють маршрути поставок, спочатку призначених для Китаю, на інші ринки і можуть втратити через це від $30 до $50 за тонну, каже Тім Беррек, який вирощує кукурудзу та сою в Айові і є також колишнім головою Ради по зерну торгової комісії США.

Bunge не купує ГМ сорт зерна у Syngenta, відомий як “Agrisure Viptera” або інший модифікований сорт швейцарської компанії під назвою “Agrisure Duracade”. 21 лютого керівники ADM сказали, що вони не будуть приймати ці сорти, поки ГМО не будуть схвалені у Китаї та інших великих країнах-імпортерах.

Широкомасштабне вирощування ГМ сортів, що не затверджені ключовими країнами-імпортерами, буде знижувати конкурентоспроможність США на ринку зерна і комбікорму.

Кукурудза, що містить Duracade, буде посаджена на площі від 250 000 до 300 000 акрів навесні цього року і зібрана восени, відповідно до Reuters.

Цього року акції ADM в Нью-Йорку впали на 1,9 %, в той час як акції Bunge – на 4,2 %. Syngenta спостерігає зниження на 4,6 % в Цюріху.

Оскільки Китай урізає імпорт ГМО, виробники з США прагнуть підвищити врожайність, щоб протистояти 34-відсотковому зниженню цін на кукурудзу протягом останнього року. Міністерство сільського господарства США прогнозує, що фермерський дохід впаде на 27 % протягом 2014 року – до чотирьох-річного мінімуму.

Тим не менш, це піднімає ще одну проблему для фермерів і постачальників. Якщо різні типи зерна не розділені, то є ризик перехресного забруднення не ГМ культур з культурами, що містять модифіковані організми.

Навіть якщо фермери ретельно відокремлюють зерно, таке забруднення все ще може відбуватися кількома способами, в тому числі випадковим перемішуванням і перехресним запиленням бджолами або вітром.

У кінцевому рахунку, багато фермерів повинні розуміти ці ризики, якщо вони вирощують Viptera та інші штами в надії на збільшення їх прибутковості для американського ринку.

“У той час, як американські фермери шукають уявних вигод від ГМО, вони повинні пам’ятати про те, що торгові партнери нашої країни чи американська громадськість не буде миритися із забрудненням сусідніх органічних і вільних від ГМО полів”, каже Дейв Мерфі, засновник і виконавчий директор “Food Democracy Now!”.

 

За матеріалами EcoWatch

У Молдові відбувся регіональний тренінг з оцінки впливу ГМО

З 3 по 8 лютого 2014 року в Кишиневі (Молдова) пройшов регіональний тренінг на тему “Оцінка впливу ГМО відповідно до Картахенського Протоколу: принципи, практика та прогрес”. Організаторами заходу були центр з біобезпеки “GenOk”, Міністерство навколишнього середовища Молдови та міжнародна громадська мережа “Third World Network”.

Українську громадськість на зустрічі представляв координатор національної кампанії з біобезпеки Олексій Ангурець.

Географія учасників тренінгу охопила країни Східної Європи, Кавказу та Середньої Азії. Протягом майже тижня кваліфіковані експерти представили учасникам найсвіжішу інформацію про стан справ із впровадженням сучасних біотехнологій в повсякденне життя та про розробку міжнародних механізмів з ефективної біологічної безпеки.

2014-02-06_23-14-01_185

В ході заходу учасники попрактикувалися в оцінці ризику на прикладі реальної заявки на вирощування трансгенної картоплі стійкої до фітофтори.

Серед учасників тренінгу були представники відповідальних за біобезпеку міністерств, науковці, громадські діячі.

Коментуючи свою участь, Олексій Ангурець зазначив: “Ми ще раз впевнилися, скільки невизначенності пов’язано з реалізацією існуючих ГМО. Перелік питань, які потрібно охопити щоб дати відповідь, чи безпечна ця технологія, тільки збільшується. В існуючій ситуації Україні вкрай потрібно якнайшвидше оцінити реальну ситуацію з наявністю гм-культур на наших полях. Для цього майже все є, окрім політичної волі української влади. Спілкуючись з колегами, які представляють Міністерство Екології України, ми дійшли спільної думки, що встановлення реальної системи біобезпеки є важливою частиною національної безпеки.”

У виконання своїх міжнародних зобов’язань Україна має підписати так звані Алма-Атинські зміни до Орхуської Конвенції щодо ГМО та продовжити ефективну участь у процесі доопрацювання Картахенського Протоколу, зустріч сторін якого відбудеться восени в Південній Кореї.

Бажаючі ознайомитися з розробленим експертами керівництвом по оцінці ризику ГМО можуть це зробити та навіть самі оцінити його, відвідавши сторінку офіційного сайту Картахенського Протоколу – http://bch.cbd.int/protocol/testing_guidance_RA.shtml

ЗУ “Про виробництво та обіг органічної с/г продукції та сировини” в дії?

09.01.2014 року набрав чинності Закон України “Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини” (надалі – Закон).

Прийняття такого роду Закону є звичайно дуже прогресивним кроком України. Втім чомусь дуже часто закони, які приймаються в Україні з «благими» намірами, за своїм змістом такими далеко не є.

Аналізуючи Закон, слід нагадати, що він розроблявся, як частина програми інтеграції європейського законодавства у законодавство України на виконання:

  • постанови КМУ від 12 вересня 2011 року № 1130 «Про затвердження Державної програми розвитку внутрішнього виробництва»,
  • розпорядження КМУ від 15 квітня 2009 року № 408-р «Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2009 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу,
  • Закону України «Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»,
  • стратегії розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року та відповідно розпорядження ради ЄС № 834/2007 з 28 січня 2007 року «Щодо органічної продукції та маркування продуктів екологічних»,
  • регламенту Ради (ЄЕС) № 2092/91 від 24 червня 1991 року щодо органічного виробництва сільськогосподарської продукції та зазначення відповідного посилання на сільськогосподарській продукції та харчових продуктах,
  • регламенту Комісії (ЄС) № 223/2003 від 5 лютого 2003 року щодо вимог до маркування, пов’язаних із методом органічного виробництва кормів, сумішей кормів та що вносить зміни до регламенту Ради (ЄЕС) № 2092/91,
  • регламенту Комісії (ЄС) № 1788/2001 від 7 вересня 2001 року, що визначає детальні правила імплементації положень стосовно сертифікатів проведення перевірки для імпорту з третіх країн відповідно до статті 11 регламенту Ради (ЄЕС) № 2092/91 щодо органічного виробництва сільськогосподарської продукції та зазначення відповідного посилання на сільськогосподарській продукції та харчових продуктах,
  • регламенту Комісії (ЄС) № 1900/98 від 4 вересня 1998 року, яким внесено зміни до Додатка I до регламенту Ради (ЄЕС) № 2092/91 щодо органічного виробництва сільськогосподарської продукції та зазначення відповідного посилання на сільськогосподарській продукції та харчових продуктах,
  • регламенту Комісії (ЄЕС) № 207/93 від 29 січня 1993 року, яким визначено зміст Додатка VI до регламенту (ЄЕС) № 2092/91 року щодо органічного виробництва сільськогосподарської продукції та зазначення відповідного посилання на сільськогосподарській продукції та харчових продуктах та яким визначено детальні правила імплементації положень його статті 5 (4),
  • регламенту Комісії (ЄЕС) № 94/92 від 14 січня 1992 року, що визначає детальні правила імплементації заходів щодо імпорту з третіх країн, передбачених регламентом (ЄЕС) № 2092/91 щодо органічного виробництва сільськогосподарської продукції та зазначення відповідного посилання на сільськогосподарській продукції та харчових продуктах.

Чому важливим є цей закон? Закон є важливим, тому, що він має врегулювати питання вирощування органічної сільськогосподарської продукції, тобто екологічної. Вирощеної із максимальним використанням властивостей природи. Чому це важливо? Це важливо тому, що органічне сільське господарство автоматично сприяє підвищенню родючості ґрунтів, очищенню вод від хімікатів, оздоровленню людей. Відповідно, саме ці положення повинні були бути прописані у законі, і бути так званою «червоною ниткою» у ньому. На жаль, цього з тексту закону не випливає. Мабуть це через те, що у Законі України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» 2004 року питання органічного сільського господарства містяться у розділі «захист прав споживачів», а не в розділі «довкілля».

Чи можна використовувати цей закон? Ні. Тому, що він вимагає прийняття багатьох підзаконних нормативно правових актів. На момент прийняття законом чинності, жоден з цих актів не прийнятий. Розробленими є лише Детальні правила виробництва непереробленої органічної продукції (сировини) рослинного походження, у тому числі грибів, проект постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2013 року. Закон також містить багато посилань на чинні нормативно правові акти, в які ще не внесені зміни в частині органічного сільськогосподарського виробництва.
Чи легко займатись органічним сільським господарством відповідно до закону? Ні. Не чітко прописана процедура отримання відповідного сертифікату відповідності. Ступенева система отримання дозволу. Нечітко зрозумілими є поняття «виробник органічної сільськогосподарської продукції чи сировини», незрозуміло, що є кінцевим продуктом, чи може вважатися переробник органічної сільськогосподарської продукції виробником органічної сільськогосподарської продукції.

Що є результатом органічного сільськогосподарського виробництва продукт чи сировина? Мабуть все таки в процесі органічного сільськогосподарського виробництва отримується кінцевий продукт, який в подальшому можна використовувати як сировину. Ці питання треба чітко розмежовувати і розрізняти. Закон ототожнює ці два поняття, хоча у визначеннях дає два окремих визначення.

Чи передбачені пільги для органічних сільськогосподарських виробників? Закон не деталізує це питання. Перенаправляє до Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”, який не містить згадки про органічне сільськогосподарське виробництво. У розпорядженні від 7 листопада 2012 р. № 970-р «Про затвердження плану першочергових заходів з виконання Державної програми розвитку внутрішнього виробництва» передбачено розроблення інвестиційних програм, передбачення пільг для заохочення впровадження органічного землеробства. Спеціальний закон повинен був би містити конкретні положення щодо заохочення здійснення саме органічного сільськогосподарського виробництва в Україні.

Маркування. Якщо Україна планує виходити з цією продукцією за межі України, не зрозуміло, чому відразу в законі не прописати вимоги до маркування, які передбачені ЄС («за межами ЄС») та іншими країнами (до прикладу, Росією).
Санкції. Чіткіше слід прописати санкції для порушників положень Закону. Не прописано також вимог щодо виключення з Реєстру. Тобто, можливість позбавити сертифікату є, а виключення з Реєстру не має.

Загалом ідея Закону хороша, і можливо після прийняття відповідних підзаконних нормативно правових актів та внесення до нього кількох поправок в Україні запрацює багато виробників органічної сільськогосподарської продукції, а ми отримає здорові продукти харчування, чисту воду та довкілля.

Наведемо деякі статті закону із нашими коментарями тут.

http://epl.org.ua/novini/anons/backPid/1/article/6403/