Місце екології в житті чиновників і жителів України

Місце екології в житті чиновників і жителів України

Вер 7, 2015

Ми з вами часто спостерігаємо, як працюють різні інститути держави. Інколи вони викликають захват, буває заганяють в повне оніміння. Людині, що побачила цей процес вперше, може видатися, що більшість процесів взагалі не мають сенсу і призводять до відтягування прийняття рішень.

На останньому засіданні Громадської екологічної ради при ДОДА обговорювали концепцію екологічної програми області на десять років. Програма мала вигляд тез, які будуть розширені в майбутньому. Майже відсутні були цифри та норми, яких повинна досягти держава. Це викликало подив і нерозуміння багатьох гостей, особливо тих, що були присутні вперше. Коли ж питання торкнулися забруднення повітря та води – в презентації з’явилися звичні для державних  документів цифри, орієнтири, терміни, бюджети та назви підприємств. Це явище своїм контрастом ще раз здивувало присутніх. Питання назрівали і вилилися від активістів потоком обурень:

1.Чому ми не використовуємо статистику з’язоку між специфічними захворюваннями та викидами за районами? Це ж міжнародний індикатор!

2. Чому при обговоренні викидів у повітря не порушуються теми електротранспорту та велоінфраструктури?

3. Говорячи про спалювання палива та дорогих енергоносіїв, вирубані посадки на дрова, зовсім не чути про програми енергозбереження, зацікавлення населення і держави у  використанні ельтернативних джерел енергії, переходу на інші види палива.

4. Коли постало питання утилізації твердих побутових відходів, не розглядалось питання їх сортування та вторинної переробки, що стало природним у Європі.

Склалося враження, що у нас в країні працюю бюрократи, що не мають бажання вирішувати проблему, а лише борються із симптомами (лише із вмістом двоокису вуглецю в повітрі). Як сказав після зустрічі один із гостей, Стрижак Олег (спеціаліст із контролю за якістю грунту, зелених насаджень та рекультивації земель): “Ви розказуєте, що збільшили виробнитство валянок із 100 тис. до 120 тис., а прийшов час робити тактичні берці і обговорювати телепортацію, як спосіб пересування”.

Оглянувши присутніх, важко було зрозуміти таку “непрофесійність” у підході формування програми та бюджетів. В залі були представники природоохоринних організацій, викладачі університетів, представники влади. Більшіть – великі спеціалісти своєї справи, молоді активісти, поліглоти.

Відповідь на це питання дав Руслан Стрілець – голова Департаменту екології та природніх ресурсів ДОДА. Він сказав, що чудово нас розуміє, як еколог, бачить усі ці проблеми комплексно. Але сучасна структура державних органів дуже сильно обмежує діяльність Департаменту. І, як чиновник, він визнав, що руки зв’язані. Тому що, згідно із діючою концепцією, якщо існує проблема і вона розглядається одним із департаметів (а тим більш якщо на це витрачаються бюджетні гроші), то інші департаменти не можуть претендувати на фінансування цієї проблеми. Як результат, згідно попередніх питань:

1. Захворюваннями займається Департамент охорони здоров’я.

2. Електротранспортом та велодоріжками – Департамент інфраструктури.

3.  Опалюванням – соцполітики та енергетики.

4. Відходами – ЖКХ.

А екологам залишається перевіряти повітря. Оскільки будь-яка програма без фінансування і термінів є гарними балачками, то ми побачили проблему відносин держави, громадян і природи.

Висновки, навіяні зустріччю:

– У держави відсуня комплексна програма із стратегічною метою. Сьогодні вона виглядає так: “підвищити показник А до рівня Б”, повинна ж бути така: “щасливі, здорові, забезпечені громадяни”.

Керівники нової України повинні бути спеціалістами на межі між кількома департаментами, а останні, в свою чергу, бути об’єднанними за логічними принципами і розглядати питання в цілому. Прикладом такої програми є концепція “сталого розвитку”.

Сучасний чиновник повинен бути в першу чергу господарем і трохи екологом, економістом, соціологом, енергетиком та інше. Бо зараз він переймається лише своїм депртаментом – енергетик “знімає” цифри із енергоблоків, не переймаючись утилізацією чи видобуванням палива і вартістю цих процесів.

Те ж торкається більшості українських промислових галузей. Кінцева вартість продукту із урахуванням утилізації відходів та лікування шкоди від виробництва часто ставить під питання доцільність існування таких підприємств взагалі. Криза та конфлікт на сході надає нам унікальну можливисть переформатувати господарство взагалі.

– Державна структура господарювання наплодила безліч підрозділів і чиновників. Маємо величезну кількість депутатів, міністерств, дозвільних процедур, дублюючих органів. Це заважає реалізовувати передові технології, що покривають одночасно декілька сфер діяльності громадян.

– Ми вступаємо в чергову, найскладнішу фазу побудови держави – формування громадянсько активного населення, що приймає участь у виборах, профільних комісіях, громадських організаціях. Кожного дня слідкуємо за виконанням законів членами сім’ї, односельчанами, чиновниками. Перестаємо давати хабарі, кидати сміття, беремо квиточки в маршрутках і слідкуємо за своїм здоров’ям!

Матеріали є власною думкою автора і не  завжди відображають позицію редакції.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *