Мар’яна Бобик, журналіст:
«На велосипеді на навчання. Ось таким гаслом українські студенти заохочують молодь до здорового способу життя. А реалізують свою ідею не лише словом, а й ділом. Почали з парковки для двоколісного коня».
Десята година ранку. Біля центрального входу одного зі столичних вишів майорить свіжовмонтована конструкція. Метрова залізна труба та три, святково прикрашені скоби.
Оскільки чиновники не надто поспішають виконувати свої обіцянки пропаганди екотранспорту, ініціативна молодь взяла справу у свої руки.
Галина Безчасна, керівник екопроекту:
«Зараз такий тренд є – екологічний спосіб життя, їздити на велосипедах на навчання на роботу модно у всьому світі. І ми подумали, чому б не створити можливості для людей їздити на велосипедах на навчання».
Почали з бюджетно доступного варіанту.
«Велодоріжки, якось студенти самі не покладуть, а от велопарковки в наших силах».
Керівник екопроекту сподівається – що це змотивує молодь перейняти європейську практику і осідлати двоколісного коня. Студенти схвалюють таку обнову в своїй альма-матер, але користуватися не квапляться –столична інфраструктура заважає.
Олександр, студент:
«Это показатель европейскости нашего университета. Думаю, у нас тоже потеплеет, будут пользоваться».
Євген, студент:
«На жаль, на велосипеді я не їжджу, далеко їхати, але підтримую цю ідею».
Відкриття велопарковки відбулося скромно. Жодної піар-кампанії, організатори поділилися радісною звісткою лише у світовій павутині.
Галина Безчасна, керівник екопроекту:
«Це соцмережі. Це наш дієвий інструмент».
Там же й підтримку чи партнерів знаходять. Саме ж відкриття видалося не вельми людним – жодного вам чиновницького пафосу.
Охочих крутити педалі дедалі більше, але зручностей для такого катання бракує. Прибічник екотранспорту Євген на роботу до столиці їде з передмістя автівкою.
Євген, прибічник екотранспорту:
«Велосипед купив недавно 2-3 місяці назад. Приїжджаю, насолоджуюся, машину із задоволенням кидаю. Дві станції метро, два квартали треба переміститися, звичайно, велосипедом швидше, приємніше».
Але є у такому задоволенні і ложка дьогтю, скаржаться веловодії.
Олена, прибічник екотранспорту:
«Парковки для велосипедов нужны. Плохо, что нет дорожек. Пандусов плохо, что нету. Трудно на бровку заезжать».
Євген, прибічник екотранспорту:
«Реально ніде ставить. Під’їжджаєш десь до приміщення, шукаєш стовп чи забор, щоб прив’язати велосипед».
Як то кажуть, обіцяного 3 роки чекають. Та мешканці столиці обіцяних від чиновників велодоріжок та велотрас з 2008-го так і не дочекалися. Ані колишній столичний голова Олександр Попов, ані екс-прем’єр Азаров, ані затятий спортсмен Кличко, які регулярно подібними тезами кидалися, до реальності своїх слів так і не довели.
Автори: Мар’яна Бобик, Євген Кузнєцов
Редактор: Олександр Татохін